ТЕМА 6. ВІЙСЬКОВО – ЧЕРНЕЧІ ОРДЕНИ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО РИЦАРСТВА

Питання для обговорення:

1. Поняття «чернечий орден», «військово–чернечий орден».

2. Умови виникнення військово–чернечих орденів у державах хрестоносців на Сході.

3. Орден Тамплієрів.

4. Орден Госпітальєрів.

5. Тевтонський орден.

6. Місце військово–чернечих орденів в політичній, соціально - економічній та релігійній історії Європи.

Пропонується розглянути історію виникнення та основні принципи функціонування, розвитку найзначніших військово – чернечих орденів, які виникли на Сході під час Хрестових походів – Тамплієрів, Госпітальєрів, Тевтонський ордену.

Важливо розпочати з визначення понять, «чернечий орден», «військово – чернечий орден» як особливих інституцій римо – католицької церкви; характеристики загальних рис існування, ролі церкви у процесі виникнення, їх взаємини.

Розглядаючи історію певного ордену – вказати хронологічні межі існування, сутність назви, засновників та їх мету, етнічний і соціальний склад, дату затвердження Статуту, його зміст, час перебування орденів на Сході та регіони подальшого перебування.

У підсумку порівняти ордени за характером діяльності та визначити: особливості, вплив на історію певної держави, засоби впливу і місце в історії католицтва.

Список рекомендованих джерел:

Заборов М.А. История крестовых походов в документах и материалах. – М., 1977.

Текст Французского Устава Ордена Рыцарей Тамплиеров(Upton – Ward, J.M. 1972, The Rule of Published by The Boydell Press, Woodbridge, Suffolk, UK. / Пер. с англ. Румянцев Петр), Котенева Валерия(Самара), 1997).

Список рекомендованої літератури:

Аддисон Ч.Дж. История рыцарей – тамплиеров, церкви Темпла и Темпла, написанная Чарльзом Дж., эскавайром из внутреннего Темпла / Пер. с англ. Бергер Е.Е. – М., 2005.

Барбер М. Процесс тамплиеров/ Пер. с англ. И.А. Тогоевой – М., 1998.

Бордонов Ж. Повседневная жизнь тамплиеров в ХIII веке/ Пер. с фр.– М., 2004.

Виймар П. Крестовые походы: миф и реальность священной войны/ Пер. с фр. – СПб., 2003.

Доманин А.А. Крестовые походы. Под сенью креста. – М., 2003.

История крестовых походов / Пер. с англ. – М., 1998.

Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. – М., 1980.

Заборов М.А. Папство и крестовые походы. – М., 1960.

Куглер Б. История крестовых походов. – СПб., 1895.

Матузова В.И. Тевтонский орден и Швеция// Средние века. - М., 1997. – Вып. 60. – с. 223 – 228.

Мельвиль М. История ордена Тамплиеров/ Пер. с франц. – СПб., 2000.

Перну Р. Крестоносцы/ Пер. с франц. – СПб., 2001.

Рид П. Тамплиеры/ Пер. с англ. В.М. Абашкина– М., 2005.

Робинсон Д.Д. Темницы, огонь и мечи. Рыцари Храма в крестовых походах/ Пер. с англ. – М., 2004.

Сбитнева Е.М. Тайны крестовых походов и рыцарские ордена. – М., 2003.

Тайны, скрытые забралом: Энциклопедич. путеводитель по истории рыцарства. – М., 2002.

Успенский Ф.И. История крестовых походов. – СПб., 1901.

Фо Г. Дело тамлиеров / Пер. с фр. – СПб., 2004.

Barber M. The new knighthood: A history of the Order of the Temple // Cambridge University, 1994.

Elizabeth Siberry, Criticism of Crusading, 1095 – 1274, Oxford, 1985.

Nicholson H., Reynolds W. Knight Templar 1120 – 1312. - Oxford, 2004.

Nicholson H. The Knights Templar. - Oxford, 2002.

ТЕМА 7. ЧЕТВЕРТИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД НА СХІД

(1202 – 1204 ) ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

Питання для обговорення:

1. Передумови Четвертого хрестового походу на Схід.

2. Початок походу та перебіг основних подій. Мета учасників та її еволюція.

3. Хрестоносці і Константинополь: тріумф «захисників» і трагедія міста.

4. Наслідки падіння Константинополя та доля Візантії.

Четвертий хрестовий похід (1202-1204) вважають переломним моментом та кризою хрестоносного руху, оскільки уперше жертвою хрестоносців стали християнські держави. Саме причини цього і планується визначити та обговорити на занятті, розглянути еволюцію ідеї хрестоносного руху від Першого хрестового походу.

Розглядаючи перебіг подій походу, зверніть увагу на кількісний, соціальний, етнічний склад учасників, регіони формування армій хрестоносців, шляхи їх пересування. Які чинники зумовили облогу Константинополя хрестоносцями?

На підставі джерел розгляньте падіння міста. Чому ця трагедія стала можливою за участі християнських воїнів? Чи можна говорити про відсутність єдності християнського світу по початку ХІІІ ст.? Як поставились до цієї події римо-католицька та православна церкви?

Назвіть головні діючи особи Четвертого походу. Хто встав біля владного керма після захоплення міста? Дайте характеристику Латинській імперії як державному утворенню. Чому Візантія не в змозі була попередити руйнування своєї цілісності?

Список рекомендованих джерел:

Виллардуэн Ж. де. Завоевание Константинополя./ Пер., вступ. ст. и коммент. М.А. Заборова. – М., 1993

Заборов М.А. История крестовых походов в документах и материалах. – М., 1977

Робер де Клари. Завоевание Константинополя./ Пер., вступ. ст. и коммент. М.А. Заборова. – М., 1986

Список рекомендованої літератури:

Васильев А.А. История Византии. Византия и крестоносцы. – Пг., 1923.

Васильев А.А. История Византии и крестоносцы. - М., 1996.

Васильев А.А. История Византии. Латинское владычество на востоке. Эпоха Никейской и Латинской империй(1204 – 1261). – Пг., 1923.

Доманин А.А. Крестовые походы. Под сенью креста. – М., 2003.

Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. – М., 1980.

Заборов М.А. Папство и крестовые походы. – М., 1960.

Карпов С.П. Латинская Романия. – СПб., 2000.

Куглер Б. История крестовых походов. – СПб., 1895.

Сюндюков І. «Діяння велике й благочестиве...» До 800 – річчя взяття Константинополя хрестоносцями // День. – К., 2004. - №69. 17 квітня. – С.7.

Успенский Ф.И. История Византийской империи. ХI–XV вв. Восточный вопрос. – М., 1997.

ТЕМА 8. ІТАЛІЙСЬКИЙ ГУМАНІЗМ ТА Ф.ПЕТРАРКА

Питання для обговорення:

1. Поняття «гуманізм» та «Відродження», «Північне Відродження» в історіографії.

2. Періодизація історії італійського гуманізму.

3. Італія доби Петрарки: суспільно – політичний, економічний та культурний розвиток.

4. Етапи життєвого шляху Петрарки та розвиток його світогляду.

5. Петрарка та його творча спадщина.

Термін “Відродження” (італ. Renascimento, від французької форми - “Ренесанс”) у ХV-ХVI ст. означав духовне оновлення, піднесення культури після її “тисячолітнього занепаду”. Ставлення діячів нової культури до “середньовічного варварства” було підкреслено негативним.

Ідейною основою ренесансної культури був гуманізм, світсько-раціоналістичний по своїй головній спрямованості світогляд.

