Г) предметом договору страхування;

ґ) однією з умов дійсності договору страхування;

д) юридичним фактом, на підставі якого виникає і існує страхове правовідношення;

е) універсальною категорією страхування;

є) об’єктом страхової охорони чи об’єктом страхового випадку;

ж) збитками, які може понести страхувальник від настання страхового випадку;

з) інтересом компенсації можливих майнових збитків як необхідна передумова виникнення страхових правовідносин.

Наразі має місце парадоксальна ситуація. Тривалий час страховий інтерес є предметом дослідження і всебічного розгляду провідних вчених, як економістів, так і юристів, а законодавець, здається, залишає це без уваги. Для страхового інтересу не знайшлося місця ні в ЦКУ, ні в Законі, ні в цивільних кодексах, що діяли за часів Радянського Союзу.

Перш за все предметом договору страхування законодавець визначає майнові інтереси. Страхового інтересу для нього не існує, адже вважається, що за своїм характером економічна категорія «страховий інтерес» не сумісна з правовою категорією «майнові інтереси».

В той же час законодавець у розділі І Закону, визначаючи основні страхові поняття, застосовує суто економічні терміни, уникаючи, проте, визначення поняття страхового інтересу. У ст. 980 ЦКУ законодавець прямо вказує, що об’єктом страхування є майнові інтереси. Об’єктом майнового страхування в такому випадку є майнові інтереси, пов’язані з майном. Але з майном пов’язана переважна більшість майнових інтересів, проте не всі такі майнові інтереси, є об’єктами страхування. Для надання майновим інтересам статусу об’єкта страхування якраз і повинна існувати наявність страхового інтересу. Крім того, якщо вважати, що володіння, користування і розпорядження майном (майнове страхування) вже само по собі пов’язано з майновими інтересами, навіть і є майновими інтересами, то таке визначення предмета договору страхування є алогічним. Предмет договору страхування не може бути визначений, як майнові інтереси пов’язані з майновими інтересами. Таким чином, виникає необхідність введення поняття «страхові інтереси» як правової категорії. Співвідношення майнових і страхових інтересів можна визначити за формулою: всі страхові інтереси є майновими, але не всі майнові інтереси є страховими інтересами. Майнові інтереси набувають статусу страхових тоді, коли вони обумовлені страховим ризиком. На наш погляд, введення поняття «страхові інтереси», як різновиду майнових цивільно-правових інтересів, дозволить уникнути неоднозначності при визначенні предмета договору страхування і об’єкта страхового правовідношення, а також збалансувати поняття страхового інтересу, страхового ризику і страхового випадку.

Ще однією істотною умовою договору страхування є страховий випадок.

З економічної точки зору страховий випадок являє собою «стихійне лихо, нещасний випадок або настання іншої події, за якої виникає зобов’язання страховика сплатити страхувальнику (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування, або страхову суму».

Ст. 8 Закону визначає страховий випадок як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як бачимо, законодавець підходить до визначення страхового випадку більш узагальнено. І стихійне лихо, і нещасний випадок, і всі інші можливі події законодавець визначає в узагальненому вигляді як подію. Страховий випадок для законодавця існує тільки як подія (факт), при настанні якої страховик повинен виконати свій головний обов’язок за договором страхування, а саме — сплатити страхувальнику страхове відшкодування (за майновим страхуванням) або страхову суму (за особистим страхуванням). З нашої точки зору, такий підхід законодавця до визначення поняття страхового випадку є не зовсім коректним. З одного боку, має місце недооцінка економічних понять, таких як страховий інтерес, а з другого боку, визначаючи поняття страхового випадку (ст. 8 Закону), законодавець не зовсім точно застосовує поняття «подія», не помічаючи його економічного забарвлення. Дійсно, подія у страхуванні є однією з підстав реалізації прав і обов’язків страхувальника і страховика. Проте, як відомо, юридичні факти поділяються на події і дії. З появою такого виду страхування, як страхування відповідальності, більш коректним було б замість терміна «подія» застосовувати термін «подія або дія».

Крім того, страховий випадок як здійснена (реалізована) подія тісно пов’язаний із страховим ризиком.

