Користувачі фінансових звітів: перелік інформаційних потреб
| з/п | Основні користувачі інформації фінансових звітів | Інформаційні потреби |
| 12 3 | ||
| Органи державного управління | 1.Формування макроекономічних показників 2.Контроль за ефективністю використання цільових державних коштів 3.Оцінка якості управління держаним підприємством | |
| Власники, учасники, інвестори | 1.Участь в капіталі підприємства 2.Придбання або продаж цінних паперів 3.Оцінка якості управління 4.Отримання інформації про фінансові результати підприємства та їх використання з метою отримання дивідендів | |
| Керівництво підприємства | 1.Прийняття управлінських рішень стосовно здійснення господарської діяльності та її регулювання 2.Своєчасне виявлення негативних тенденцій розвитку та розробка заходів щодо їх ліквідації | |
| Робітники підприємства | 1.Оцінка здатності підприємства своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями 2.Забезпечення зобов'язань підприємства перед робітниками | |
| Інші кредитори (банки, постачальники тощо) | 1.Забезпечення зобов'язань підприємства 2.0цінказдатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання |
Мета аудиту переміщується у площину загальнонаціональної безпеки.
Зростання конституційної значущості аудиту в суспільно-господарському та соціально-політичному житті нації зумовлена кількома чинниками.
З одного боку, гарантії непорушності приватної власності є базисом громадянського суспільства. Тому сучасна суспільна та державна значущість аудиту обумовлена передусім теперішніми особливостями приватизації. Адже її об'єктами стають вже не окремі промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні та інші підприємства, а такі стратегічно визначальні блага, сектори та галузі, як земля України з унікальною концентрацією чорноземів, природних, рекреаційних та інших ресурсів, її надра з рідкісними корисними копалинами, а також неприватизовані частки держави у корпоративних правах власності на магістральні трубопроводи, що проходить через територію України, об'єкти паливно-енергетичного, агропромислового, металургійного, хімічного, машинобудівного та іншого комплексів.
З іншого боку, зростання значущості аудиту зумовлено й тим, що законодавчі акти, які врегульовують здійснення державного контролю, не завжди передбачають його спрямування на захист інтересів власників. Вважаємо, що захист цих інтересів має здійснюватися українськими, а не іноземними аудиторами, оскільки відповідно до об'єктивних принципів менеджменту не може бути стійкою система, що покладається лише на зовнішні управлінські чинники, які неспроможні забезпечувати її саморегулювання.
Виходячи з викладеного, дедалі невідкладнішим є інкорпороване вбудування незалежного та державного фінансового аудиту в інфраструктуру контролю, здійсненого у загальнодержавних масштабах. Розбудова цієї інфраструктури має спиратися на досвід становлення аудиту і сприяти його розвиткові.
Для подальшого розвитку аудиту необхідне вирішення суспільно-політичних проблем1.
По-перше, потрібне започаткувати діалогу та налагодження взаємодії інститутів незалежного й органів державного і муніципального контролю з метою створення відповідних координаційних структур, покликаних узгоджувати діяльність контролюючих суб'єктів.
Прообразом пропонованих структур можна вважати Аудиторську палату, яка протягом тривалого періоду об'єднує представників аудиторського загалу та державної влади. Досвід її функціонування спростовує побоювання щодо нереальності створення чи небезпеки ускладнення і бюрократизації системи контролю внаслідок запровадження координаційних структур. Навпаки, уміле їх використання покликане сприяти, з одного боку, усуненню неконтрольованих точок, зон і сегментів національної економіки, а з іншого - запобігати паралелізму та дублюванню контрольних функцій.
По-друге, необхідно закріплення інкорпорованості незалежного та державного фінансового аудиту в загальнодержавну контролюючу систему через ухвалення парламентом законопроекту "Про фінансовий контроль в Україні". Йдеться про утвердження
аудиту в ролі повноцінного, адекватного іншим компонента цілісної національної системи фінансового контролю.
По-третє, начальним є підвищення значущості та зміцнення статусу національної системи аудиту в процесі реформування Конституції України.
Зокрема, потребує конституційного закріплення положення про те, що найважливішими об'єктами загальнодержавної системи контролю є: природні та економічні блага, майно і надбання українського народу; фінансові потоки, включаючи внутрішні та зовнішні зобов'язання (борги) держави та суспільства; власний капітал фізичних та юридичних осіб; ВВП, насамперед продукція, товари, роботи і послуги, створені в реальному секторі економіки; національний дохід, включаючи доходи домогосподарств, підприємств, організацій і установ приватного, державного та комунального секторів; суспільні видатки (витрати) на виробничі й невиробничі цілі тощо.
Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів із врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Етичні принципи поведінки аудиторіввизначені у "Кодексі професійних бухгалтерів". Згідно із цим кодексом цілі бухгалтерської професії полягають у виконанні роботи відповідно до найвищих стандартів професіоналізму, в досягненні найкращих результатів діяльності й загалом у задоволенні громадських інтересів, зазначених вище.
Такі цілі вимагають задоволення чотирьох основних потреб:
1. Довіра: у суспільстві в цілому є потреба в довірі до інформації та до інформаційних систем.
2. Професіоналізм: є потреби в особах, що їх клієнти, роботодавці чи інші зацікавлені сторони можуть без сумнівів визначити як професіоналів у сфері бухгалтерського обліку.
3. Якість послуг: є потреба щодо впевненості в тому, що всі послуги, надані професійним бухгалтером, виконуються згідно з найвищими стандартами якості.
4. Конфеденційність: користувачі послуг професійних бухгалтерів мають бути впевнені в наявності основ професійної етики, що регулюється наданням цих послуг.
Для досягнення цілей бухгалтерської професії професійні бухгалтери повинні дотримуватись ряду необхідних чи фундаментальних принципів:
1. Чесність : професійний бухгалтер має бути відвертим і чесним, надаючи професійні послуги.
2. Об'єктивність: професійному бухгалтерові слід бути справедливим та не дозволяє собі необ'єктивності або упередженості, конфлікту інтересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об'єктивності.
3. Професійна компетентність та належна ретельність. Професійному бухгалтерові слід виконувати професійні послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю;ін. зобов'язаний постійно підтримувати професійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві переваг професійних послуг компетентної особи, яка спирається на сучасні тенденції у практиці, законодавстві та методах роботи.
4. Конфіденційність. Професійному бухгалтерові слід дотримуватись конфіденційності інформації, одержаної у процесі надання професійних послуг, та не слід використовувати (чи розголошувати) таку інформацію без належних та визначених повноважень або якщо немає юридичного чи професійного права та обов'язку розкривати цю інформацію.
5. Професійна поведінка . Професійний бухгалтер повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, повинен утримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію. Зобов'язання втримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію, вимагає, щоб організації - члени МФБ, розробляючи стандарти етики, враховували відповідальність професійного бухгалтера перед клієнтами, третіми сторонами, іншими бухгалтерами, працівниками, роботодавцями та громадськістю в цілому.
6. Технічні стандарти. Професійний бухгалтер повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Професійні бухгалтери зобов'язані ретельно і кваліфіковано виконувати інструкції клієнтка (чи роботодавця) тією мірою, якою вони сумісні з вимогами щодо чесності, об'єктивності, а у випадку професійних бухгалтерів-практиків - незалежності. Крім того вони повинні дотримуватися технічних та професійних стандартів, що їх поширюють:
- Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
- МФБ (наприклад, Міжнародні стандарти аудиту);
- професійний орган організації - члена МФБ або інший регулюючий орган;
- відповідне законодавство.
При виборі ситуацій та методів роботи, на які треба звернути особливу увагу з погляду етичних вимог щодо об'єктивності, слід належним чином розглянути зазначені нижче фактори:
- професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, які передбачають можливість здійснення на них тиску. Такого роду тиск може знизити об'єктивність професійних бухгалтерів;
- неможливо визначити та передбачити всі ситуації, в яких може виникати такий тиск. Розробляючи стандарти для визначення стосунків, які ймовірно чи неодмінно можуть зашкодити об'єктивності професійного бухгалтера, слід керуватись здоровим глуздом;
- слід уникати стосунків, які можуть призвести до необ'єктивності, упередженості або впливу інших осіб;
- професійні бухгалтери зобов'язані забезпечити дотримання принципу об'єктивності персоналом, який надає професійні послуги;
- професійні бухгалтери не повинні приймати (або пропонувати) подарунки чи розваги, які, ймовірно, могли б усвідомитися як такі, що здійснюють значний та неналежний вплив на їхнє професійне судження або на професійне судження осіб, з якими вони ведуть справи. У різних країнах існують неоднакові уявлення про те, що вважається надмірним подарунком (чи пропозицією про розваги), але професійним бухгалтерам слід уникати обставин, які можуть зашкодити їхній професійній репутації.
Професійний бухгалтер-практик не повинен одночасно брати участь у будь-якому бізнесі, виді занять чи діяльності, що завдають або можуть завдати шкоди чесності, об'єктивності, незалежності чи добрій репутації цієї професії, а тому є несумісними з наданням професійних послуг.
