Кримінальне законодавство щодо охорони інформації 4 страница

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил експлуатації
ЕОМ автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку,
яке може бути вчинено як шляхом певних дій, так і шляхом бездіяльності, за
умови настання у результаті такого порушення передбачених цією статтею
наслідків.

Під правилами експлуатації ЕОМ, автоматизованих систем, комп'ютерних
мереж чи мереж слід розуміти правила, які регламентують користування цими
машинами, їх системами або мережами, проведення робіт з їх використанням,
захист таких машин, їх систем та мереж або інформації, яка знаходиться в них, і
т.п.

Захист інформації (в тому числі комп'ютерної), яка є власністю держави
або захист якої гарантується державою, здійснюється з дотриманням правил,
які встановлюються спеціально вповноваженим державним органом. В даний
час таким органом є Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та
захисту інформації СБУ.

Порушення правил експлуатації ЕОМ, автоматизованих систем,
комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку вважається злочинним лише у
випадку, якщо його наслідком було:
=> викрадення;

=> викривлення або знищення комп'ютерної інформації,
засобів їх захисту;

=> незаконне копіювання комп'ютерної інформації;

істотне порушення роботи ЕОМ, автоматизованих
систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

Ці наслідки можуть виникнути як безпосередньо в результаті дій самого
порушника правил, так і в результаті протиправних дій інших осіб, які стали
можливими внаслідок допущеного порушення.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків,
передбачених у ст.363.

Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, яка відповідає за експлуатацію
ЕОМ, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.
Такою особою є користувач зазначених машин, систем або мереж, а також
будь-яка інша особа, у відповідності зі своїми трудовими службовими
обов'язками або на підставі відповідної домовленості з власником
(адміністратором) цих машин, систем та мереж, яка виконує роботу, пов'язану з
підтримкою їх в робочому стані, обновленні інформації, удосконаленням ЕОМ,
автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, їх
захистом, або іншу подібну роботу та зобов'язана при її виконанні
дотримуватись встановлених правил експлуатації (та, зокрема, захисту) ЕОМ,
автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

Суб'єктивна сторона злочину визначається відношенням винного до його
наслідків та характеризується необережною формою вини. Умисне вчинення
зазначених в даній статті діянь за наявності необхідних ознак може
кваліфікуватися за ст. 194 «Умисне знищення або пошкодження майна».

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є заподіяння їм істотної шкоди,
яка може бути як безпосереднім результатом дії винного, так і наслідком
протиправних дій інших осіб, можливість д ля котрих виникла внаслідок цієї дії.
Поняття істотної шкоди є оцінковим.

0 Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що
становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що місять
такі відомості.

Ця стаття має три розділи:

1. Розголошення відомостей військового характеру, що
становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради, -
карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

2. Втрата документів або матеріалів, що містять відомості
військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів,
відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони
були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених
правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або
предметами, - карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї
статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - карається позбавленням
волі на строк від 5 до 10 років.

Військову таємницю можуть становити відомості військового характеру,
які являються не державною, а службовою таємницею. Коло таких відомостей
визначають компетентні органи військового управління.

Передача військовослужбовцем іноземним організаціям або їх
представникам відомостей хоча й не військового характеру, але таких, що
представляють собою службову таємницю, тягне відповідальність за ст. 329 (за
відсутності ознак державної зради).

Відповідальність за розголошення відомостей військового характеру, що
представляють собою державну таємницю, а також за втрату документів або
предметів, що містять цю таємницю, передбачена ст. 422. У випадках
розголошення військовослужбовцем інших відомостей, що представляють
собою державну таємницю, а за втрату документів з такими відомостями - за
ст. 329.

Розголошення відомостей, що представляють собою військову таємницю,
полягає в тому, що особа, яка володіє ними, в порушення встановленої
заборони розголошує їх, в результаті чого вони стають надбанням сторонніх
осіб.

Злочинне розголошення молсе бути усним або письмовим шляхом
передавання стороннім особам документів або предметів, відомості про які є
державною таємницею.

Об'єкт злочину - порядок зберігання військової таємниці.

Злочин може знайти відображення в таких формах:

=> Розголошення відомостей військового характеру, які
становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної
зради (2.1 ст. 422);

=> Порушення встановлених правил поводження з
документами або матеріалами, які містять відомості військового
характеру, що становлять державну таємницю, а також з
предметами, відомості про яких становлять державну таємницю,
яке вплинуло на їх втрату (2.2 ст.422).

Отже, за об'єктивною складовою злочин характеризується громадсько-
небезпечними діями або бездіяльністю, а у другій його формі - також
громадсько-небезпечними наслідками та причинним зв'язком між діянням та
його наслідками.

Суб'єктивна сторона розголошення військової таємниці характеризується
як навмисною так і необережною, а втрата документів тільки необережною
формою провини.

Тяжкість наслідків встановлюється виходячи з конкретних обставин
справи. До них можна віднести випадки, коли розголошені відомості стали
надбанням іноземних розвідок і використовуються на шкоду інтересам
України.

Суб'єктами таких злочинів можуть бути військовослужбовці рядового,
сержантського (старшинського) складу, прапорщики, мічмани та офіцери,
незалежно від їх службового і посадового положень.