Визначення страхового ризику міститься в тій самій ст. 8 Закону, яка визначає і поняття страхового випадку. Відповідно до зазначеної статі страховий ризик є певною подією, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Необхідно зауважити, що, аналізуючи співвідношення страхового випадку і страхового ризику, можливо, на наш погляд, доцільніше було б замість страхового випадку ввести в предмет договору страхування саме страховий ризик. Оскільки, будучи ще тільки істотною умовою при укладенні договору страхування, страховий випадок в той же час є подією, яка вже відбулася.

ВИСНОВОК

На підставі викладеного, можна зробити такі пропозиції щодо вдосконалення визначення поняття договору страхування з метою подальшого вдосконалення правового регулювання страхових відносин.

Ст. 979 ЦКУ викласти у такій редакції: «За договором страхування одна сторона (страховик), за обумовлену плату, зобов’язується відшкодувати заподіяну шкоду (або збитки), яку можуть зазнати майнові (страхові) інтереси другої сторони (страхувальника), або іншої особи, на користь якої укладено договір (вигодонабувача), від зазделегідь передбачуваної, ймовірної, випадкової події або дії».

Необхідно повернутись до законодавчого розмежування майнового і особистого страхування шляхом введення до ЦКУ статей, що визначатимуть поняття окремих договорів майнового і особистого страхування. Крім того, необхідно законодавчо закріпити визначення нових видів договору страхування, що зумовлено економічними потребами суспільства, зокрема договору страхування відповідальності і договору страхування підприємницького ризику.

Внести зміни до ст. 980 ЦКУ стосовно визначення предмета договору страхування шляхом заміни поняття «майнові інтереси» на поняття «страхові інтереси» як різновид майнових, що дозволить уникнути неоднозначності при визначенні предмета договору страхування і об’єкта страхового правовідношення, а також збалансувати (з правової точки зору) поняття страхового інтересу, страхового ризику і страхового випадку.

Необхідно законодавчо (імперативно) визначити коло інтересів, що у будь-якому випадку не можуть підлягати страхуванню.

Література

1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. — 2002.

2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. — М., 2002. — С. 9.

3. Головатий М. Обережно — глобалізація // Урядовий кур’єр. — 2002.

4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. — М., 1999. — С. 619—620.

5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. — М., 2002. — С. 9.

5.1. Судова практика. Справа №1.

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2010 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого -судді Іщук Л.П.,

при секретарі -Козак С.А.,

з участю представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(назву якого змінено на приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», тому далі -ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») про стягнення страхового відшкодування.

Свій позов мотивує тим, що 26.10.2009 року між ним та АСК «ІНГО Україна»було укладено договір ( поліс ) страхування належного йому автомобіля OPEL VIVARO, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 терміном до 26.10.2010 року зі страховою сумою у 112000 грн. Оскільки 26.12.2009 року в результаті ДТП автомобіль був пошкоджений, то у зв'язку з настанням страхового випадку звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування. 14.05.2010 року відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що страхувальник свідомо надав ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»недостовірну інформацію про факт, причини та обставини настання страхового випадку.

Вважає позивач відмову у виплаті страхового відшкодування безпідставною, оскільки страховій компанії вчасно надано всю достовірну інформацію про страховий випадок і просить стягнути із відповідача на його користь 109326,67 грн. страхового відшкодування, 1180,73 грн. як 3% річних за порушення грошового зобов'язання та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, в ньому зазначених. Суду пояснила, що випадок, що стався 26.10.2009 року з автомобілем позивача є страховим, однак відповідачем ПАТ «АСК «ІНГО Україна»відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що не було належним чином повідомлено страхову компанію про настання страхового випадку, зокрема, відповідач вважає, що особа, яка потелефонувала після ДТП у страхову компанію не назвала себе, а лише потім з'ясувалося, що це був власник автомобіля.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Поважних причин неявки відповідача судом не встановлено. За погодженням представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2009 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»був укладений договір ( поліс ) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасного випадку № 520584250, а саме належного ОСОБА_2 автомобіля марки OPEL VIVARO, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов (шасі) НОМЕР_2, об'єм двигуна1870 см.куб. терміном до 26.10.2010 року зі страховою сумою у 112000 грн., що стверджується матеріалами справи та поясненням представника позивача. Пунктом 2 договору страхування передбачено, що страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок ДТП, пожежі, самозаймання, попадання каміння, падіння предметів, протиправних дій третіх осіб, стихійних явищ, угонів.

