Визначення рейтингової оцінки надходжень банку
Для визначення рейтингової оцінки надходжень банку (Е) потрібно враховувати такі фактори:
- оцінку тенденцій та рівень прибутковості;
- якість, структуру і достатність надходжень (здатність покривати витрати, збитки, забезпечувати стабільне зростання рівня регулятивного капіталу, повноту формування резервів під активні операції та виплату дивідендів акціонерам у достатньому розмірі);
- обсяг і тенденції змін різних компонентів доходів/витрат, прибутковості активів і витрат за зобов'язаннями (тенденції);
- залежність від непередбачених доходів та схильність до непередбачених витрат, від ризикових видів діяльності або нетрадиційних джерел доходу;
- якість бюджетного (підготовка кошторисів) та фінансового планування, а також якість контролю за виконанням цих планів;
- коригування статей доходів/витрат, результату діяльності за результатами інспекційної перевірки;
- ефективність системи ціноутворення;
- вплив можливих санкцій за судовими процесами тощо.
Для полегшення процесу визначення рейтингової оцінки надходжень доцільно використовувати показник рентабельності активів (ROA):
ROA= 
де ЧП — чистий прибуток; А — активи.
Однак, викладені вище фактори вважаються більш вагомими, ніж порівняння середніх значень рентабельності активів за відповідною групою банків із значеннями рентабельності активів для конкретного банку, який належить до цієї групи. Наприклад, значення рентабельності активів банку може бути високим, але джерелом надходжень при цьому е здійснення операції, яка не належить до сфери традиційних банківських послуг, і пов'язана з підвищеним ризиком. Крім того, і за наявності високого значення рентабельності активів розмір прибутку до оподаткування може бути недостатнім для забезпечення темпу зростання регулятивного капіталу відповідно до темпу зростання активів.
66. Проведення планової та виїзної перевірки.
Загальні засади проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби (далі – ДПС) закріплені, насамперед, у Законі України “Про державну податкову службу в Україні” (далі – Закон), а також в Указі Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” №817/98 від 23 липня 1998 р. Відповідно до ст. 11 Закону органи ДПС мають право здійснювати документальні виїзні та невиїзні перевірки платників податків. Виїзні перевірки, у свою чергу, поділяються на планові та позапланові. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов‘язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу ДПС і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об‘єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу ДПС не частіше одного разу на календарний рік.
Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами ДПС одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов‘язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов‘язкових платежів), затверджений постановою КМ України від 21 липня 2005 р. №619.
Згідно зі ст. 11-1 Закону право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається органу ДПС лише у тому випадку, коли вказаному платникові не пізніше ніж за десять днів до дати проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Державна податкова адміністрація України (далі – ДПАУ) у своєму листі від 9 вересня 2005 р. “Щодо організації контрольно-перевірочної роботи” звернула увагу на те, що письмове повідомлення про проведення планової виїзної перевірки направляється платнику податків один раз. Звертаємо увагу, що 10-денний термін встановлено саме для направлення повідомлення органом ДПС, тобто платник податків може його отримати набагато пізніше.
Згідно зі ст. 11-2 Закону для проведення планової виїзної перевірки представники органу ДПС, які проводять перевірку, зобов‘язані пред‘явити платнику податків під розписку направлення на перевірку. Обов‘язкові реквізити направлення на перевірку визначені у ст. 11-2 Закону, згідно з якою у направленні на перевірку зазначаються: дата його видачі, назва органу ДПС, мета, вид (планова чи позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу ДПС, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу ДПС, скріпленого печаткою органу ДПС. ДПАУ визначила форму направлення на перевірку (міститься у додатку до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПАУ від 11 жовтня 2005 р. №441). Крім того, для проведення планової та позапланової перевірки податкові інспектори повинні пред‘явити платнику податків власні службові посвідчення. Основні вимоги до оформлення посвідчення працівника органу ДПС закріплені в Інструкції про порядок видачі, зберігання і знищення посвідчення посадової особи органів ДПС України, затвердженій наказом Головної Державної податкової інспекції України №55 від 21 червня 1996 р. Звертаємо увагу, що форма повідомлення про проведення планової перевірки, а також форма направлення на планову/позапланову перевірку містяться у додатку до Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб‘єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПАУ №441 від 11 жовтня 2005 р.