Б. Хмельницький сприйняв цю угоду як зраду.

УРОК № 26

Тема. Воєнно-політичні події 1654-1657 рр.
Мета:

· розповідати про перебіг воєнних дій у 1654-1655 рр.;

· пояснювати, як і чому відбулася зміна зовнішньополітичної орієнтації Б.Хмельницького;

· характеризувати дії українського війська в Польщі в 1657 р.;

· давати оцінку Б. Хмельницькому як людині, політику й полководцю;

· удосконалювати набуті уміння і навички;

· виховувати почуття поваги до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам’яток.

Основні поняття й терміни: Віленське перемир’я.

Основні дати:

· 19-21 січня 1655 р. - битва під Охматовим;

· вересень 1655 р. - битва під Городком, облога Львова;

· 24 жовтня 1656 р. - підписання Московською державою і Річчю Посполитою Віленського перемир’я;

· грудень 1656 - липень 1657 рр. — україно-трансильванський похід у Польщу;

· 27 липня 1657 р. - смерть Б. Хмельницького.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Історичний диктант

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Воєнні дії в 1654-1655 рр.

31 грудня 1653 р. Московська держава оголосила війну Польщі.

1654 р. Річ Посполита уклала "вічний" договір із Кримським ханством про взаємодопомогу.

Березень 1654 р. Польська армія перейшла в наступ на Право­бережжя (на Поділля і Волинь).

Основна частина московських військ і загони козаків під командуванням І. Золотаренка розгор­нули бойові дії під Смоленськом і в Білорусі.

Осінь 1654 р. Польща спрямувала удар на Поділля.

Польсько-татарське військо сплюндрувало край: було зруйно­вано 270 поселень, убито 10 тис. немовлят, взято в полон 10 тис. душ.

Січень 1655 р. Польсько-татарське та українсько-московське військо зійшлися під Охматовом (на Черкащині). Великі втрати були з обох сторін. Польсько-татарське військо зазнало поразки.

Липень 1655 р. Українсько-московське військо вирушило в Галичину.

19 вересня 1655 р. Під Городком (біля Львова) польські війська
було розгромлено. На допомогу Польщі прийшов кримський хан.

20 листопада 1655 р. Під Озерною татари атакували українсько-московський табір. Все закінчилося переговорами, хан пішов на укладення договору, що передбачав нейтралітет Криму у війні України і Московії проти Речі Посполитої.

Війну Польщі оголосила Швеція, яка окупувала значну частину її території.

Московська держава, будучи суперником Швеції, припинила
війну проти Польщі та за спиною України уклала з нею Віленське перемир'я.

2. Віленське перемир’я.

Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького.

Віленське перемир'я

Між Московською державою і Польщею

24 жовтня 1656 р.

1. Московська держава, налякана успіхами Швеції у Прибал­тиці, яка липні 1655 р. виступила проти Польщі і захопила більшість її території, пішла на зближення з Річчю Посполитою.

2. На польсько-московські переговори українську делегацію допущено не було.

Б. Хмельницький сприйняв цю угоду як зраду.

4. Згідно з цією угодою:

воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припинялися;

обидві країни обіцяли не вступати в переговори про мир зі Швецією;

передбачалися спільні дії проти Швеції та Бранденбургу;

поляки обіцяли московському царю, що після смерті їх коро­ля Яна Казимира московського царя оберуть польським королем.

Висновки

Віленська угода порушувала найважливіші інтереси козаць­кої держави, бо в односторонньому порядку припинила війну з Річчю Посполитою, що грубо порушувало Березневі статті.

Москва ставала фактично союзницею Речі Посполитої і не­хтувала інтересами України. Вона руйнувала державницькі плани Б. Хмельницького, оскільки визволенню українських земель со­юз з Московською державою тільки перешкоджав.

Угода призвела до загострення українсько-московських відносин у 1656-1657 рр.

Вона стала поштовхом до зміни Б. Хмельницьким зовнішньополітичної лінії.

3. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Богдана Хмельницького

Віденське перемир'я було сприйнято козаками як зрада з боку московського царя

Б. Хмельницький почав шукати союзників проти Москви і Речі Посполитої.

Він уклав угоди зі шведським королем Карлом X Густавом і семиградським князем Юрієм II Ракоці.

Б. Хмельницький намагався створити союз коаліції за участі Швеції, Семиграду, Молдови, Волощини, Литви.

Незважаючи на погрози Москви, Б. Хмельницький спільно зі шведським королем Карлом X і семиградським князем Юрієм II Ракоці продовжив війну з Польщею.

