Міжнародні передачі таємної інформації.
Окремим аспектом забезпечення режиму секретності інформації, що належить до державної таємниці, є встановлення особливих правил передачі такої інформації іншим державам.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про державну таємницю», секретна інформація до скасування рішення про віднесення її до державної таємниці І матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи міжнародній Організації лише на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового мотивованого розпорядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.
Основною складністю при цьому с вирішення питань забезпечення режиму секретності інформації на території іншої держави. Як правило, практика знає два шляхи виконання такого завдання.
По-перше, іноді застосовується процедура, за допомогою якої визначають відповідність ступенів секретності інформації в різних державах, і відповідно інша держава забезпечує захист переданої їй секретної інформації за її національним законодавством режимами секретності Наприклад, за ст. З Закону «Про державну таємницю», передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку. передбаченому цим Законом.
По-друге, безпосередньо міжнародним договором можуть визначатися правовий режим обмеження доступу та особливі вимоги до захисту інформації з певним ступенем секретності. В такому разі держава, якій передано секретну інформацію, забезпечує її захист відповідно до режиму обмеження доступу, визначеного нормами міжнародного договору, які можуть відрізнятися від тих. що передбачені національним законодавством.
Слід зазначити, що у межах міжнародних угод визначаються не лише особливі вимоги до забезпечення режимів секретності інформації але можуть встановлюватися і особливі визначення та критерії віднесення інформації то таємної та цілі її захисту.
Так. згідно з угодою між Україною і Французькою Республікою (ст. І), застосовуються терміни «таємна інформація та матеріали», під якими розуміють інформацію та матеріали будь-якого характеру, яким був присвоєний ступінь секретності, зазначений у їді її Угоді, і які в інтересах національної безпеки відповідно до національного законодавства сторін підлягають охороні від одного з
таких випадків:
- компрометації, знищення, нецільового використання, крадежу, розголошення або втрати таємної інформації та матеріалів:
- доступу до такої таємної інформації та матеріалів будь-якої особи, що не має допуску.
При цьому «таємна інформація» визначається як «будь-яка інформація, зміст якої є таємним, незалежно від форми, у якій вона подана, та способу її передачі», що відповідає українському визначенню «секретна інформація». Поняття «таємні матеріали», визначені як «будь-які носії інформації, незалежно від їх виду, зокрема, будь-який документ або виріб, на/в яких таємна інформація записана чи розмішена,
не порушуючи їх фізичних ознак», фактично відповідає українському терміну «матеріальні носії інформації».
А от відповідно до угоди між Україною і Німеччиною поняття таємної інформації розглядається в комплексі І визначається (ст. 1): «Таємною інформацією у розумінні цієї Угоди є факти, об’єкти або відомості незалежно від форми їх представлення, які в державних інтересах підлягають збереженню в таємниці. Зокрема, це інформація у будь-якій формі, а також будь-які документи, вироби, речовини або фізичні поля, на/в яких інформація міститься або може бути записана. І які в Інтересах національної безпеки Сторін, згідно з їх чинним законодавством, підлягають захисту від несанкціонованого доступу і засекречені відповідним чином. Таємній інформації державним органом або за його розпорядженням надається ступінь секретності, що відповідає необхідному рівню захисту. Сюди також включається таємна інформація, створена організаціями сторін у рамках співробітництва та засекречена на основі чинного законодавства сторін та відповідно до критеріїв цієї Угоди».
Ця ж угода між Україною та Німеччиною є прикладом одночасного застосування двох підходів до забезпечення відповідного режиму секретності інформації, що передається іншій державі. Так. згідно зі ст. 2 цієї Угоди, запроваджено порівняння режимів таємної інформації. Українському грифу «Цілком таємно» відповідає німецький гриф (ЇТ.НЕІМ. а грифу ««Таємно» - УЕКТКЛІіиСН. В Україні щодо отриманої з Німеччини, таємної інформації яка має гриф «УЗ-ІЇІЖ ШІІ ОЯЛ» ОІЕтТОЕВЯАНСН» застосовується специфічний режим, визначений Додатком до цієї Угоди.
Основна характеристика режиму секретності таємної інформації і грифом ІЬЛ) - надається доступ до неї тільки особам, дія яких він необхідний (принцип: знання тільки тоді, коли воно необхідне). Зміст таємної інформації з грифом ГЛЛ) має зберігатися в таємниці. Ця інформація зберігається у замкнених приміщеннях, шафах або столах, може бути передана кур’єром або надіслана у запечатаній упаковці. Якщо така інформація обробляється або передається далі за допомогою інформаційної техніки, то обов’язково має бути зашифрованою. Фізичні та юридичні особи, яким передається така інформація, повинні бути ознайомлені з Додатком, що регулює правіша поводження з цією інформацією.
З подальшим розширенням міжнародної співпраці України, зокрема у галузьх оборони, боротьби зі злочинністю, військово-технічного співпраці, питання міжнародно-правового регулювання захисту таємної інформацію ставатимуть ще актуальнішими.
Тема 14. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» в правовому забезпеченні документно-інформаційної діяльності