Специфіка зовнішнього середовища, прийняття рішень щодо ефективного розподілу фінансових коштів та їх збільшення.

Ефективність фінансових управлінських рішень міжнародної фірми залежить від того, наскільки вона володіє знанням конкретної ситуації, тобто обставин внутрішнього і зовнішнього середовища своєї діяльності.

З одного боку, діяльність транснаціональної корпорації регулює інтернаціональні витрати виробництва, світові ціни, валютні курси, відсоткові ставки та рух індексів цінних паперів на світовому фінансовому ринку; з іншого боку, міжнародний фінансовий менеджмент повинен ретельно і детально вивчати специфіку кожної країни-партнера і постійно погоджувати свої рішення і дії з такими особливостями іноземного середовища, як:

Ø фрагментарність і різноманітність ринків;

Ø численність валют, які вирізняються стабільністю і реальною вартістю;

Ø відмінності в рівнях відсоткових ставок і темпів інфляції;

Ø відмінності в ціноутворенні і оподаткуванні;

Ø відмінності в рівнях заробітної платні та в обліку;

Ø відмінності правил і норм ведення бізнесу;

Ø підвищена ймовірність негативного впливу урядового втручання на рішення і ведення бізнесу;

Ø різноманітність фінансових кліматів, ранжированих від дуже консервативних до широкоінфляційних.

Стандарти бухгалтерського обліку значно розрізняються по країнах. Розрізняють три основні групи країн, які додержуються однотипних підходів до побудови систем обліку:

Ø англоамериканська модель бухгалтерського обліку (Велика Британія, США, Нідерланди, Канада, Австралія та ін.). Ця модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтован на потреби інвесторів та кредиторів. Принципи та правила ведення обліку та складання фінансової звітності регулюються національними стандартами, які розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів, тобто не установлюються національним законодавством. В країнах з таким типом ведення обліку існує багато варіантів обліку у межах професійної загальноприйнятої бухгалтерської методології;

Ø континентальна модель (Німеччина, Австралія, Франція, Швейцарія, Італія та ін.), яка орієнтована на державні інтереси оподаткування та макроекономічне планування ресурсів. Вона має юридичну основу, тобто бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо та обов`язкові для виконання. Існує єдиний план рахунків та затверджена методологія фінансової звітності. Таким чином, для цієї моделі характерна державна методологія;

Ø південно-американська модель (Бразилія, Аргентина, Чілі та ін.). Вона орієнтована на податкові державні інтереси і тому бухгалтерський облік законодавчо уніфікован. Особливістю бухгалтерських стандартів є розкриття методології бухгалтерського обліку в умовах інфляції.

Менеджер-міжнародник повинен брати до уваги відмінності і постійно погоджувати свої рішення і дії зі специфікою іноземного середовища.

Перед транснаціональними корпораціями стоять завдання:

Ø максимізації розподілу ресурсів (наприклад, японський капітал і технології й американський менеджмент і маркетинг);

Ø збільшення на ринках Західної Європи частки спільних підприємств;

Ø вироблення методів використання світового ринку капіталів для зниження витрат на фінансування різних проектів і усунення можливих несприятливих коливань валютного курсу і ставки відсотка.

Тема 11. Загальні напрями міжнародного фінансового менеджменту

11.1. Капітальне бюджетування

11.2. Управління портфелем зарубіжних цінних паперів

11.3. Чинна капітальна політика

11.4. Транснаціональне фінансування

11.5. Фінансування міжнародної торгівлі

11.6. Дивідендна політика корпорації

Капітальне бюджетування

Капітальне бюджетування — процес аналізу ефективності капіталовкладень, котрий має на меті оцінку і відбір найкращих варіантів довгострокового вкладання коштів.

Чиста поточна вартість (ЧПВ) (чиста дисконтована вартість) — сума очікуваного в майбутньому доходу мінус відсоток на капітал як “компенсація за очікування”.

ЧПВ-поточна вартість грош. Потоків поточна вартість грошю відтоків.

ЧПВ- ріниця між рин. Вартістю проекту та витратами на його реалізацію.

Метод ЧВП- метод дискотування грош. Потоків з метою визначення ефективності довгострокової інвестиції

Дисконтування- метод зведення майбутньої вартості грошей до їх вартості у поточному періоді.

У випадку. Якщо врахованні потоки готівкових коштів>вартості інвестицій. То критерій ЧВП вказує, що проект є прийнятним.

Крім ЧПВ, використовують внутрішню норму прибутку і період окупності капіталовкладень. Внутрішня норма прибутку для інвестицій проекту - таке значення ставки дискотування, при якому поточна вартість очікуваних грош. вітоків=поточній вартості очікуванних грош. притоків. Тобто таке значення ставки дискотування, при якому ЧПВ=0.