За статтею 422 не може притягнутися до відповідальності
військовослужбовець у випадку втрати документів або предметів, які містять
державну таємницю, якщо вони не були довірені йому за службовою
діяльністю, а опинилися в нього випадково.

Крім розглянутих статей Кримінального кодексу слід враховувати ще й
деякі статті при вирішенні справ щодо економічної безпеки та комп'ютерної
злочинності. Це, по-перше, статті 200 та 202.

0 Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними
картами та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням
для їх виготовлення.

Ця стаття має дві частини:

1. Підроблення документів на переказування коштів на платіжні
картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, а так само
придбання, зберігання, переведення, пересилання з метою збуту
підроблених документів на переказ коштів чи платіжних карток або їх
використання чи збут, - карається штрафом від 500 до 1000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на
строк до 3 років,або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, -
карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ на
паперовому або електронному носії, що використовується банками або їх
клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів
між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи
на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні
міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

Об'єкт злочину - встановлений порядок виготовлення, використання та
обігу документів на переказ, платіжних картках та інших засобів доступу до
банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської
системи України.

Предметом злочину є :

1. документи на переказ грошових коштів;

2. платіжні картки;

3. інші засоби доступу до банківських рахунків.

Поняття документів на переказ сформульовано в примітці до статті.

Такими документами зокрема, є:

=> розрахункові документи - платіжне доручення,
платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та
розрахункові документи інших видів, встановлені Національним
банком;

=> міжбанківські розрахункові документи;
=> документи на переказ готівкових грошей, реквізити,
особливості оформлення яких встановлюється Національним
банком;

=> вимоги;

=> інші документи, які використовуються у платіжних
системах для ініціювання переказу.

При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, перевезення,
пересилання з метою збуту або використання, його предметом є тільки
підроблені документи на переказ або підроблені платіжні картки.

Об'єктивна сторона злочину полягає в:

1. підробленні;

2. придбанні;

3. зберіганні;

4. перевезенні;

5. пересиланні;

6. використанні;

7. збуванні зазначених вище предметів.

Якщо внаслідок використання підроблених предметів особа привласнює
чужі грошові кошти, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за
відповідними частинами ст. 199 та ст.200.

Злочин, в залежності від способу, вважається закінченим з моменту
вчинення однієї з перерахованих в ч.І ст.200 дій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим наміром.
Обов'язкова ознака підроблення, придбання, зберігання, перевезення,
пересилання відповідних предметів злочину - мета їх збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:
повторно;

за попередньою змовою групою осіб.

0 Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською та
банківською діяльністю.

Ця стаття має дві частини, але нас стосується тільки друга:

2. Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також
професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських
фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу
(ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням
умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих
розмірах, - карається штрафом 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.

Об'єктом злочину є порядок державної реєстрації та ліцензування
підприємницької та іншої господарської діяльності, в тому числі, банківської та
іншої господарської діяльності на ринку цінних паперів. Зазначений порядок
покликаний забезпечувати нормальний розвиток економіки та захищати права
та інтереси фізичних і юридичних осіб, фінансові інтереси держави.

З об'єктивної сторони злочин може приймати одну з трьох форм:

=> Здійснення без державної реєстрації як суб'єкта
підприємницької діяльності, яка містить ознаки підприємницької, в
тому числі банківської діяльності, банківських операцій,
професійної діяльності на ринку цінних паперів та операцій
небанківських фінансових установ;

Здійснення без отримання спеціального дозволу
(ліцензії) видів господарської діяльності, відповідно до
законодавства підлягаючим ліцензуванню, в тому числі банківської
діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку
цінних паперів та операцій на банківських фінансових установах;

=> Здійснення зазначеної діяльності з порушенням умов
ліцензування.

Питання про те, чи є діяльність особи, яка притягується до
відповідальності за ст. 202, підприємницькою, вирішується в кожному
конкретному випадку з урахуванням діяльності та інтенсивності протиправних
дій, розміру отриманого чи очікуваного доходу, інших факторів (зокрема, чи є
діяльність для винного основним чи додатковим, за істотними чи додатковими
джерелами його доходу, чи здійснюється вона більш чи менш регулярно,
постійно, на професійній основі). Така діяльність може полягати як в здійсненні
багато чисельних угод чи дій, так і в реалізації однієї, але великої операції,
виконання значної роботи, разом з системою дій, спрямованих на отримання
прибутку.

При цьому слід враховувати, що 2.1. ст.202 Кримінального Кодексу
встановлює відповідальність за здійснення особою, не зареєстрованою
суб'єктом підприємницької діяльності, не якихось видів підприємницької
діяльності, а лише тих з них, які підлягають ліцензуванню.

Суб'єктом злочину є:

=> Фізичні осудні особи незалежно від громадянства, які
досягли 16-річного віку, в тому числі, які займаються
зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи;

=> Посадові особи юридичних осіб підприємницьких та
інших господарських структур, які приймають та/або реалізують
рішення про здійснення господарської діяльності без належним
чином оформленої ліцензії або з порушенням умов ліцензування.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та
спеціальною метою. Винний усвідомлює, що порушує встановлений порядок
заняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю та бажає
здійснити ці дії, щоб досягти мети - отримати від незареєстрованої, без
ліцензійної або пов'язаної з порушенням умов ліцензування діяльності дохід у
великих розмірах.

Глава VIII