Наука і технічний прогрес. Поняття науково-технічної революції. Товарознавче осмислення НТП та НТР.

Тема 2. Онтологічне і гносеологічне в наукових дослідженнях.

Тема практичного заняття 2

Онтологічне і гносеологічне в наукових дослідженнях. Філософія товарознавчого наукового пізнання. Інформаційне забезпечення наукового дослідження.

Завдання 1.

Охарактеризуйте джерела інформації (підручники, періодичні видання, каталоги і прейскуранти, інформаційні видання, дисертації, автореферати та ін.). Виконання термінологічного диктанту за схемою:

№ з/п	Назва джерела інформації	Визначення
	Підручник	книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання.
	Посібник	видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.
	Періодичне видання	це видання, яке виходить через відповідні проміжки часу з постійною для кожного року кількістю номерів, неповторюваним змістом, однотипно оформлене, з нумерованими і датованими випусками, які мають однакову назву і, як правило, однаковий об'єм і формат
	Каталог	список, перелік книг, карт, рукописів, картин тощо, складений у певному порядку, щоб полегшити їхній пошук. Розрізняють алфавітний та систематичний каталоги.
	Інформаційне видання	різновид опублікованого вторинного документа. Воно є результатом аналітико-синтетичного опрацювання первинних документів. Від інших видів видань інформаційні видання відрізняються структурою основного тексту, який складається з відо­мостей про документи. Інформаційне видання складається з вторинної документальної інформації, яка викладена в бібліографічному записі, анотації, огляді, рефераті. Використовується в усіх сферах діяльності: науковій, практичній, навчальній, виховній, освітній, управлінській.
	Монографія	це наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем
	Фахове видання	це періодичне або продовжуване видання (у тому числі — електронне), внесене до затвердженого Департаментом атестації кадрів МОН України (раніше це була компетенція ВАК України) переліку видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук
	Дисертація	спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня.
	Автореферат	короткий виклад наукової праці, підготовлений автором та надрукований для попереднього ознайомлення з твором (наприклад, автореферат дисертації). Прообразом автореферату є «тези», які супроводжували докторські дисертації латинською мовою (починаючи з середніх віків).
	Прейскуранти	систематичний збірник, довідник цін і тарифів на різні види і групи товарів і послуг. Встановлюється переважно без зазначення терміну дії. Прейскурант використовується у разі продажу товарів через комерційну і державну торговельну мережі, кооперативну торгівлю, у розрахунках постачальників із торговельними організаціями та населенням.

Завдання 2.

2.1. Дайте характеристику довідково-інформаційним фондам. Розкрийте зміст понять: інформація, інформаційні ресурси, інформаційний ринок, довідково-пошуковий апарат.

Інформація – абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

· Роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;

· Представлення, поняття;

· Ознайомлення, просвіта.

Інформаційні ресурси – документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.). Розрізняють інформаційні ресурси державні та недержавні.

Інформаційний ринок – система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу, купівлі і розповсюдження інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. Інформаційний ринок — це ринок інформаційних продуктів та послуг, де діють усі обов'язкові атрибути - закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару, ціна тощо.

Довідково пошуковий апарат - система каталогів і картотек, які розкривають склад, зміст, місце розташування видань, що входять до фонду бібліотеки.

2.2. Яка структура класифікації наукових інформаційних документів в системі УДК, ББК та при механізмі автоматизованої системи пошуку.

ББК – це інформаційно-кумулятивна система, відповідно заіндексованих понять та значень, базована на класифікації наук в принципі, вона представлена розгалуженою системою таблиць різноманітної деталізації.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) – ієрархічна універсальна комбінаційна класифікаційна система, розроблена Полем Отле (1868–1944) і Анрі Лафонтеном (1854–1943) – співробітниками Міжнародного бібліографічного інституту в Брюсселі (У 1931 р. перейменовано на Міжнародний інститут документації (МІД), у 1937 р. – на Міжнародну федерацію з документації (МФД), а згодом – на Міжнародну федерацію з інформації та документації (МФІД), діяльність якої завершилася в наші дні.).