Формула для розрахунку ЧПВ така:

,

I0- вартість первісних інвестицій

Сi— потоки готівкових коштів, пов’язані з проектом, після сплати податків в році i;

Tn— залишкова або ліквідна вартість інвестицій в році n;

n — передбачуваний строк дії проекту або плановий період;

К — вартість використовуваного для здійснення проекту капіталу.

r — норма прибутку.

N- ставка дисконтування.

Важливим є визначення прирістного руху тієї частини грош. готівки, яка прямо пов’язана з проектом. Оцінені такі рухи грошової готівки:

- початкові вкладення;

- операційний рух грошової готівки (доходи від реалізації);

- побічний рух грошової готівки;

- кінцевий рух грошової готівки.

Групи показників:

1) характеризують напрям розвитку кампанії

- динаміка продажів

Приріст продаж зв. періоду/ продажі попер. періоду

Як кожний $ минулого року(↓ чи↑) у зв. періоду.

- динаміка прибутку

(приріст прибутку зв. періоду/ ??? попер. Періоду)*100%

- динаміка активів:

(приріст заг. Суми активів у зв. періоді/ заг. Сума активів попер. періоду)*100%

- динаміка власного капіталу:

(приріст зобов’язань акціонерам зв. періоду/ зобов’язання акціонерам попер. періоду)*100%

2) Показники прибутковості(ефективність роботи фірми):

- прибутковість інвестицій у кампанію:

(прибуток після сплати податку/ інвестиції)*100%

ü Прибутковість інвестицій у звичайній акції:

(Прибутковість після сплати податку та дивідендів по привілейованим акціям/(Зобов’язання акціонерам – номінальна вартість привілейованих акцій) *100

ü Показник валової прибутковості продажів: (Валовий прибуток/Продажі)*100

· Показники поточної ліквідності:

ü Поточний коефіцієнт ліквідності:

Поточні активи/Поточні пасиви

Чи мала компанія гроші чи інші активи для сплати своїх зобов’язань

ü Показник (критерій) миттєвої оцінки:

(Гроші + ринкові цінні папери + дебіторська заборгованість)/Поточні пасиви

Показує співвідношення найбільшої ліквідності частини поточних активів і поточних пасивів.

ü Оборотність матеріальних запасів (коефіцієнт використання матеріальних запасів: Продажі/Матеріальні запаси

· Показники довгострокової ліквідності

ü Співвідношення пасивів і зобов’язань акціонерам:

Всього пасивів/Зобов’язання акціонерам

Показник свідчить, у яких пропорціях між собою знаходяться зобов’язання кредиторів і зобов’язання власників капіталу.

ü Співвідношення грошових потоків та пасивів:

Грошові потоки/Усі пасиви

Оцінка платоспроможності фірми

ü Співвідношення грошових потоків і довгострокових пасивів:

Грошові потоки/Довгострокові пасиви

(за її довгостроковими кредитними зобов’язаннями))

ü Коефіцієнт використання основного капіталу (оборотність постійних активів): Продажі/Балансова вартість постійних активів

ü Коефіцієнт використання всього капіталу корпорації (оборотність всіх активів):

Продажі/Всі активи

· Показники стабільності:

ü Показник заборгованості кредиторам:

(Всього пасиви/Всього активи)*100%

Показує частину активів компанії, що фінансується за рахунок кредиторів

ü Показник заборгованості акціонерам:

(Усього заборговано акціонерам/Усього активи)* 100%

Визначає частину активів фірми, яка фінансується за свій рахунок

· Показники акціонерного капіталу:

ü Прибутковість акцій:

(Дивіденди/Ринкова ціна акцій)*100%

ü Доход на звичайну акцію:

Прибуток після сплати податку та дивідендів по привілейованим акціям/Кількість звичайних акцій

3.

Чинна капітальна політика – управління активами і пасивами міжнародної фірми на короткостроковий період; управління оборотним капіталом (управління грошовою готівкою, рахунками до отримання і рахунками до сплати, управління матеріально-технічними запасами, короткостроковими запозиченнями).

Цикл руху грошової готівки охоплює отримання готівки від продажу продукції і оплату готівкою чинників виробництва. Фінансовий менеджер ТНК повинен: 1) визначити корпораційні і місцеві потреби в готівці; 2) переконатись, що готівка спроможна гарантувати зобов’язання в твердій валюті; 3) мінімізувати “надлишок” готівки і якомога швидше і прибутковіше вкласти готівку, якщо темпи оборотності готівки і ринкова безпека відносно низькі; 4) спрямувати зусилля на пришвидшення отримання готівки і на уповільнення її витрачання.

Прагнення фінансового менеджера пришвидшити приплив готівки і уповільнити її відплив особливо небезпечно для міжнародної фірми через ризик коливань валютного курсу і високого рівня інфляції, в результаті якої відбувається знецінення валют.