Приклади важливих обставин, що їх треба розглядати, приймаючи рішення про те, чи можна розкрити конфіденційну інформацію:
а) розкриття інформації дозволене. Якщо клієнт або роботодавець дає дозвіл на розкриття інформації, слід розглядати інтереси всіх сторін, у тому числі третіх сторін, інтереси яких можуть зачіпатися при розкритті інформації;
б) розкриття інформації передбачене законом. Далі наведено приклади, коли професійний бухгалтер згідно із законодавством зобов'язаний розкривати конфіденційну інформацію:
- для надання документів або свідчень при розгляді судової справи;
- для повідомлення відповідних державних органів про виявлені порушення законодавства;
в) розкриття інформації є професійним обов'язком або правом і потрібне:
- для дотримання технічних стандартів та етичних вимог; таке розкриття інформації не суперечить викладеному в цьому розділі;
- для захисту професійних інтересів професійного бухгалтера при розгляді судової справи;
- для виконання вимог перевірки якості (або перевірки контролю якості, що проводиться іншим професійним бухгалтером), установлених організацією - членом МФБ або професійної організацією;
- відповідь на запит чи відповіді при розслідуванні, що його проводить організація - член МФБ або регулювальний орган.
Незалежність вимагає:
- незалежної думки - це така спрямованість думок, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, діяти чесно з об'єктивністю та професійним скептицизмом;
- незалежної поведінки - уникнення фактів та обставин, настільки суттєвих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скептицизм фірми, члена групи з надання впевненості знаходяться під загрозою.
Враховуючи "Кодекс етики професійних бухгалтерів" законом України "Про аудиторську діяльність" передбачається, що аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності мають право:
- самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовниками;
- отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб; треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
- отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;
- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:
- в аудиторській діяльності дотримуватись вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
- належним чином проводити аудит та інші аудиторські послуги;
- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
- зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
- відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону;
- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз;
- своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.
Забороняєтьсяпроведення аудиту:
- аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта господарювання, що перевіряється;
- аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта господарювання, що перевіряється;
- аудитором-членом органів управління, засновником або власником суб'єкта господарювання, що перевіряється;
- аудитором-працівником суб'єкта господарювання, що перевіряється;
- аудитором-працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб'єкта господарювання, що перевіряється;
- якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора;
- аудитором в інших випадках, за яких не забезпечуються вимоги щодо його незалежності.
Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.
За неналежне виконання своїх зобов'язаний аудитор (аудиторська Ірма) несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону.
Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Усі спори стосовно невиконання умов договору, а також спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому законом порядку.
За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути засновані АПУ стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.
Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається АПУ. Рішення АПУ щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду. До аудиторів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону.
Місія аудиту - зменшення рівня невизначеності, достатнього для прийняття управлінського рішення щодо предмету його (аудитора) професійного судження.
Завдання - зробити своє професійне судження максимально адекватним фактичному стану речей, про які він виказує свою професійну думку.
На рис. 1.3. покажемо загальні принципи незалежного аудиту[6.C.18-34]
Рис. 1.3. Загальні принципи незалежного аудиту
Стратегічний аудит
Стратегічний внутрішній аудит. Стратегічний внутрішній аудит спрямований на вирішення низки завдань, пов’язаних з оцінкою, контролем та моніторингом ключових економічних показників діяльності (ключових показників ефективності).[12. C.19]
Стратегічний аудит – включає відомості, використовувані розробки конкретних цілей і стратегій бізнесу.
Потреба устратегічномуаудиті в українських банках виникнелише за умовиналагодженнястратегічногоуправліннядіяльністю банку, щопередбачаєрозроблення та запровадженнякорпоративної стратегіхрозвитку банку. Стратегічний аудит згодомстаненовимдодатковимнапрямомвнутрішнього аудиту банківськоїдіяльності.
Стратегічний аудит вирішує питання стратегічного розвитку фірми. Даний вид аудиту також можна класифікувати за такими видами:
• стратегічний аналіз;
• маркетинговий аудит.[11.C.345]
Стратегічний аналіз — це спосіб дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, на стратегію підприємства. Стратегія інтегрує багато конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішність діяльності підприємства.
Суть стратегічного аналізу полягає у тому, що він використовується заради вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій. При здійсненні стратегічного аналізу визначається вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на критерії конкретних стратегій. Оскільки у системі стратегій окремі стратегії взаємопов’язані, то один і той же критерій може належати різним стратегіям.
При формуванні сукупності критеріїв слід обмежуватися невеликою кількістю основних критеріїв, щоб стратегічний аналіз не був громіздким і перевага стратегії була очевидною. Таким чином, стратегічний аналіз допомагає обрати напрям, у якому підприємство буде розвиватися. Без стратегії у підприємства немає обґрунтованого плану діяльності і єдиної програми досягнення бажаних результатів.