На початку заняття варто визначити ці головні поняття, біля витоків яких стоїть Франческо Петрарка. Проблема для обговорення – сутність італійського гуманізму, його передумови та місце Ф. Петрарки у цьому явищі – чи справедливо говорити про нього як про засновника гуманізму. Важливо також з’ясувати ступінь змирщення гуманістичного світогляду, культури, ставлення до католицької церкви, характер антикатолицьких виявів італійських гуманістів.

Обрана тема заняття покликана розкрити постать Ф. Петрарки не тільки як поета, уславленого автора сонетів, а і прозових трактатів, громадського діяча, зацікавленого у сучасних йому подіях, наслідувача античних традицій, збирача рукописів, організатора їх перекладів та укладача коментарів.

Список рекомендованих джерел:

Боккаччо Д. Декамерон. – М., 1987.

Боккаччо Д. Фьяметта. Фьезоланские нимфы. – М., 1968.

Зарубежная литература. Эпоха Возрождения / Сост. Б.И. Пуришев. – М., 1976.

Итальянская новелла Возрождения. – М., 1957.

Итальянский гуманизм эпохи Возрождения. Сб. текстов. – Саратов, 1984 – 1988. С.I – II.

Культура Средневековья и Возрождения: Хрестоматия / Сост. Перская Н.Л. – Харьков, 1998.

Петрарка Ф. Избранное. Автобиографическая проза. Сонеты. – М., 1974.

Петрарка Ф. Книга песен. – М., 1963.

Петрарка Франческо. Сочинения философские и политические . – М., 1998.

Петрарка Ф. Эстетические фрагменты. – М., 1982.

Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV век) / Сост., общ., ред., вступит. статья и коммент. Л.М. Брагиной. – М., 1985.

Список рекомендованої літератури:

Абрамсон М.Л. От Данте к Альберти. – М., 1979.

Античное наследие в культуре Возрождения. – М., 1984.

Баткин Л.М. Итальянские гуманисты: стиль жизни и стиль мышления. – М., 1978.

Баткин Л.М. Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления. – М., 1991.

Баткин Л.М. Итальянское Возрождение. Проблемы и люди. – М., 1995.

Баткин Л.М. О социальных предпосылках итальянского Возрождения // Проблемы итальянской истории. – М., 1975.

Брагина Л.М. Итальянский гуманизм. Этические учения ХIV – XV вв. – М., 1977.

Буркгардт Я. Культура Италии в эпоху Возрождения. – СПб., 1904 – 1906. Т.1 – 2.

Веселовский А.Н. Боккаччо, его среда и сверстники. – Пг., 1915 – 1919. Т.1 – 2.

Возрождение: культура, образование, общественная мысль. – Иваново, 1985

Гарэн Э. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1986.

Горфункель А.Х. Философия и натурфилософия итальянского Возрождения. – М., 1977.

Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980.

Гуковский М.А. Итальянское Возрождение. – Л., 1947 – 1961. Т.1 – 2.

Девятайкина Н.И. Мировоззрение Петрарки: этические взгляды. – Саратов, 1988.

Девятайкина Н.И. Петрарка и політика: Историческая реальность и идеалы // Средние века. – М., 1993. – Вып. 56.

Дживелегов А.И. Начало итальянского Возрождения. – 2-е узд. – М., 1925.

Культура Возрождения и общество. - М., 1986.

Культура Возроджения и средние века. – М., 1993.

Культура эпохи Возрождения. – Л., 1986.

Лазарев В.Н. Происхождения итальянского Возрождения. В 3 т. – М., 1956, 1959, 1979. – Т.1-3.

Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1982.

Ревякина Н.В. Проблема человека в итальянском гуманизме второй половины ХIV – первой половины ХV вв. – М., 1977.

Ревякина Н.В. Франческо Петрарка и формирование самосознания новой личности // Средние века. – М., 1986. – Вып. 49.

Стам С.М. Культура Возрождения: вопросы содержания, эволюции, периодизации // Вопросы истории. – 1977. - №4.

Хлодовский Р.И. Франческо Петрарка. Поэзия гуманизма. – М., 1974.