Ефективність чинної капітальної політики міжнародних і транснаціональних фірм залежить ще від двох обставин: швидкості переведення коштів з банку в одній країні до банку в іншій країні і ступеня централізації грошових операцій.

Неттінг – взаємна компенсація зобов’язань і активів між підприємствами ТНК.

Управління оборотним капіталом включає в себе управління рахунками до отримання і рахунками до сплати, котре зводиться до знаходження оптимального співвідношення між вартістю рахунків до сплати як фінансовою операцією для покупця і збільшенням продаж поставником при використанні рахунків до отримання. При веденні міжнародного бізнесу управління цими рахунками утруднене через постійні зміни валютних курсів і можливості введення обмежень на грошові перекази.

У випадку невеликих або нерегулярних фінансових угод при управлінні ними використовується акредитивна система. Відтак при здійсненні великих або періодично повторюваних угод, для уникнення ризику, рахунки до отримання використовують в якості застави для отримання банківських позик або продають їх, тобто здійснюють операцію факторингу. Для уникнення кредитного ризику при здійсненні міжнародних торговельних угод використовується зустрічна торгівля в таких формах як:

1) бартер — угода купівлі-продажу у формі безпосереднього обміну одного товару на інший;

2) компенсаційні угоди, за якими експортер засобів виробництва погоджується на компенсацію за поставлені засоби виробництва товарами, котрі будуть вироблені з їх допомогою;

3) угода про зустрічні купівлі, які передбачають компенсаційне погашення продукцією, не пов’язаною з поставленими засобами виробництва;

4) заміщення — угода, за якою передбачається, що продукція повинна складатись з використанням компонентів, виготовлених в країні придбання.

При управлінні матеріально-технічними запасами міжнародний фінансовий менеджмент також стикається із завданням подолання ускладнень, що викликаються непередбаченими коливаннями обмінних курсів і цін, обмеженнями грошових переказів, квотами, тарифами тощо. Для контролю над цінами на сировину і його транспортування можуть бути використані ф’ючерсні контракти й опціони.

Вплив обмежень на міжнародні грошові перекази, а також різниця у величині ставок податків на прибуток корпорацій в різних країнах можуть бути усунені або пом’якшені шляхом використання трансфертних платежів, тобто оплат всередині самої корпорації між підприємствами, що входять до неї, за продукцію, котру вони постачають одне одному.

4.

Мета короткострокового фінансування: поповнення оборотного капіталу і виконання поточних завдань.

Джерела короткострокового фінансування:

- внутрішні (нерозподілений прибуток, амортизація). Їх перерозподіл всередині фірми здійснюється за допомогою внутрішньо фірмових валютних позик;

- зовнішні (банківське фінансування, одержання коштів за допомогою ринків ЦП).

Мета довгострокового фінансування – одержання грошових коштів для фінансування довгострокових інвестицій та інших проектів фірми, а також формування доходного довгострокового портфелю ЦП, внаслідок чого зростає ринкова вартість компанії і акціонерний капітал.

Джерела довгострокового фінансування :

- внутрішні (накопичені чисті грошові потоки, які виникають при здійсненні міжнародних операцій. Основа – нерозподілений прибуток і накопичення амортизації).

- Зовнішні (банківське фінансування у вигляді банківського кредиту та у формі покупки банками довгострокових цінних паперів компанії, які не надходять у відкритий продаж, а розміщуються у приватному порядку серед крупних інвесторів; залучення коштів за рахунок емісії акцій та облігацій)

На вибір джерела фінансування впливають наступні чинники:

- Потреба в збереженні або поліпшенню контролю за дочірньою компанією

- Потреба в отриманні від філій регулярних припливів фінансових коштів

- Вибір об’єктів фінансування (основний чи оборотний капітал)

- Прагнення мінімізувати суми всіх податків

- Розвиток співробітництва з національними і міжнародними установами

- Зміна відсоткових ставок та інших витрат фінансування, які ТНК може розглядати як джерела фінансування

- Прагнення мінімізувати політичні, валютні ризики.

5.

Класифікаційними ознаками фінансування МТ є наступні:

- Стадія виробництва товару, які потребує фінансування (виготовлення товару для експортера, складування товару в країні експортера, зберігання на складах в країні імпортера, реалізація товару, транспортування товару, використання товару в процесі виробництва та його амортизація)

- термін користування кредитом

Фінансування експорту – різні засоби отримання експортером фінансів від різних фінансових установ до одержання коштів від імпортера

Форми фінансування:

- Кредитне фінансування

- Відкриття фінансової лінії

- Передавання вимог (фортфейтинг, факторинг)

Фінансування імпорту – різні способи одержання позики імпортером від фінансових установ для виконання платежу експортеру у випадку, коли у покупця виникає проблема із нестачею готівкових грошей.