Як вбачається з постанови Турійського районного суду Волинської області від 21.01.2010 року, пояснень представника позивача, 26.12.2009 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_3 ( особа, допущена до керування автомобілем згідно страхового полісу ), керуючи автомобілем марки OPEL VIVARO, який належить позивачу ОСОБА_2, не справившись з керуванням, з'їхав у кювет, вищевказаний автомобіль отримав значні механічні пошкодження. Отже, настав страховий випадок, передбачений договором ( полісом ) страхування № 520584250.

Згідно оцінки матеріального збитку, виконаного ПП ОСОБА_4 на підставі договору, укладеного 11.01.2010 року з СК «Інго Україна»та викладеному у звіті №55 від 11.01.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, матеріальний збиток, завданий власникові OPEL VIVARO держномер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 110326, 67 грн.

Судом встановлено також, що позивачем належно виконані всі умови договору страхування, зокрема, вчасно сплачено страхову премію. Після настання страхового випадку і надання 21.01.2010 року страховику всіх необхідних документів, ОСОБА_2 звернувся до СК «Інго Україна»про виплату страхового відшкодування.

Як зазначено в п. 8.1.1. договору ( полісу ) страхування страхувальник має право при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування та правилами, отримати страхову виплату.

Відповідно до п. 9.1. полісу після одержання всіх необхідних документів, рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 15-ти робочих днів. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту ухвалення рішення про виплату.

З повідомлення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»№1657 від 14.05.2010 року (а.с. 24), направленого позивачу на його заяву про виплату страхового відшкодування вбачається, що ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було проведено перевірку всіх даних страхового випадку і відмовлено ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, оскільки страхувальник свідомо надав СК «ІНГО Україна»недостовірну інформацію про факт, причини та обставини настання страхового випадку, зокрема встановлено, що в 3 год. 22 хв. зафіксовано дзвінок в сервісну службу «Єлкіс»від сторонньої особи, яка повідомила про скоєне ДТП і при повторних спробах оператора служби «Єлкіс»зв'язатися з даною особою, цього зробити не вдалося. Як виявилось, особою, що повідомила про ДТП, був сам страхувальник та власник автомобіля ОСОБА_2

Таким чином, відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі порушення п.8.2.10 Правил страхування.

Згідно ст.ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик ) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

На підставі встановленого, суд приходить до висновку, що 26.12.2009 року мав місце факт настання страхового випадку з застрахованим автомобілем OPEL VIVARO, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов (шасі) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1870 см.куб., який належить позивачу; страхувальник належним чином виконав свої обов'язки за договором страхування, а тому ОСОБА_2 має право на виплату страхового відшкодування згідно полісу №520584250 від 26.10.2009 року згідно висновку про оцінку матеріального збитку за вирахуванням франшизи в 1000 гривень.

Не заслуговують на увагу твердження ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», викладені у листі від 14.05.2010 рокупро те, що страхувальник свідомо подав недостовірну інформацію про факт, причини та обставини настання страхового випадку, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, постановою Турійського районного суду Волинської області, звітом № 55 про суму матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля OPEL VIVARO, поясненнями представника позивача.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів для підтвердження обставин надання позивачем свідомо недостовірної інформації про факт, причини та обставини настання страхового випадку, а отже, ці обставини є лише припущеннями відповідача, що не доведені ним відповідно до ст. 60 ЦПК України.

Неявку відповідача в судове засідання, як зазначено у заявах відповідача через зайнятість в інших судових засіданнях, суд розцінює як зловживання відповідачем - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»своїми процесуальними правами, так як ч. 3 ст. 38 ЦПК України передбачено, що представництво інтересів юридичної особи в суді міг здійснювати інший представник.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що страховиком було порушено строк виплати страхового відшкодування, а отже ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»зобов'язана сплатити ОСОБА_2суму боргу з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, тобто з 23.02.2010 року по день подання позовуу розмірі 1180,73 грн.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»в користь ОСОБА_2 109326,67 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 1180,73 грн. - три проценти річних від простроченої суми, а також судові витрати в розмірі 1205,07 грн. ( 1105,07 грн. судового збору + 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ).

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст. 611, 625, 979, 988, 992 ЦК України, Закону України «Про страхування», договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасного випадку № 520584250 від 26.10.2009 року, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»в користь ОСОБА_2 110507 (сто десять тисяч п'ятсот сім) гривень 40 коп. страхового відшкодування та збитків, пов'язаних із невчасною виплатою страхового відшкодування згідно договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасного випадку № 520584250 від 26.10.2009 року та 1205 (одну тисячу двісті п'ять) гривень 07 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.П. Іщук

5.2. Судова практика. Справа №2.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 січня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді:Бондаренко В.М.