В Україні паралельно використовується дві класифікаційні системи Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) і Універсальна десяткова класифікація (УДК). Їх появі передував тривалий розвиток класифікаційної думки, що знайшов своє відображення в системах різного напряму, окремі якості яких творчо використані як в УДК, так і в ББК. Різниця між цими класифікаційними системами полягає в тому, що УДК є міжнародною системою класифікації, яка вже понад 100 років використовується багатьма країнами світу, має міжнародну організацію – Консорціум УДК, що постійно займається удосконаленням і розвитком таблиць УДК, а ББК є національною класифікацією Росії. УДК є інформаційно-пошуковою мовою, котра пов’язує автоматизовані бібліографічні системи з зовнішніми інформаційними потоками. Щорічно Книжкова палата України отримує від Консорціуму УДК чергове видання «Extensions and Corrections to the UDC», яке містить зміни та доповнення, що введені в англомовний еталон упродовж року. Усі зміни, у свою чергу, знаходять відображення і в національному еталоні УДК українською мовою, чим і забезпечується безперервне оновлення системи.

Відповідно до десяткової системи всю сукупність знань розділено на десять основних класів.

Структура основного ряду таблиць УДК (2000 р.)

Побудова основної таблиці:

0 Загальний відділ

1 Філософія. Психологія

2 Релігія. Теологія

3 Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка тощо

4 (вільний з 1962 р.)

5 Математика та природничі науки

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка

7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт

8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство

9 Географія. Біографії. Історія

Кожен основний клас підрозділяється на десять відділів, кожен відділ – на десять більш детальних розділів і т.д. Структура індексації в УДК логічна, кожний наступний знак в індексі відображає рівень класифікації. Завдяки такій побудові індекси можуть легко розширюватися, деталізуватися і, навпаки, згортатися, стискатися, тому УДК зручна в пошукових масивах різного обсягу. Для полегшення читання і кращої наочності після кожного третього знака ставиться крапка. Для позначення класів (розділів) використовуються арабські цифри, які абсолютно однозначні для всіх людей незалежно від того, якою мовою вони розмовляють і якою абеткою користуються. У загальному розділі збираються документи загального і міжгалузевого характеру: наука і культура в цілому, організація розумової праці, преса і документація, бібліотечно-бібліографічна справа, енциклопедії та журнали загального характеру. Перенесення мовознавства з 4 класу у 8 сприяло більш логічному комплектуванню літератури з філологічних наук.

Серйозні труднощі при роботі з УДК завдає нерівномірність насиченості класів. Так, на класи природничих і прикладних знань припадає більше 70 % ділень таблиць, хоча вони займають лише два основних класи (5 і 6). Звідти занадто довгі індекси в цих класах. Але УДК виявилася придатною для використання як ІПМ у нетрадиційних ІПС (в автоматизованих системах – не має значення кількість знаків у індексі і ненауковість побудови). УДК сприймається не як наукова бібліотечно-бібліографічна класифікація, а як система умовного кодування інформації.

УДК має розгорнуту систему допоміжних таблиць, що складаються з таблиць загальних визначників, котрі використовуються в усіх діленнях основної таблиці, і таблиць спеціальних (аналітичних) визначників, що використовуються в межах певних розділів. Для певного розширення індексаційної бази застосовують математичні знаки та інші символи. Так, щоб розпізнати визначники, їх індекси позначаються спеціальними розпізнавальними знаками: круглими дужками (), круглими дужками і нулем (069), лапками " ", дефісом -, крапкою і двома нулями .00 тощо.

Загальні визначники відображують загальні категорії і ознаки (час, місце, мова, форма тощо) і слугують для стандартного позначення цих загальних категорій і ознак. Застосовуються у всіх або багатьох розділах таблиць. Загальні визначники приєднуються до кожного індексу основної таблиці за допомогою особливих символів (круглі дужки, лапки, знак рівності тощо).

