Зміст міжнародних правовідносин

У

науці міжнародного права загальновизнано, що права та обов'язки учасників міжнародних правовідносин скла­дають юридичний зміст цих правовідносин.

Дискусія, що точилася навколо цього твердження в загальнотеоретичній літературі, спроба розглядати такі права та обов'язки як форму міжнародних правовідно­син, а реальну поведінку, взаємодію відповідних учас­ників — як їх зміст у науці міжнародного права не були підтримані.

Водночас спільного розуміння не вдалося досягти й у розкритті змісту суб'єктивних прав і суб'єктивних обо­в'язків. Що стосується суб'єктивних прав, то для одних — це об'єктивне право в конкретних правовідносинах, реа­лізоване право. Для інших суб'єктивне право — це юри­дичні засоби (не тільки норми міжнародного права та пра­ва, шо з них випливають) забезпечення певної поведінки суб'єктів. Іноді підтримується й погляд на суб'єктивне право як на міру дозволеної поведінки. Щоправда, при­хильники вказаного погляду обходять питання: чим таке суб'єктивне право відрізняється від норми міжнародного права, функція якої — також бути мірою дозволеної по­ведінки. Тому такі уточнення або розбіжності між сами­ми прихильниками зазначеного погляду, як: це міра по­ведінки зобов'язаного суб'єкта стосовно уповноваженого, або міра дозволеної поведінки самого уповноваженого суб'єкта, або як різновид останньої — можливість пове­дінки щодо реалізації суб'єктивного права на вимогу від­повідної поведінки від зобов'язаних суб'єктів, а в необхід­них випадках застосування примусу до останніх, принци­пового значення не мають.

Головне в суб'єктивному праві — це забезпечення нормою міжнародного права можливості певної дії або утримання від дії. Реалізувати норму міжнародного права можна тільки через реалізацію суб'єктивного права або виконання суб'єктивних обов'язків учасниками міжнарод­них правовідносин.

Глава XIV Міжнародні правовідносини

Зміст міжнародних правовідносин

Іншого погляду на проблему дотримуються прихиль­ники нормативістської теорії міжнародного права (Г. Кель-зен, Й. Кунц, П. Гугенхейм, Г. Мореллі, І. Мінагава та ін.). Вони, зокрема, вважають, що існує лише об'єктивне право, а суб'єктивне право є результатом доктринальних припущень прихильників природного права.

Суб'єктивні права, як і відповідні правовідносини, мо­жуть складатися одночасно з прийняттям відповідної нор­ми міжнародного права, а можуть з'явитися через певний період після вироблення норми, під час виникнення між­народних правовідносин. Тобто виникнення і реалізація суб'єктивних прав не завжди збігаються.

Наприклад, юридичне визнання держав однією одної дає їм підставу для здійснення суб'єктивного права на дипломатичні зносини, обмін посольствами. Але це пра­во може бути реалізоване через роки, а може взагалі не бути реалізованим, якщо відповідні правовідносини не складуться. Це є наслідком того, що в міжнародному праві суб'єктивні права постають не з правовідносин, а з нор­ми права.

Суб'єктивне право не слід плутати з правоздатністю суб'єктів міжнародного права. Поки не настав відповід­ний юридичний факт, суб'єктивне право не існує (існує потенційно), і суб'єкт міжнародного права володіє лише правоздатністю. Міжнародна правоздатність реалізується в суб'єктивному праві, але не охоплює її. Можлива міжна­родна правоздатність, що не виступатиме як суб'єктивне право. Так, правоздатність, яка не забезпечена відповід­ним правовим обов'язком, не стане суб'єктивним правом. Правоздатність укладати міжнародні угоди не зобов'язує іншу державу йти на таке укладення, а без такого зобо­в'язання не можна говорити про суб'єктивне право. Пра­воздатність встановлювати дипломатичні^зносини без зго­ди іншої сторони не стане суб'єктивним правом.

Отже, міжнародна правоздатність, по суті, є ширшим поняттям, аніж суб'єктивне право. Правоздатність реалі­зується через суб'єктивне право настільки, наскільки це буде кореспондуватися з прийнятими зобов'язаннями ін­шою стороною правовідносин. Це вирішується в міжна­родному праві лише через угоду суб'єктів або на основі норм звичаєвого права (наприклад, статус постійно нейт­ральної держави).

Міжнародна угода може змінити можливості реалізації правоздатності суб'єкта через розширення або звуження його суб'єктивних прав та обов'язків.

Обов'язки суб'єкта міжнародних правовідносин ра­зом із суб'єктивними правами складають зміст право­відносин. Вони є визначальними для необхідної поведі­нки суб'єкта правовідносин. Виконання обов'язків су­б'єктом правовідносин не залежить від вольового рішен­ня (як це може бути із суб'єктивним правом). Воно є обов'язковим і за формою, і по суті. Коли ж суб'єкт пра­вовідносин спробує уникнути дотримання своїх суб'єк­тивних обов'язків, до нього можуть бути застосовані від­повідні заходи примусу.

Незалежно від того, про яку поведінку йдеться — не­обхідну, належну чи обов'язкову, якщо вона є реалізацією суб'єктивного обов'язку, то завжди має бути поведінкою згідно з розпорядженнями, які випливають із норми між­народного права.

Суб'єктивні міжнародні обов'язки існують у тісній єдності з суб'єктивними правами в межах цілого — пра­вовідносин. Права та обов'язки — це протилежності, які однаковою мірою стосуються різних суб'єктів-учасників одних і тих самих міжнародних правовідносин. Суб'єкт, який має право, водночас є і зобов'язаним суб'єктом. Теоретично можна уявити права без обов'язків, але такі правовідносини не характерні для міжнародного права. Рідко трапляються в міжнародному праві прості право­відносини, коли є одне право та відповідно один обо­в'язок. Міжнародні правовідносини складні за структу­рою; вони містять численні суб'єктивні права та відпо­відні їм за кількістю суб'єктивні обов'язки.

Для зручності аналізу їх іноді поділяють на групи. Найчастіше в класифікації застосовується критерій поход­ження суб'єктивних прав та обов'язків учасників міжна­родних правовідносин, критерій джерела права.

Розрізняють, зокрема, такі правовідносини: а) права та обов'язки, які випливають з основних принципів су­часного міжнародного права; б) права та обов'язки, які випливають з міжнародних договорів; в) права та обов'яз­ки, які виводяться зі звичаїв міжнародного права; г) пра­ва та обов'язки, які є наслідком рішень міжнародних органів (міжурядових організацій, міжнародних судових

Глава XIV Міжнародні правовідносини

Об'єкт міжнародних правовідносин

та арбітражних інституцій); д) права та обов'язки, які є наслідком односторонніх дій учасника правовідносин і згоди на те інших учасників.