Устрій Давньоруської держави

Утворення і розвиток держави Київська Русь

Київська Русь – слов‘янська держава, що існувала протягом IX - XII ст. Вона утворилася внаслідок об‘єднання східнослов‘янських племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві.

Передумови створення держави:

1. економічний розвиток;
2. зростання майнової та соціальної нерівності;
3. до кінця VIII ст. завершилося формування союзів племен, які починають переростати в племінні князівства;
4. необхідність боронити свої землі від нападів варягів, хозарів.

Версії походження назви «Русь»:

- русами називали племена норманів («роотсі» – гребець, слово має давньоскандінавський корінь «рос»). Вони заснували слов‘янську державу і дали їй свою назву. Авторів цієї теорії (німецьких учених XVIII ст. Г. Байєр, Г. Міллера і А. Шльоцера) та її послідовників називають норманістами.

- Південне, автохтонне походження.

- Слово «Русь» має кельтське походження.

- Рось, Росава, Роставиця мають не слов‘янську, а іранську назву, тож у перекладі з іранської «рос» означає «світлий».

- Руса – в праслов‘янській мові «річка», Русь – «країна річок».

Слово «український» уперше зустрічається в XI ст., а назва Україна у значенні «край, рідна земля» вперше згадана в Київському літописі 1187 р. щодо Переяславської землі.

У VIII – IX ст. сформувалося кілька східнослов‘янських князівств: полянське з центром у Києві, словенське з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові, кривицьке з центром у Смоленську тощо.

Саме об‘єднання Київського та Новгородського князівств поклало початок ранньофеодальній державі східних слов‘ян, яку історики назвали Київська Русь (IX ст.).

У 862 р. новгородські словени повстали проти варягів і прогнали їх за Балтійське море. Проте вони не могли припинити внутрішніх чвар. Тоді вони відправили послів за море до варягів. У відповідь «вибралися» три брати – Рюрик, Синеус і Трувор зі своїми родами. Так, за «Повістю минулих літ», і отримала свою назву Руська земля. Старший, Рюрик, сів спочатку в Ладозі, а згодом у Новгороді. Другий брат, Синуес, отримав Білоозеро, а третій, Трувор, здобув Ізборськ. Князі з дружинами мали захищати свої землі, у тому числі й від «інших» варягів.

Рюрик помер у 879 р. Спадкоємцем було призначено його родича Олега, який мав правити Руссю до повноліття Рюрикового сина Ігоря. Задумав Олег приєднати південні землі і у 882 р. попрямував до Києва.

Правителем Київського князівства був Аскольд (імовірно, він мав співправителя – князя Діра). Відомо, що Аскольд здійснив такі заходи:

1. підпорядкував, окрім полян, деревлян, дреговичів, частину сіверян;

2. здійснив кілька владних походів на Візантію, яка змушена сплачувати Києву данину;

3. разом з оточенням прийняв християнство;

4. звільнив полян від уплати данини хозарам.

Хитрістю Олег виманив князів Аскольда і Діра з Києва й убив їх. Сам Олег залишився в Києві і назвав його «матір‘ю міст руських».

Правління Олега (883 - 912 рр.)

1. Правив від імені Рюрикового сина Ігоря;

2. розширив кордони держави;

3. будував нові міста і фортеці;

4. здійснив вдалі походи проти Візантії в 907 р. та 911 р., наслідком яких став вигідний торговий договір: руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора;

5. сприяв централізації Русі;

6. укріпив військову могутність Русі.

Після смерті Олега (помер від «свого коня») київський престол посів син Рюрика Ігор.

Правління Ігоря (912 - 945 рр.)

1. Дав відсіч печенігам;

2. продовжував походи на Візантію, менш вдалі, ніж в Олега;

3. продовжив об‘єднання слов‘янських племен;

4. жорстко укріплював центральну владу.

Загибель Ігоря привела до влади його молоду вдову, княгиню Ольгу, яка правила до повноліття свого сина Святослава.

Правління Ольги (945 - 964 рр.)

ЦЕ ЦІКАВО!

Княгиня Ольга в XII ст. визнана святою і шанується як рівноапостольна, бо своїм життям дорівнялася до учнів Христа – апостолів.

1. Помстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря;

2. упорядкувала збір данини: встановила устави (норми збору данини) і погости (місця для збору данини ,(полюддя));

3. відвідала Константинополь, де прийняла хрещення під іменем Єлена (957 р.);

4. уклала договір із Візантією;

5. сприяла створенню єдиної держави;

6. підвищила міжнародний авторитет Київської Русі.

Правління Святослава (964 - 972 рр.)

1. Зробив своїх синів намісниками в Києві, Овручі та Новгороді;

2. залишався прибічником язичництва, руйнував християнські храми;

3. загинув від рук печенігів, найнятих Візантією.

Розквіт Київської Русі

Правління Володимира Великого (980 - 1015 рр.)

1. Завершив формування території Київської Русі;

2. боронив Київську Русь від печенігів;

3. здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-слов‘ян, а не з варягів;

4. провів релігійну реформу: близько 980 р. спробував реформувати язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, створив Пантеон, призначивши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою; тоді у 988 р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на Русі християнство;

СЛОВНИК!

Християнство – це світова релігія, заснована на вірі в Божого сина Ісуса, який прийшов на землю і був розіп‘ятий.