Стратегія підприємства складається з таких взаємопов’язаних завдань:
1. Визначення сфери діяльності підприємства і формування стратегічних напрямів.
2. Постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення.
3. Формування стратегії для досягнення намічених цілей і результатів діяльності виробництва.
4. Реалізація стратегічного плану.
5. Оцінка результатів діяльності. У разі необхідності зміна стратегічного плану або методів його реалізації.
Стратегічний аналіз макросередовища дає змогу менеджеру визначити сферу діяльності підприємства, а також види продукції (послуг), які воно реалізовуватиме своїм клієнтам, тобто сформулювати перше стратегічне завдання.
Друге завдання — визначення цілей. Цілі класифікують-
ся на короткострокові і довгострокові. Перші передбачають швидке одержання потрібних результатів, другі — визначають дії, необхідні сьогодні заради бажаного результату завтра. Якщо передбачається вибір між досягненням довгострокових і короткострокових цілей, перевагу віддають довгостроковим. Коли загальна мета підприємства розбита на кілька конкретних завдань для кожного підрозділу підприємства, формується загальна зацікавленість у результатах роботи.
В ідеалі підприємство повинно являти собою єдину команду, де кожний структурний підрозділ робить все можливе для досягнення потрібних результатів у своїй сфері, тим самим допомагаючи підприємству вирішувати завдання, що стоять перед ним.
У практичній діяльності розрізняють фінансові та стратегічні цілі. Фінансові цілі обов’язкові, тому що брак фінансових ресурсів може залишити підприємство без коштів, необхідних йому для виконання стратегічних програм. Стратегічні цілі спрямовані на зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку і довгостроковий розвиток бізнесу.
Стратегічний аналіз є інструментом вирішення третього стратегічного завдання, що дає можливість керівництву підприємства сформулювати стратегію для досягнення намічених цілей. Цілі — це результати, що їх передбачає отримати підприємство, а стратегія вказує шляхи їх досягнення. Дійсно, стратегія — це інструмент менеджера для виконання відповідних завдань як стратегічного, так і фінансового напряму. Щоб визначити стратегію, необхідно вивчити, проаналізувати внутрішній стан підприємства і зовнішні чинники. Тільки чітка оцінка становища підприємства на ринку, з урахуванням особливостей ринку, допоможе визначити стратегію, яка сприяла б досягненню намічених цілей і фінансових результатів.
Стратегія підприємства, як правило, складається з:
· продуманих цілеспрямованих дій;
· реакції на передбачуваний розвиток подій та посилену конкурентну боротьбу.
Зовнішнє середовище підприємства швидко змінюється. Це пов’язано з відкриттям нових технологій, розробкою і успішним виведенням конкурентом на ринок нового товару, новою державною регламентацією та іншими чинниками. Для підприємства завжди залишається відповідний ступінь непевності в майбутньому, і менеджери не можуть передбачити всі стратегічні дії заздалегідь і прямувати в цьому передбаченому напрямі, не вносячи зміни.
Таким чином, стратегія підприємства складається із запланованих дій і поправок, якщо в них є потреба. Формування стратегії включає в себе розробку плану дій та їх адаптацію до нової ринкової ситуації. Поточна стратегія розробляється менеджером підприємства з урахуванням подій, що відбуваються як усередині, так і за межами підприємства.
Четверте завдання стратегії підприємства — це реалізація стратегії. Користуючись інструментами стратегічного аналізу, адміністрація підприємства розробляє систему оцінок відповідності між тим як виконана робота і тим, що необхідно для ефективної реалізації стратегії. Конкретне здійснення стратегії починається з аналізу того, що підприємство має зробити для успішного виконання стратегічного плану.
Стратегічний аналіз має велике значення для оцінки результатів діяльності та зміни стратегічного плану підприємства або його реалізації, тобто для виконання п’ятого завдання стратегії. На цьому етапі стратегічного аналізу попередні чотири завдання переглядаються багато разів. Поява нових обставин змушує підприємство вносити корективи до стратегії розвитку: довготерміновий напрям розвитку може бути змінено, діяльність підприємства — переорієнтована, завдання управління і майбутня позиція підприємства — переглянуті.
Постійно відбувається пошук шляхів більш успішного здійснення стратегії. Її реалізація починається з об’єднання різних рішень і дій керівництва щодо організації роботи окремих груп і кожного працівника персонально. Перегляд бюджету, зміна політики, реорганізація, вдосконалення системи заробітної плати, впровадження нових технологій у виробничий процес — усе це типові дії менеджерів, які дають змогу поліпшити стратегічну роботу.