Визначники мови (= знак рівності), напр. =111 англійська мова;

Визначники форми документів (0...), напр. 54(075.8) підручник для вузів з хімії;

Визначники місця (1/9), напр. 55(477) геологія України;

Визначники часу "...", напр. "16" XVII століття;

Визначники точки зору .00..., напр. 621.873.002.5 крани як устаткування;

Визначники з дефісом -0. їх існує два: -03 застосовується для позначення матеріалів або компонентів, з яких зроблено вироби або предмети, напр. 621.798.1-033.5 скляна тара; -05 містять характеристики осіб у залежності від посади, роду діяльності, віку, статі тощо., напр. 294.3-05 буддист.

Спеціальні визначники в УДК поділяються на три види: визначники, що приєднуються до індексів основної таблиці за допомогою знаків дефіс (-) і крапка нуль (.0) і апостроф ('). Перші мають більш загальний характер, найчастіше використовуються у відділі техніки; другі і треті більш обмежені у використанні.

Таблиці визначників розроблені дуже детально, мають тисячі ділень. Завдяки цьому значно скорочується обсяг основної таблиці, збільшується точність відображення ознак документів і таким чином підвищуються оперативність і точність пошуку.

У 2008–2012 рр. підготовлено 2-ге видання таблиць УДК у 7 томах.

Універсальна десяткова класифікація (2008 р.)

Розділи:

1) Допоміжні таблиці

2) Основні таблиці:

3) 0/3 Загальний відділ. Філософія. Психологія. Релігія. Суспільні науки

4) 5, 60, 61 Математика та природничі науки. Біотехнологія. Медичні науки

5) 62 Машинобудування. Техніка в цілому

6) 6 Прикладні науки. Медицина. Техніка: основні ділення.

7) 63/65 Сільське, лісове, рибне та мисливське господарство. Комунально-побутове господарство. Організація виробництва, торгівля, транспорту, зв’язку, поліграфії. Бухгалтерія. Реклама

8) 66/69 Хімічна технологія. Хімічна промисловість. Різні галузі промисловості та ремесла. Будівельна промисловість

9) 7/9 Мистецтво. Ігри. Спорт. Мовознавство. Художня література. Літературознавство. Географія. Історія

Порівнюючи УДК і ББК слід пам’ятати, що в основі ББК лежить принцип класифікації наук, в той час як в основі УДК лежить децимальний принцип.

За своєю структурою ББК належить до ієрархічних класифікаційних систем комбінаційного типу. Окрім основних таблиць, в ній передбачені допоміжні таблиці типових поділів (загальних, територіальних, типових поділів соціальних систем, а також спеціальних). Індексація ББК логічна. Класи поділяються на підкласи, розкриваючи логічну будову кожного з них. Перший і другий ряд поділів таблиць ББК для масових бібліотек в сукупності відповідає основному (першому) ряду таблиць для наукових бібліотек.

Основний ряд ББК, побудований відповідно до положень діалектико-матеріалістичної класифікації наук, розпочинається циклом наук про природу. Відділи, розділи і дрібніші ділення основної таблиці будуються, виходячи з цілої низки ознак, які мають різне значення і межі використання.

Систему типових ділень ББК складають загальні типові ділення (ЗТД), територіальні типові ділення (ТТД), етнічні типові ділення (ЕТД), спеціальні типові ділення (СТД) і плани розміщення (ПР). ББК має індексаційну базу, що складається з великих і малих букв російського алфавіту, арабських цифр, математичних та інших символів.