4. Дії українського війська в Польщі 1656-1657 р.

Початок 1657 р. Україна й Семиграддя (Трансільванія) почали воєнні дії проти Польщі.

На допомогу Ю. Ракоці гетьман вислав допоміжний корпус — 20-тисячне військо під проводом А. Ждановича.

Цей корпус пройшов з військом князя по всій Польщі, навіть захопив Краків та Варшаву.

Утім згодом ситуація змінилася.

Польща дістала допомогу від татар і австрійців.

Семиградського'князя Юрія II Ракоці скинули з престолу.

Швеція вийшла з коаліції через власну війну з Данією.

Семиградські війська капітулювали, а українські відступили на свою територію.

Воєнна катастрофа підірвала здоров'я Б. Хмельницького.

27 липня 1657 р. Б. Хмельницький помер у Чигирині. Поховано гетьмана в Іллінській церкві у Суботові.Український гетьман посів гідне місце серед лідерів євро­пейських держав.

5. Б. Хмельницький — людина, політик і полководець.
Самостійна робота за підручником – стор 132-133

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Воєнна кампанія 1654-1655 рр. була дуже важкою для української армії. Її перебіг поглибив переконаність Хмельницького в тому, що жоден із його союзників не бажає зміцнення Української гетьман­ської держави.

Укладення польсько-­московської Віленської угоди спонукало Хмельницького до спроби зміни напрямки зовнішньої політики.

Поразка трансільвансько-українського походу 1657 р. унеможливила здійснення плану гетьмана об’єднати українські землі в межах однієї держави.

Історичне значення діяльності Б. Хмельницького, попри допущені ним помилки і прорахунки, важко переоцінити.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. §19

2. Закінчити складання таблиці «Національно ­визвольна війна ук­раїнського народу середини XVII ст.».

3. Читати додатковий матеріал

4. Готуватись до заліку – стор135

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

Особливості Національно-визвольної війни

1. Тісний взаємозв'язок і взаємовплив національно-визволь­ної, релігійної та соціальної боротьби.

2. Значний розмах селянської боротьби у 1648-1652 рр., що сприяло утвердженню в козацькій Україні нової моделі соціаль­но-економічних відносин.

3. Провідну роль відігравало козацтво.

4. Домінування збройної боротьби, яка час від часу набувала надзвичайно жорстокого характеру.

Основні досягнення під час Національно-визвольної війни

1. Ліквідація національного гніту — здобуття української національної державності.

2. Послаблення соціального гніту — ліквідація магнатського землеволодіння (фільварків), поширення козацького (хутірсько­го, фермерського) землеволодіння.

3. Було ліквідовано кріпацтво, люди дістали особисту свободу.

4. Ліквідація релігійного гніту — відновлення в правах Української православної церкви, самостійне існування православної церкви.

5. Зміцнилися традиції боротьби проти чужоземного, соціаль­ного, національного і релігійного гніту, розвинувши в ук­раїнському народові почуття самосвідомості.

6. Національно-визвольна війна — приклад для наступних по­колінь у їхній боротьбі за свою незалежність, зразок мужності і ге­роїзму заради свободи і створення незалежної Української держави.

Причини невдач Національно-визвольної війни українського народу

1. Соціальні протиріччя, повстання, різні конфлікти під час Національно-визвольної війни, що значно ослаблювали сили по­всталих.

2. Відсутність у лідерів чітких політичних орієнтирів, чіткої мети (погляди Б. Хмельницького під час Національно-визволь­ної війни змінювалися від "автономізму" до створення са­мостійної держави).

3. Слабкість новоствореної держави та відсутність надійних важелів управління суспільними процесами.

4. Численні прорахунки керівництва, відсутність єдності дій, боротьба між різними старшинськими групами за владу, перева­жання особистих, групових і станових інтересів над національни­ми, державними.

5. Постійний зовнішній тиск із боку Речі Посполитої, Туреч­чини, Московської держави, Кримського ханства.

6. Постійне втручання цих держав у внутрішні справи України.

Історичне значення Національно-визвольної війни

1. Привела до створення національної держави, частина якої на території Лівобережної України (Гетьманщина) на правах ав­тономії проіснувала в складі Російської імперії до 80-х років XVIII ст.

2. Пришвидшила формування національної державної ідеї, що стала для наступних поколінь українців прапором у боротьбі за незалежність.

3. Сприяла розвиткові національної свідомості українців.