Основні риси національної системи освіти

Значення освіти для людини зокрема і для суспільства в цілому не підлягають сумніву. Саме тому право індивідуума на її отримання належить до фундаментальних, конституційних прав. Так, в статті 53 Конституції України гарантується непорушність права на освіту, обов'язковість повної загальної середньої освіти та забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання. На законодавчому рівні також закріплено, що освіта – це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави, ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту. Згідно з Законом України «Про освіту» громадяни України мають право на отримання освіти за різними формами: денною(очною), вечірньою, заочною або екстернату. З розвитком інформаційних технологій розвивається й удосконалюється дистанційна освіта, зокрема у заочно-дистанційному форматі.

Структура вищої освіти розбудована у відповідності до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. До структури вищої освіти, згідно з Законом «Про вищу освіту» входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

· освітні рівні: неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта;

· освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; другий рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади; третій і четвертий рівні (залежно від результату акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Основнимипринципами освітив Україні є:· доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;· рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;· гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;· органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;· незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;· науковий, світський характер освіти;· інтеграція з наукою і виробництвом;· взаємозв'язок з освітою інших країн;· гнучкість і прогностичність системи освіти;· єдність і наступність системи освіти;· безперервність і різноманітність освіти;· поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

До державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на принципах:

· доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

· незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

· інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

· наступності процесу здобуття вищої освіти;

· державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

· гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.