Основний ряд у таблицях для наукових бібліотек позначається великими буквами від А до Я, в інших варіантах таблиць — цифрами. Усі наступні ступені ділення позначаються цифрами за десятковим принципом. Індексація в ББК структурна з послабленою виразністю

Основний ряд в ББК для наукових бібліотек позначений великими літерами російського алфавіту:

А) Загальнонаукове та міждисциплінарне знання

Б )Природничі науки

В )Фізико-математичні науки

Г) Хімічні науки

Д )Науки про Землю (геодезичні, геофізичні, геологічні і географічні науки)

Е) Біологічні науки

Ж/О) Техніка. Технічні науки

П) Сільське і лісове господарство. Сільськогосподарські і лісогосподарські науки

Р) Охорона здоров’я. Медичні науки

С) Суспільні науки в цілому

Т) Історія. Історичні науки

У) Економіка. Економічні науки

Ф) Політика. Політичні науки

Х) Право. Юридичні науки

Ц) Військова справа. Військова наука

Ч) Культура. Наука. Освіта

Ш) Філологічні науки. Художня література

Щ) Мистецтво

Э) Релігія. Містика. Вільнодумство

Ю) Філософія. Психологія

Я) Література універсального змісту

Завдання 3.

Демонстрація і характеристика різних видів джерел інформації (друковані та електронні; за типами – наукові журнали, фахові видання, підручники, посібники, монографії, публіцистика).

Джерела інформації — це встановлені законом бази і банки даних із широким типом представництва, які викори­стовуються у дипломатичній практиці, діяльності міжнарод­них організіцій, у регулюванні міжнародних конфліктів, у передачі особистої інформації. Усі джерела інформації поділяють на відкриті та закриті.

До відкритих джерел інформації відносять: міжосо-бистісні джерела та опосередковані джерела.

Міжособистісні джерела — це джерела інформації, до яких належать міжособистісні контакти на різних рівнях представництва, тобто міжособисті контакти представників зовнішньої політики, відомств, керівництв відповідних відомств за усіма напрямками співробітництва, а також дип­ломатичні контакти і контакти, представлені в державі в рамках міжнародних форумів (організацій). Спеціальні структури використовують для одержання конфіденційної інформаціії.

Опосередковані джерела — це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом інфор­мації та суб'єктами міжнародних відносин. До них відно­сять: засоби масової комунікації, електронні засоби ко­мунікації, інформаційні центри, архіви, бібліотеки та інші джерела збереження інформації. Опосередковані джерела, в свою чергу, поділяються на офіційні та неофіційні.

ü Опосередковані офіційні джерела — це органи державної влади, спеціалізовані науково-дослідні інститути та відомчі установи (наприклад, Міністерство закордонних справ), си­лові структури та інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору. Офіційним джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є Президент країни та Міністр закордонних справ. До офіційних джерел відносять також органи державної статистики, інформаційно-аналітич­ні стуктури із окремих сфер міжнародного співробітництва, установи соціальної політики і праці, демографічні відомст­ва, промислові концерни (представництва), окремі відомства, які належать до джерел конфіденційної інформації.

ü Опосередковані неофіційні джерела — це громадські ор­ганізації та рухи, політичні партії, політичні стуктури, соціологічні установи, альтернативні засоби масової ко­мунікації, а також незалежні інформаційно-аналітичні цен­три, які створюють суб'єктивні оціночні прогнози.

Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:

· джерела загального характеру. Це — політичні, еко­номічні, військові джерела інформації, які використовують­ся для оцінки економічного та політичного потенціалу дер­жави, для складання прогнозів на довготривалий період, для планування зовнішньої політики і прийняття рішень на рівні економічних, політичних та воєнних відомств;

· джерела спеціальної інформації. Ці джерела стосуються конкретної сфери економічних відносин. Вони призначені для вузької сфери спеціального моделювання та прогнозування окремих стратегій та економічних кроків;

· джерела персональної інформації, які особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а також розвідки. Ця інформація збирається за допомогою відкритих способів, а також неконституційних методів (підслуховування, стеження).

До закритих джерел інформації належать дипломатичні джерела, розвідувальні, військово-стратегічні, статистичні.

