Встановлення влади гетьмана Скоропадського.
2.
29 квітня 1918 р. – в результаті державного перевороту влада перейшла до рук Скоропадського.
Причини:
· підтримка Скоропадського Німеччиною та Австро – Угорщиною;
· невирішення Центральною Радою соціально-економічних питань, зокрема аграрного питання, втрата підтримки селян і робітників.
· Центральна Рада не створила армії.
2. Основні напрями політики уряду Скоропадського
· Замість УНР була проголошена Українська держава 30 квітня 1918 р.
- Республіканська форма правління замінена на монархічну
(гетьманат).
- Гетьманат зосередив в своїх руках всю повноту влади –
законодавчу, виконавчу і судову.
· Демократичний режим замінюється на авторитарний:
- відбувалось переслідування українських партій, заборонялися
з’їзди партій, мітинги, видання ряду газет.
· Історики стверджують, що за часів гетьманату відбувалося економічне піднесення:
- налагоджено грошовий обіг, вдосконалено грошву систему,
відкрито кілька українських банків;
- засновано нові акціонерні компанії, біржі , відроджено
підприємства;
- відновився залізничний рух;
- відновлено приватну власність фабрики і заводи та шахти;
- відновлене поміщицьке землеволодіння.«Проект загальних
основ земельної реформи» передбачав наділення землею через
викуп «справжнім хліборобам»,які мали робочу худобу і
реманент. Більшість селян залишалися безземельними або
малоземельними.
- збільшується робочий день, заробітна плата встановлюється
підприємцями, забороняється діяльність профсоюзів і
спілок.
- створюється регулярна армія. Уряд видав закон про загальну
Військову повинність. Але план створення армії реалізований
не був, бо Німеччина боялася зміцнення армії.
· Успішною була діяльність уряду в культурній сфері:
- створено понад 150 українських гімназій ;
- вийшли з друку кілька мільйонів примірників українських
підручників;
- відкрито 2 державних університети в Києві і Кам’янець –
Подільському;
- засновано мережу загальнокультурних закладів та установ:
Державний український архів, Національна галерея мистецтв,
Українська національна бібліотека, Український театр драми
та опери.
- у листопаді було відкрито Українську академію наук.
· Значними були успіхи у сфері зовнішньої політики:
- вона мала зносини з Кримом, Кубанню, Литвою, Фінляндією, Голландією, Іспанією, Данією, Норвегією. Швецією та іншими державами.
4. Встановлення влади Директорії
Ø Липень –травень 1918 р. піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху:
· страйк залізничників
· розгортається селянська боротьба на Київщині; Чернігівщині та на
Катеринославщині ( понад 40 тис.)
· об’єдналися опозиційні партії у Національний Союз, 13 листопада 1918 р . створена була Директорія.
· проти гетьманату вели боротьбу більшовики 28 листопада 1918 з
ініціативи КПУ був створений Тимчасовий робітничо- селянський уряд.
 |  |
14 листопада у грамоті « До всіх українських громадян»
П. Скоропадський заявив про федерацію з більшовицькою
Росією. Суверенність Української держави скасовується.
Ø 14 листопада Директорія розпочинає повстання проти гетьманату.
Ø 14 грудня 1918 р.Скоропадський зрікається влади.
У грудні 1918 р . за владу ведуть боротьбу більшовики при підтримці Росії. На півдні України розпочали інтервенцію війська Антанти, які підтримували білогвардійців в боротьбі за відновлення «єдиної і неподільної» Росії.
Причини падіння влади П.Скоропадського:
| Орієнтація уряду гетьманату на великих землевласників, буржуазію та на німецький національний режим, позбавила підтримки його селянами , робітниками, інтелігенцією. |
6. Внутрішня політика Директорії
Ø Директорія відновлює назву УНР.
Ø Проголосила, що виборче право в державі належить тільки трудящим;
Ø Після довгих спорів в якій формі організувати політичну владу (парламент, Рада, військова диктатура) в січні 1918 р. відбулися вибори до Трудового конгресу, який працював з 21- 29 січня 1919 р.
Виконавча влада зосереджується в Раді Міністрів.
Ø 22 січня 1919 р. відбулася злука УНР і ЗУНР.