при секретарі:Троян В.Б.

за участю відповідача: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Софія»до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, суд

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Софія»звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просило суд стягнути з відповідачів суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5230,50 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 21 липня 2008 року ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес»д/н НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом на вул. Лоуманської, 21 в м. Дніпропетровськ, порушуючи п. 10.9 Правил дорожнього руху, не впевнився у безпеці маневру та скоїв наїзд на стоячий позаду автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вина ОСОБА_1 в порушення вимог ПДР підтверджується постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2008 року. Розмір шкоди складає 5230,50 грн. відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 919 від 30.07.2008 року та рахунком на сплату ДП «Ніко-Дніпропетровськ»ТОВ «Ніко-Україна»№ 207 від 23 липня 2008 року, яке надало необхідні запчастини та виконало ремонтні роботи на суму 5685 грн. Крім того, 22.05.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Софія»(яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Софія») та ОСОБА_2 в письмовій формі був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 00679-031/ТЗ/08. Вигодонабувачем по цьому договору виступає АБ «Факторіал-Банк». Виконуючи умови Договору та на підставі листа з АК «Факторіал-Банк»вих. № 36-52-03/1125 від 06 серпня 2008 року, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Софія»сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 5230,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 22 серпня 2008 року. Таким чином, до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Софія»перейшло право вимоги на суму сплаченого на користь Страхувальника страхового відшкодування в розмірі 5230,50 грн.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання зявився відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав суду заперечення на позов, відповідно до змісту яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, пояснивши, що дійсно 21 липня 2008 року в м. Дніпропетровськ по вулиці Лоуманської, 21 сталося ДТП за участю автомобіля «Мерседес»д/н НОМЕР_1 та автомобіля «Mitsubishi Lancer 1.6»д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 Згідно з постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2008 року відповідача його визнано винним у вчиненні цієї ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення п.п. 10.9 ПДР України. Однак, згідно полісу ВВ/3099578 від 05.11.2007 року його цивільно-правова відповідальність була застрахована в страховій компанії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»та саме страхована компанія повинна відшкодувати завдану шкоду позивачу.

Представник відповідача ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»в судове засідання не зявився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

21 липня 2008 року в м. Дніпропетровськ по вулиці Лоуманської, 21 сталося ДТП за участю автомобіля «Мерседес»д/н НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_1, та автомобіля «Mitsubishi Lancer 1.6»д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Згідно з постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення п.п. 10.9 ПДР України (а.с. 18). Внаслідок зіткнення автомобілю «Mitsubishi Lancer 1.6»д/н НОМЕР_2 заподіяно шкоду на загальну суму 5230,50 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 919 від 30.07.2008 року (а.с. 19-30).

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик( зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. При цьому конкретні умови страхування визначаються при укладенні сторонами договору страхування.

22.05.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Софія»(яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Софія») та ОСОБА_2 в письмовій формі був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 00679-031/ТЗ/08. Вигодонабувачем по цьому договору виступає АБ «Факторіал-Банк», згідно до якого обєктом страхування став автомобіль «Mitsubishi Lancer 1.6»д/н НОМЕР_2 (а.с. 6-16). Відповідно до договору ДТП відноситься до переліку страхових випадків.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

На виконання договору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Софія»сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 5230,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 22 серпня 2008 року (а.с. 32).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»Страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до полісу ВВ/3099578 від 05.11.2007 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в страховій компанії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант». Строк дії полісу з 05.11.2007 року по 04.11.2008 року, тобто автомобіль відповідача ОСОБА_1 був застрахований на момент ДТП та саме страхована компанія повинна відшкодувати завдану шкоду позивачу.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 58, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 979, 993, 1191 ЦК України, ЗУ «Про страхування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Софія»до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, Ново-Печерський провулок, 19/3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Софія»(п/р 26505000076107 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175, ЄДРПОУ 32350173) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5230 (пять тисяч двісті тридцять) грн. 50 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, Ново-Печерський провулок, 19/3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Софія»(п/р 26505000076107 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175, ЄДРПОУ 32350173) судові витрати по справі, а саме: суму судового збору в розмірі 52 (пятдесят дві) грн. 30 коп., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М.Бондаренко.