Mityuklyayeva O. Coordination of Ukraine's Migration Policy: Lessons from Poland
Митюкляева Е.Ю. Координация миграционной политики Украины: уроки Польши
Статья посвящена вопросам эффективной миграционной политики. Как управлять процессами миграции, минимизировать выезд населения и поощрять прибытия нужной стране рабочей силы. Как сдерживать нелегальную миграцию и что делать с нелегальными мигрантами.
Ключевые слова: миграционная политика, миграция, население, нелега-льные мигранты.
Mityuklyayeva O. Coordination of Ukraine's Migration Policy: Lessons from Poland
Article dedicated to effective migration policy. How to manage migration processes, minimize travel and encourage people arriving country needs labor. How to curb illegal immigration and to deal with illegal migrants.
Keywords: migration policy, migration, population, illegal migrants.
Питання ефективної міграційної політики гостро стоїть на порядку денному більшості країн світу. Як управляти процесами міграції? Як мінімізувати виїзд населення та заохочувати прибуття потрібної країні робочої сили? Як стримувати нелегальну міграцію та що робити з нелегальними мігрантами? Країни, які знаходять рішення на ці та інші міграційні виклики, вибудовують ефективну міграційну політику, яка вносить свій вклад в економічний і політичний розвиток суспільства [2].
Україна займає ключову позицію на карті європейської міграції. Що-року через Україну проходять великі міграційні потоки як через країну походження, транзиту та призначення. Якщо 2007 року кількість тру-дових мігрантів зменшилася, то 2008 року криза змусила українців знову виїжджати за кордон. Транзитні потоки хоча й зменшилися у зв’язку з упорядкуванням кордонів і українських, і країн-сусідів, нелегальна міграція зі Сходу в Україну та через її територію на Захід зростає. Кількість нелегальних мігрантів, виявлених компетентними українськими державни-ми органами, 2008 року перевищила 50 тис. Осіб [1].
Важливість України в європейській системі міграційного контролю під-креслено 2007 року укладанням Угоди про реадмісію з Європейським Союзом, що зобов’язує Україну приймати нелегальних мігрантів, які пе-ретнули її кордон на шляху до країн ЄС, і набере чинності в січні 2010 року. Угода передбачає високий рівень координування діяльності українсь-ких державних органів у сфері управління міграцією [1].
2009 року з’явилися інституційні та концептуальні основи для форму-вання та здійснення ефективної міграційної політики. Уряд почав ро-боти кроки, про необхідність здійснення яких роками говорили експерти. Водночас таке очікуване створення Державної міграційної служби України (ДМСУ) не стало вирішенням головоломки інституцій, що займаються питаннями міграції. Де-факто створена, Служба де-юре не має інституцій-ної та законодавчої основи для повноцінного функціонування. А створення служби поза Міністерством внутрішніх справ України та без відповідних законодавчих змін створило нові проблеми в міграційній сфері [3].
Процес здійснення реформ залишається непослідовним, оскільки за-лежить від політичної та інституційної нестабільності, великого бюд-жетного дефіциту та туманних перспектив вступу України до ЄС. З огля-ду на ці чинники надзвичайно важливим є досвід держав – нових членів ЄС, які зовсім недавно стояли перед подібними викликами [3].
Зокрема Польща може слугувати вдалим прикладом: вона пройшла шлях від країни, яка увідповіднювала свою міграційну політику до європейських норм і закладала підвалини сучасного міграційного та прикордонного ко-нтролю до статусу одного з ключових гравців ЄС у сфері міграції [1].
Щоб вибудувати ефективну міграційну політику в Україні потрібно багато законодавчих, інституційних змін. Зокрема на законодавчому рівні треба розробити та ухвалити нову редакцію Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”; прийняти Закон України “Про державну міграційну службу”; доопрацювати та прийняти Концепцію Державної міграційної політики. На інституційному рівні найважливішим завданням залишається реформа Міністерства внутрішніх справ України в орган вироблення та здійcнення державної політики у сфері управління міграцією та державними кордонами України [3].
Цей звіт є результатом проекту, фінансованого Міністерством закордон-них справ Польщі, що покликаний поглиблювати співробітництво між двома провідними аналітичними центрами Польщі та України, Інститутом справ публічних та Міжнародним центром перспективних досліджень, з моніторингу прогресу українських реформ у сфері міграційної політики [3].
Головна мета проекту полягає в передачі польського досвіду вдосконалення різноманітних аспектів професійного прикордонного та міграційного контролю, аналізу та прогнозування міграційних потоків і захисті прав міг-рантів. Проект включає співпрацю з провідними українськими та польськими державними органами, відповідальними за розроблення та виконання мігра-ційної політики.Польський приклад реформування міграційних служб і поліпшення координування міграційної політики є надзвичайно корисним для України. Обидві країни є країнами з активною імміграцією та еміграцією і займають транзитне положення на шляху міграційних потоків зі Сходу на
Захід [2]
Література:
1. Головна увага – безпековим показникам, http://www.pvu.gov.ua/.
2. Денисюк С.Ф. Напрямки розвитку міграційної політики в Україні, http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08dsfpvu.pdf.
3. Доповідь заступника директора Департаменту культурного та гуманітарно-го співробітництва Міністерства закордонних справ України В. Шкурова на круглому столі “Моделі міжетнічних відносин в Україні та Європі: Правовий та етнополітичний досвід”, Київ, 5 листопада 2008 року.