Лекція 4. Система менеджменту соціальної роботи

1. Складові процесу менеджменту соціальної роботи.

2. Закони, закономірності та принципи менеджменту соціальної роботи.

3. Методи менеджменту соціальної роботи.

4. Функції менеджменту соціальної роботи.

5. Місія та мета менеджменту соціальної роботи.

6. Інституційні рівні менеджменту соціальної роботи

Література

1. Социальный менеджмент / под ред. В.Н.Иванова. – М., 2001.

2. Основы менеджмента. Учебно-справочное пособие/ Под ред. Глухова, 1995.
3. Менеджмент социальной работы: Учебн. пособие/ под ред Е.И.Комарова, А.И.Войтенко. – М., 1999.

4. Макаров В.В. Социальное управление. – М., 2000.

5. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К., 1995.

6. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебн. пособие. – К., 1998.

7. Каганець І.В. Психологічні аспекти в менеджменті. – Київ-Тернопіль, 1997.

Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів

Гельвецій

По-перше, це процес класичного управління: збір, переробка, передача інформації (предмет менеджменту), яка використовується для відпрацювання рішень (продукт менеджменту).

По-друге, елементами менеджменту соціальної роботи як виду професійної людської діяльності є: мета управління; спосіб досягнення мети; об’єкт та суб’єкт управління, які взаємодіють в певному середовищі.

По-третє, функції управління організацією: планування, організація, оперативне управління, мотивація (активізація та стимулювання роботи), навчання кадрів, облік та аналіз, зворотній зв’язок, координація, контроль.

По-четверте, засоби управлінської праці: методи, засоби обробки та аналізу інформації, прийняття на цій основі конкретних рішень.

По-п’яте, технологія управління: прийоми, засоби та порядок (послідовність, регламент) виконання процесу управління в цілому та в його складових функціях.

Менеджмент соціальної роботи часто називають унікальним або, принаймні, відмінним від інших типів управління організацією, особливо від промислових, виробничих. В контексті відповідного порівняння вважається, що особливості менеджменту соціальної служби принципово суттєві з точки зору: соціальних явищ; соціальних проблем; професіональної спрямованості соціальних працівників.

Сучасне соціальне управління, менеджмент соціальної роботи — це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінської діяльності.

Анрі Файоль, американський менеджер, стверджував, що “управляти – це:

- передбачати – вивчати майбутнє, встановлювати програму дій;

- oрганізовувати – будувати подвійний організм з матеріального та соціального;

- розпоряджатися – приводити в дію персонал;

- погоджувати – зв’язувати, об’єднувати, всі дії та зусилля”.

Теорія і практика менеджменту соціальної роботи не дають конкретних рекомендацій чи зразків на окремо взяті, існуючі випадки, а навчають загальним прийомам, методикам та способам вирішення тих чи інших управлінських проблем в контексті професійної соціальної роботи.

Менеджмент соціальної роботи підпорядковується наступним законам:

— єдність системи соціального управління, яка проявляється у нерозривному ланцюгу відносин управління (від вищих органів адміністративно-державного управління до нижчих його ланок), у поєднанні основних функцій та методів менеджменту;

— пропорційність керуючої та керованої підсистем, яка передбачає раціональну співвідносність всередині них і між ними з метою забезпечення більш ефективного функціонування цих підсистем;

— участь різних верств населення у соціальному управлінні, у підвищенні його ефективності та відповідальності, оскільки суспільне виробництво матеріальних і духовних благ підкорене єдиній меті – задоволення потреб населення.

В науковому управлінні використовуються закономірності управління, в яких проявляються закони суспільного розвитку. Рівень наукового управління визначається глибиною пізнання і здатністю додержуватися у практичній діяльності вимог законів і закономірностей створення, функціонування та розвитку систем соціального управління. Знання закономірностей дає можливість не тільки правильно оцінювати управлінські явища і процеси, але й прогнозувати їх розвиток.

Специфічною закономірністю управління є співвідношення керуючої та керованої системи.

Принципи управління представляють собою результат узагальнення людьми об’єктивно діючих законів та закономірностей, притаманних їм спільних рис, характерних фактів та ознак, які стають загальним початком їх діяльності.