ЦЕ ЦІКАВО!

У 988 р. Володимир захопив Корсунь (Херсонес) у Візантії і поставив вимогу віддати за себе сестру візантійських імператорів Анну, погрожуючи взяти Царград. Василь і Костянтин погодилися за умови хрещення Володимира. Князь хрестився у церкві Святого Василя в Херсонесі. Херсонес було повернуто Візантії як вено (весільний подарунок) за наречену.

5. сприяв розвиткові освіти;

6. розбудовував Київ як столицю держави: укріплена фортеця – «місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятина), князівські палаци;

7. першим почав карбувати золоті та срібні монети (срібники і златники), на яких зображувалися образи Христа й Володимира та тризуб;

8. шляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв‘язки з Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією.

9. запроваджено слов‘янську писемність (кирилицю);

- почалося літописання, поширилися книги.

Після смерті Володимира у 1015 р. престол у Києві захопив Святополк, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава. Ярослав двічі воював зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві.

Правління Ярослава Мудрого (1019 - 1054 рр.)

1. До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава: Правобережжя Дніпра належало Ярославові, Лівобережжя – Мстиславові;

2. склав перше рукописне зведення законів – «Руську правду»;

3. опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували;

4. у Києві побудував Софіївський собор (1037 р.), Георгіївську та Ірининську церкви, Печерський монастир (майбутню Києва-Печерську лавру); місто обнесли валами з трьома брамами, одна з яких – Золоті ворота – була парадним в‘їздом;

5. сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона (1051 р.);

6. піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи, в тому числі для дівчат, започатковано літописання, при Софійському соборі засновано бібліотеку;

7. розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;

8. здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укладено договір про службу руських дружин у Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава – Всеволода;

9. сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями (через це мав прізвисько «Тесть Європи»): сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, його донька Анна – була дружиною короля Франції, Єлизавета – дружиною норвезького королевича, Анастасія – дружиною угорського королевича; сини уклали шлюби з німецькими принцесами.

Перед смертю, в 1054 р., Ярослав поділив Русь між своїми синами. Старші сини отримали головні міста: Ізяслав – Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав. Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу.

Правління Ярославичів

1054 - 1073 рр. – співправління старших синів Ярослава – Ізяслава, Святослава і Всеволода (тріумвірат). У 1068 р. на річці Альта половці (кочові племена) розбили Ярославичів, що спричинило повстання киян.

1073 - 1078 рр. – почалися міжусобні війни між Ярославичами, спричинені зокрема відсутністю єдиної системи престолонаслідування: князівський престол міг передаватися від батька до старшого сина або від старшого брата до молодшого.

1078 - 1093 рр. – правління останнього сина Ярослава Мудрого – Всеволода.

Після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич, останній онук Ярослава Мудрого.

Святополк збирав князівські з‘їзди. Любецький з‘їзд 1097 р. прийняв такі рішення: 1) про припинення міжусобиць, щоб вони не послаблювали країну; 2) про наслідування князями своїх вотчин; 3) були організовані походи проти половців.

Після смерті Святополка Ізяславича сааме Володимир Мономах став київським князем.

Володимир Мономах – онук візантійського імператора і Ярослава Мудрого. У 1113 р. був запрошений киянами на князювання.

Основні заходи правління Володимира Мономаха (1113-1125):

1. відновив централізовану одноосібну владу на Русі;

2. опікувався розбудовою Києва, освітою;

3. написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх.

Наступником Володимира Мономаха став його старший син Мстислав Володимирович.

Основні заходи правління Мстислава Володимировича (1125 - 1132 рр.):

1. зберігав єдність Київської Русі;

2. успішно відбивав напади половців.

Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті Київська Русь вступила в період феодальної роздробленості.

Устрій Давньоруської держави

Політичний устрій

Київська Русь IX - X ст. булла ранньофеодальною монархією.

На чолі держави стояв Великий київський князь, влада якого була спадковою.

Удільні князі, родичів Великого князя, самостійно розпоряджалися своїми землями.

Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу.

Суд, збирання данини здійснювалися спеціальними дружинниками.

Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стали зборами впливових бояр, дружинників, заможного купецтва тощо.

Соціальний устрій

Привілейовані верстви:князі; бояри; дружинники; духівництво.

Непривілейовані верстви:міщани; селяни-смерди; наймити; ізгої.

Це все вільне населення.

Залежне населення: закупи; рядовичі; челядь; холопи.

Економічний розвиток

Основа господарства – землеробство (жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес; капуста, огірки, ріпа, морква, гарбузи, цибуля тощо; розвивалося садівництво вишні, яблуні, груші, сливи).

На Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі – свиней. У сільськогосподарських роботах тягловою силою були переважно коні. Значну роль продовжували відігравати промисли (мисливство, рибальство, бджільництво).

Існувало близько 80 видів ремесел.

Важливе місце займала торгівля: територією Русі проходили міжнародні торговельні шляхи – грецький, шовковий, залізний, соляний.

Земельна власність визначала соціальний статус особи.

Феодальні повинності:

- данина – сплата продуктами (медом, хутром, збіжжям); від часів правління Ольги виплачувалася певною фіксованою нормою від кожного господарства (уроками);

- відробітки на полі землевласника;

- повоз – постачання коней і транспорту для потреб князя;

- участь у будівництві укріплень і міст.