Мовна сім’я. Індоєвропейська сім’я народів.

Розглянемо приклади, порівнявши деякі слова у трьох сучасних германських мовах: англійській, німецькій та шведській.

English	German	Swedish
Stone Bone Oak Home Rope Goat one	Stein Bein Eiche Heim Reif Geiss ein	Sten Ben Ek Hem Rep Get en

Суть запропонованого полягає не в тому, що слова є просто схожими на вигляд, а в тому, що між ними є закономірні відповідності: слова з англійським [ou] мають нім. еi і шведське e. Такі відповідності виникають коли споріднені мови розвиваються дивергентно, тобто із розбіжностями, які виникають закономірно, через відмінність умов – зокрема, таких як спосіб життя, географічна віддаленість та інтенсивність комунікації. Ступінь дивергентності зростатиме обернено пропорційно до рівня інтенсивності комунікації.

Приміром, уявімо собі два поселення, люди в яких розмовляють однією мовою. У межах одного поселення мовні відмінності практично не виникають, через постійну комунікацію. Враховуючи те, що мова невпинно розвивається і зазнає змін, ймовірно припустити, що через недостатню комунікацію між обома поселеннями ці розбіжності з часом зростатимуть. Якщо мова розвивається таким чином, то з плином часу виникнуть 2 діалекти. Припустімо тепер, що мешканці одного з цих поселень мігрують масово в далеку країну і живуть в умовах повністю відмінних, і втрачають будь-який зв’язок з іншими носіями цієї мови. Через кілька сот років відмінність між діалектами стане настільки очевидною, що ці два діалекти можуть стати двома різними мовами.

Отже, якщо дві мови походять від єдиної, що існувала раніше, ми кажемо, що вони споріднені. Звідси мову, від якої вони походять, можна умовно назвати батьківською, а похідні – дочірніми. Однак, не слід забувати про спрощеність та умовність такого поділу.

Таким чином, мова, що виникла у процесі дивергентного розвитку, може сама спричинити виникнення інших мов через продовження тривалості того ж процесу, аж доки не утвориться ціла складна сім’я мов з різними гілками, або групами, одні з яких більш, а інші менш близько споріднені. Звідси не було б дивним твердження про те, що багато світових мов, якщо не усі, пішли від спільного предка. Довести, проте, це твердження було б зовсім іншим питанням – після тисяч років дивергентного розвитку.

Тим не менше відомо, що процес дивергентного розвитку продукував величезну кількість мов з меншої кількості ранніх мов (ймовірно – навіть з однієї оригінальної).

Однак необхідно згадати про те, що існує зворотній процес, коли кілька мов з однієї сім’ї знову утворюють одну мову. Це видно на прикладі латинської мови, котра спочатку була діалектом італьської, а потім витіснила всі інші італські діалекти та мови, після завоювання Італії римлянами. Таким чином, з політичних причин, зокрема, один із варіантів мови домінує, а інші зникають, вимирають.

У запропонованій порівняльній таблиці з прикладами є, однак, певні аномалії.

Зокрема, нім. Bein означає не “кістка”, а “нога”; шведське Вen, однак, означає “bone” та “leg”, що колись було характерним і для німецького слова; нім. Reifозначає “ring”,” hoop” (петля, кільце), але колись воно також означало “rope” (мотузка, канат).

Крім того, англ. слово one очевидно не вписується, оскільки у нього інша вимова; хоча, якщо ми повернемось на тисячу років назад, то побачимо, що англ. слово one пішло від Old English ān ( що вимовляється з довгим [a:], як father), та інші слова теж у Old English мали таку ж вимову: stān, bān, āc, hām, rāp, gāt. У дійсності сучасна вимова oneбула перейнята з одного із регіональних діалектів (можливо, щоб уникнути збігу з own), проте у словах alone і atone, які історично походять від all one at one, спостерігається очікувана вимова.

Цей приклад вказує на те, що, коли ми шукаємо спорідненості між мовами, бажано йти до найдавніших відомих форм цих мов.

__________________________________________________________

Відомо, що при географічному поширенні прото-індо-європейська мова зазнавала змін, і утворювались основні діалекти. Основні дві групи діалектів дістали в мовознавчій літературі назви Кентум і Сатем. Вони відрізнялися трактуванням 3-х рядів проривних приголосних, які мала індоєвропейська мова:

1) палатальних k, kh, g, gh;

2) велярних k, kh, g, gh;

3) лабіовелярних kw, kwh, gw, gwh.

1. Кентум (від лат. centum - сто) k [k] мали 2 ряди – 2) і 3).

2. Сатем (авестино-іранська група) Satem - сто), де s←k, мали 1) і 2): k>>>s, ; g >>> z, ћ і т.д.

Дослідник Ч. Барбер пропонує поділити прото-індо-європейськy на 2 гілки: західну і східну.

Племена, які дали початок германцям, утворилися від змішання індоєвропейських прибульців та місцевих племен, що населяли узбережжя Північного та Балтійського морів. Аборигени, які зрештою забували свою мову, вносили в індоєвропейську свій власний субстрат –артикуляційні навички, звуки, граматичні категорії, лексику та ін.