Тема: Основи цивільного права.
План:
1. Права та обов’язки громадян України.
2. Громадянство України.
3. Проведення виборів і референдумів в Україні.
4. Законодавча і виконавча влада.
5. Президент України.
6. Засади та система місцевого самоврядування.
Конституція України – це політико-правовий документ, в якому знаходять свій офіційний вираз і закріплення базові устої суспільного і державного устрою, належність державної влади, права і свободи людини і громадянина, адміністративно-територіальний устрій, принципи здійснення повновладдя народу України. Конституція України складається з Преамбули, 15 розділів, 161 статті. При цьому вона включає крім основної частини заключні і перехідні положення.
Конституція - основний закон держави, так як вона визначає цілі та завдання держави, шляхи їх реалізації, проголошення конституційних ідеалів. На підставі Конституції формується вся правова система держави.
Другий розділ Конституції визначає права і свободи людини і громадянина, які розподіляються на: особисті (ст.. 23, 27 – 35 КУ); політичні (ст.. 36 -39 КУ); економічні (ст.. 41 – 45 КУ); соціальні (ст.. 46 -49 КУ), екологічні (ст. 50 КУ); сімейні (ст.. 51 – 52 КУ); культурні (ст.. 51-54 КУ). Україна гарантує забезпечення прав і свобод своїм громадянам, що закріплено в статтях: 40, 55-63 КУ, при цьому підкреслює, що кожен має право захищатися від протиправних посягань, у тому числі від держави, її органів, посадових осіб.
Громадянство України – це постійний правовий зв’язок фізичної особи і держави, що виявляється у їх взаємних правах та обов’язках.
Закон „Про громадянство України” від 18 січня 2001 року закріплює умови прийняття до громадянства:
§ визнання і дотримання Конституції України та законів України;
§ зобов’язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві;
§ безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх 5 років;
§ отримання дозволу на постійне проживання в Україні;
§ володіння державною мовою або її розумінні в обсязі достатньому для спілкування;
§ наявність законних джерел існування.
Громадянство України припиняється внаслідок виходу із громадянства, його втрати, та за підставами передбаченими міжнародними договорами України.
Вибори і референдуми є формами безпосередньої демократії. Вибори здійснюються на підставі норм виборчого права, регулюючих суспільні відносини, що складаються під час формування представницьких органів держави. В Україні шляхом виборів формуються:
· інститут Президента України;
· Верховна Рада України;
· Верховна Рада АР Крим;
· місцеві ради народних депутатів;
· обираються сільські, селищні, міські голови.
Референдуми є способом прийняття громадянами України, шляхом голосування, законів України та інших рішень, важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Референдуми можуть бути: всеукраїнськими, місцевими, конституційними, законодавчими, імперативними, консультативними. Конституція України не допускає проведення референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України (ВРУ), яка складається з 450 народних депутатів, обраних строком на 5 років, які здійснюють свої повноваження на постійній основі. Конституційний статус ВРУ закріплений в ст.. 75-101 КУ.
Виконавча влада України здійснюється Кабінетом Міністрів України, який є вищим виконавчим органом, статус якого визначений в ст.. 113 -117 КУ, а також центральними і місцевими органами виконавчої влади. Центральними органами виконавчої влади є Міністерства, Державні комітети, центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом (їх статус визначений окремими законами та підзаконними нормативними актами).
Виконавчу владу на місцях здійснюють місцеві державні адміністрації (ст.. 118 – 119 КУ), та Рада Міністрів АРК.
Конституція України визначає президента як главу держави, що виступає від її імені, на якого покладено такі функції:
· обов’язок бути гарантом державного суверенітету;
· виступати гарантом територіальної цілісності України;
· бути гарантом Конституції України;
· бути гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина.
Конституційний статус Президента України визначений в ст.. 102 - 112 КУ, та однойменному законі.
Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування здійснюється на засадах народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правої, організаційної та матеріально-фінансової самостійності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судового захисту прав місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування утворює певну систему, яка включає:
· територіальну громаду;
· сільську, селищну, міську Раду;
· сільського, селищного, міського голову;
· виконавчі органи сільської, селищної, міської Ради;
· районні та обласні Ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
· органи самоорганізації населення.
Статус місцевого самоврядування закріплено в ст.. 140 -146 КУ та Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року.