Розділ ІІІ. Німецька демократична республіка

У повній відповідності з духом і буквою Потсдамських рішень в Східній Німеччині, відповідальність за розвиток якої була покладена на Радянський Союз, здійснювалися корінні «демократичні» перетворення. Розгром фашизму вивільнив могутні сили німецького народу, які, під тиском Радянського Союзу, узяли в свої руки будівництво нової комуністичної Німеччини. Розпочались перетворення в дусі націоналізації, соціалізації, колективізації.

Основний удар був направлений проти оплоту мілітаризму і фашизму — крупного монополістичного капіталу і поміщиків-юнкерів. Майно монополістів і військових злочинців було конфісковано. У червні 1946 р. відбувся референдум: що робити далі з підприємствами військових злочинців і монополістів, що нажилися на крові народу. Три чверті тих, що всіх брали участь в голосуванні висловилися за їх націоналізацію. Відповідно до волі німецьких народних мас понад чотири тисячі промислових підприємств — крупні фабрики і заводи, копальні і шахти, банки і страхові компанії перейшли у власність народу і утворили державний загальнонародний сектор в економіці. Для керівництва народними підприємствами була створена Німецька економічна комісія з представників різних верств населення. На чолі народних підприємств встали різні люди. На заводах, які належали в роки фашизму найближчим гітлерівським прибічникам — Герінгу і Фліку — стали управляти люди, яких фашисти намагалися згноїти в концтаборах. Ліквідація монополій відбувалася в обстановці запеклої боротьби. Капіталісти, що бігли на захід, і військові злочинці залишили на підприємствах свою агентуру, яка псувала устаткування, намагалася залякувати робітників. [21]

ВИСНОВКИ

Передумови розколу Німеччини було закладено ще в період Другої світової війни, коли було прийнято рішення про створення зон окупації під адміністративним контролем СРСР, Великої Британії та США (згодом було створено ще одну зону – французьку). Кожна з країн-переможниць мала свої, відмінні від інших, плани повоєнного устрою Німеччини. Поступово, паралельно з наростанням холодної війни та загостренням протистояння між західними країнами й СРСР та його союзниками, посилилась і боротьба за домінування в Німеччині. Оскільки утримання одним з блоків країни загалом було неможливе, було ініційовано створення двох незалежних держав: на заході (американська, британська та французька окупаційні зони) – Федеративної Республіки Німеччини, на сході, в радянській зоні – Німецької демократичної республіки. Фактично розкол Німеччини став наслідком геополітичних зазіхань двох блоків, країн, при цьому обидві сторони ігнорували інтереси населення Німеччини.

Створена в західних зонах ФРН одразу стала на шлях демократичного розвитку та розбудови ринкової економіки. В країні було проведено важливі зміни в різних сферах життя суспільства, що забезпечили їй стабільний розвиток і здійснення так званого “економічного дива”. Гарантом незалежності країни, окрім власних збройних сил – бундесверу, стали військові контингенти США, Великої Британії, Франції, Бельгії та Голландії.

Німецька демократична республіка, створена як сателіт Радянського Союзу, розвивалась за радянською моделю. Тут було проведено аграрну реформу, що надавала селянам наділи у розмірі 10-20 га, однак згодом практично всі сільські господарства були колективізовані. Промисловість (спершу велика, а згодом практично всі підприємства) була націоналізована або поставлена в залежність від держави. Що стсоується політичного життя, то хоча формально й існували кілька партій, однак реально вся влада в країні була зосереджена в руках керівництва Німецької єдиної робітничої партії.