Так, наприклад, до закритої інформації у сфері міжнарод­них економічних відносин належать:

• Інформація, що міситься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах 5 питаннь зовнішньої політики. Розголошення такої інформації переслідується в кримінальному порядку і віднесено до статей карного кодексу країни.

• Інформація про стратегію та планування зовнішньої політики.

• Відомості про номенклатуру.

• Обсяги фінінсування операцій з експорту та імпорту озброєння, військової техніки, стратегічних видів сировини, а також інформація про військово-технічне співробітництво з іншими державами.

Наприклад, до закритої інформації у сфері зовнішньо­економічних відносин належить інформація про: обсяги фінансування, формування рівня індикативних цін, форму­вання валютних надходжень.

До закритої інформації належать також: інформація про майно воєнного призначення, маршрути, час руху військово-транспортних засобів, місця розташування військової техніки, відомості про діяльність, маршрути і завдання де-пешної служби (дипкур'єри, перевезення цінностей і т. д.

Конфіденційні джерела йнформації — це джерела спеціального призначення, які захищаються законом і охо­роняються засобами держави. Під конфіденційними джере­лами розуміють: технічні носії інформації, документовані, інформаційні продукти, технічні засоби обробки інформації, джерела розвідки і закриті джерела специфічних міністерств та відомств.

Ще один різновид інформації — дезінформація. Є спе­цифічні прийоми розповсюдження інформації — «пробні ша­ри» для з'ясування суспільної реакції на політичні рішення. Дезінформацію використовують для з'ясування напрямків діяльності військово-промислових відомств або інших відомств для з'ясування важливих проблем. Ці джерела ви-користовуть для впливу на громадську думку для свідомого перекручення інформації.

Наприклад, для вивчення діяльності фірми використову­ють різні джерела інформації, за якими визначають фірми-кокуренти, їх стратегію і тактику, розробляють оптимальну стратегію бізнесу, проводять оптимальний набір контр­агентів, визначають фірми-нейтрали. Вимоги до таких дже­рел: достовірність інформації, повнота інформації, акту­альність змісту, точність даних.

Алгоритм роботи у електронному каталозі наукової бібліотеки. Параметри пошуку.

Особливості пошуку інформації у інтернет-ресурсах; робота в електронних фондах інших бібліотек. Можливості електронної бібліотеки ХКТЕІ.

Завдання 4.

Підберіть наукову інформацію по темі дослідження (тематика магістерських дисертацій з товарознавства – на вибір) використовуючи систему УДК, ББК та механізований пошук.

Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацювати розділи «Формування наукової гіпотези. Об’єкт і предмет наукових товарознавчих досліджень» з навчального посібника «Товарознавство і торговельне підприємництво : навч. посіб для студ. вищ. навч. закл.» / А. А. Мазаракі, Н. Притульська, В. А. Осика та ін. ; за ред. А. А. Мазаракі. – К. : Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2014. – С.64-65, 91-96.

2. Підготувати науково-інформаційне повідомлення за представленою тематикою. Перелік проблем для підготовки науково-інформаційного повідомлення:

Наука і технічний прогрес. Поняття науково-технічної революції. Товарознавче осмислення НТП та НТР.

Науко́во-техні́чний прогре́с — це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи; це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Науково-технічний прогрес за тисячоліття людської цивілізації пройшов складний і суперечливий шлях розвитку. Це було викликано тим, що саме технічний прогрес, який здійснювався на перших етапах розвитку суспільства, здійснювався відокремлено від наукового прогресу аж до кінця XVIII - початку XIX ст. І лише в період промислової революції почалося швидке зближення наукового і технічного прогресу і виник цілісний науково-технічний прогрес (НТПР) . З цього часу почався процес перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, який тривав близько півтора століття і завершився в середині 50-х років XX ст. розгортанням науково-технічної революції.

Отже, науково-технічний прогрес здійснюється в двох формах: еволюційній та революційній.