Аграрна реформа
| Директорія проголосила | Директорія здійснила |
| Ø Вилучення земель у поміщиків Ø Заходи з відновлення промисловості Ø Введення робітничого контролю на виробництві Ø Здійснення заходів з надання допомоги безробітнім | · Термін і порядок розподілу земель не визначені. · Землі іноземців розділу не підлягали · Прийнято рішення про компенсацію поміщикам за землю. · В умовах громадянської війни соціально-економічні реформи були відкладені. · Головне завдання – перемога у війні |
6. Зовнішня політика Директорії
| - Раднарком не визнав Директорію вищим органом влади в Україні. - При підтримці Радянській Росії у листопаді 1918 р. був створений більшовиками Тимчасовий робітничо-селянський уряд. В грудні 1918 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд звертається з маніфестом до українського народу і розпочинає боротьбу проти Директорії. - Переговори Директорії і Раднаркому скінчилися невдало. - 16 січня 1918 р. Директорія проголосила війну Радянській Росії. |
Директорія і Антанта
Ø Наприкінці 1918 р. війська Антанти почали окупацію півдня України.
Ø Антанта погодилася визнати Директорію за умов виходу із УСДРП і уряду.
Ø Укладена угода про спільну боротьбу Антанти, білогвардійців і УНР проти більшовиків.
Ø УНР цікавила Антанту лише тією мірою, якою її можна використати в боротьбі з більшовиками.
Ø Після переговорів з Антантою влада в Директорії зосереджується в руках Петлюри.
Ø Встановлюється військова диктатура, яка призводить до посилення дезорганізації і розладу.
7. Боротьба Директорії з більшовиками за владу
v Наступ радянських військ в січні був успішним. 2- 5 січня більшовики вступили до Києва. Влада більшовиків установилася на Лівобережній Україні, півдні Україні. В січні-квітні і на частині Правобережжя України.
v Директорія відступила до Кам’янець-Подільського відбулося об’єднання армії Петлюри і Української галицької армії. Наступ об’єднаних військ в липні – серпні проти більшовиків не був успішним.
v В боротьбу більшовиків і УНР втручаються війська Денікіна, які почали наступ 3 червня 1919 і 30 серпня підійшли до Києва. Влада більшовиків була повалена.
v Денікін відмовився співробітничати з Петлюрою
v „Зимовий похід” армії УНР. Восени Директорія перейшла до партизанських форм боротьби. Взимку 1919 – 1920 рр. серпня УНР здійснює похід в тилу денікінців, а потім радянськими тилами.
Варшавський договір 1920р.
Намагаючись врятувати УНР Директорія підписує 21 квітня 1920р договір з Польщею.
Умови:
o Спільна боротьба проти більшовиків;
o Відновлення незалежності УНР на чолі з Директорією.
o Польщі С.Петлюра віддавав західноукраїнські землі: Східну Галичину, Західну Волинь, Західне Полісся, Холмщину, Підляшшя.
8. Причини поразки української національно-демократичної революції 1917 – 1920 рр.
Ø Низький рівень національної свідомості українців. Очолила національну революцію українська інтелігенція. Але вона була малочисельною.
Ø Не було єдності серед самостійницьких сил. Одні з них виступали за збереження і розбудову незалежної української держави, другі – боролися за включення України як автономії до складу федеративної Росії. Об’єднане ідеєю самостійності, українське суспільство було розколото у питанні про політичний устрій української держави , про соціально-економічний лад.
Між національними силами почалася жорстока боротьба. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П. Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії.
Ø Жодна із самостійницьких сил не мала широкої підтримки серед робітників і селян, тому що не розв’язала соціально-економічних проблем, зокрема аграрної.
Ø Центральна Рада і Дерикторія і гетьманат намагалися здобути незалежність при допомозі інших держав.
Ø Несприятливі міжнародні обставини.
Історичне значення
□ Зріс рівень національної свідомості народу.
□ Отримали досвід державотворення. Створивши свою незалежну
державу і кілька років підтримуючи її існування, українці
продемонстрували своє нестримне прагнення до волі і
самостійності.
□ У широких верствах українського населення міцніли переконання ,
що без власної держави неможливе поліпшення життя кожного
окремо і України вцілому.
Уроки боротьби українського народу за незалежність:
· необхідність єдності всіх національно-патріотичних сил для досягнення незалежності;
· досягнення незалежності неможливе без глибинних соціально-економічних реформ;
· неможливо досягнути поставлених цілей без армії;
· необхідність і важливість підготовки української еліти для творення українського держави;
· необхідно враховувати зовнішньополітичну ситуацію.