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовується у виробництві, удосконалюється на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток та вдосконалення енергії пари, електроенергії або атома тощо

Революційна форма НТП означає перехід до техніки і технології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну або атомну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.

Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбуваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х років XX ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися генною інженерією.

НТР розвинула всі елементи продуктивних сил. Наприклад зміни у предметах праці знаходять своє вираження у використанні нових синтетичних матеріалів зі спеціальними властивостями (пластмаси, напівпровідники, штучні алмази тощо). Перетворення у засобах праці пов'язані з появою автоматизованої та комп'ютерної техніки, яка суттєво розширює виробничі можливості промислово-виробничого персоналу, значно збільшує продуктивність їхньої праці, підвищує рентабельність виробництва.

Науко́во-техні́чна револю́ція (НТР) — корінне якісне перетворення продуктивних сил, що почалося в середині XX століття, якісний стрибок у структурі і динаміці розвитку продуктивних сил, корінна перебудова технічних основ матеріального виробництва на основі перетворення науки в провідний чинник виробництва, в результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства у постіндустріальне.

Найважливіші ознаки науково-технічної революції:

• відкриття і використання нових видів і джерел енергії (атомної, термоядерної тощо);

• автоматизація і пов'язана з нею кібернетизація виробництва;

• широке використання на виробництві, в управлінні і науці електронно-обчислювальної техніки;

• відкриття способів створення матеріалів з наперед заданими властивостями, які не існують у природі;

• упровадження принципово нових, переважно фізико-хімічних методів і технологій;

• проникнення науки у мікросвіт — структуру елементарних частинок матерії;

• освоєння космосу;

• органічне поєднання науки і виробництва.

Перша науково-технічна революція (XV—XVII століть) відкинула систему Аристотеля і геоцентричне вчення Птоломея, подолала середньовічну схоластику і зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших вчених створила нові наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто саме природознавство. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації прийшла капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин.

Друга науково-технічна революція (XIX століття) зруйнувала метафізичні ідеї незмінності природи і утвердила діалектичні ідеї загального розвитку і зв'язку у природі на основі атомістичної теорії і періодичного закону в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології. Вплив науки ще більше проявляється у розвитку продуктивних сил, з'являються нові галузі виробництва, загострюються суперечності з виробничими відносинами у суспільстві.

Третя науково-технічна революція (з кінця XIX століття) почалася з руйнування концепції неподільного атома і створення квантово-механічної системи світосприймання, яка характеризується кількісними фізичними властивостями мікросистем. У ході цієї революції наука проявляє революціонізуючий вплив на розвиток виробництва і виробничих відносин. Науково-технічна революція (НТР) розпочалася у фізиці, поширилася потім на хімію, теоретичну і технічну кібернетику, космознавство та інші науки. До середини 50-х років вона охопила біологію і набула, таким чином, загального характеру.

Четверта науково-технічна революція (з середини XX століття) охопила інтелектуальну діяльність, починаючи з інформаційних образів в економіці, штучного інтелекту у нових технологіях і продовжується в біології, інформатизації суспільства, розвивається світова глобалізація у науці і техніці.

Хто володіє інформацією, той володіє світом — так характеризується інформаційна революція, яка поширюється у всіх галузях науки, техніки, виробництві, соціології, суспільстві.

Розвиток науки і техніки пов'язаний з ускладненням методів і форм наукових досліджень, використанням складної апаратури (атомних реакторів, прискорювачів елементарних часток, машинних комплексів та ін.). В сучасних умовах масштабні наукові дослідження провадяться великими колективами, а вчений є їх активним учасником. Таким чином, науково-технічна революція зумовила індустріалізацію науки.

2.2.Розуміння основних понять науки (наукова ідея, гіпотеза, закон, судження, умовивід, теорія, наукова концепція, принцип, поняття, визначення, термін, науковий факт) – на прикладі товарознавчих досліджень.