Кожне з п’яти завдань стратегічного управління потребує постійного аналізу і прийняття рішень: чи продовжувати роботу в заданому напрямі, чи вносити зміни? В процесі стратегічного управління ніщо не є закінченим, і всі попередні дії коригуються залежно від трансформації навколишнього середовища або появи нових можливостей, здатних поліпшити стратегію. Стратегічне управління — процес, який перебуває в постійному русі. Зміни обставин як усередині підприємства, так і поза ним, або все разом потребують відповідних коригувань стратегії. Тому процес стратегічного управління є замкнутим циклом (див. рис. 1.4).
Рис. 1.4. Стратегічний аналіз у виробленні завдань
стратегічного управління
План управління підприємством охоплює всі його головні функції та підрозділи: виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки. Для кожного підрозділу підприємства, кожної функції визначається певна роль у цій стратегії. Зробити стратегічний вибір за даними стратегічного аналізу — означає пов’язати бізнес-рішення з конкурентоспроможними діями, виходячи при цьому з даних щодо всього підприємства. В цій єдності дій та підходів і полягає поточна стратегія підприємства.[8.c.11-15]
Маркетинг визначає динамічну систему прогнозованого бізнесу. Тому виробничі фірми часто вирішують свої перспективні проблеми за допомогою маркетингового аудиту.
Маркетинговий аудит - це комплексне, системне дослідження економічного, політичного і демографічного середовища фірми, її стратегічних, виробничих планів з метою виявлення проблем, які з'явилися, та надання рекомендацій для подальшого планування діяльності.
Для аудиторської перевірки замовник, як правило, надає всі необхідні документи: поточні і перспективні плани фінансової діяльності, бухгалтерські звіти за кілька років, оперативні звіти, дані синтетичного та аналітичного обліку, статистичну звітність.
Після детального вивчення даних документів аудитори складають план маркетингового аудиту, який, як правило, включає такі розділи:
• аудит маркетингового середовища;
• аудит мікросередовища;
• аудит стратегії маркетингу;
• • аудит результативності маркетингу.
• Під час вивчення маркетингового середовища розглядаються, у першу чергу, демографічні фактори, коли встановлюється зростання чисельності чи її поступове зниження. Це необхідно для визначення наявності трудових ресурсів і рівня купівельної спроможності населення та інших показників. Крім цього, визначаються економічні, природні, науково-технічні, політичні і культурні фактори. Усі вони також значною мірою впливають на розвиток і становлення бізнесу конкретного підприємства або фірми.
• Наявність ринків збуту - найважливіший фактор перспективного процвітання торгових фірм і окремих клієнтів для оптового збуту. При наявності конкурентів звертають увагу на підвищення рівня якості і оптимальне встановлення цін на свою продукцію. Не виключають і вивчення також такого фактора, як наявність стабільних та більш економічно сильних постачальників.
• Вивчення питання стратегії маркетингу також займає важливе місце. Воно пов'язане з розглядом програми діяльності фірми, ефективності менеджменту, процесу заготівлі і процесу виробництва.
• Вивчення факторів результативності маркетингу пов'язане з розглядом маркетингового контролю, аналізом прибутковості, встановленням ціни, поставки реклами, порядку стимулювання збуту і організації пропаганди. Без аналізу, реклами і маркетингового контролю результативність діяльності підприємства і ринкової можливості можуть бути стрімко знижені, а конкурентні переваги ослаблені, оскільки зниженей зростання товарно-ринкової діяльності.
• Роль постійного внутрішнього контролю за маркетинговою діяльністю підприємства очевидна. Він повинен здійснюватися як за виконанням планів виробництва, так і за формуванням прибутку кожного структурного підрозділу.
• Для виконання рекомендацій під час здійснення маркетингового аудиту дуже важливо, щоб не знижувалася роль кожного виду аудиту. Використання ретроспективного і операційного аудиту впливає на успішний розвиток підприємства. Так, підсумки своєчасно проведеного операційного аудиту допомагають розкрити питання функціональної, організаційної і системної проблеми окремих підрозділів підприємства. Цей вид аудиту можна назвати "управлінським аудитом" або "аудитом господарської діяльності", оскільки мета під час його перевірки полягає в тому, щоб допомогти господарській системі вийти на більш високий
• рівень ефективності і продуктивності, як у найближчий час, так і на перспективу.
• Таким чином, операційний аудит є початком маркетингового аудиту, коли мова йде про дослідження таких питань, як вивчення рівня кваліфікації персоналу, ефективності виробництва окремих видів продукції, продуктивності праці та ін.
• Під час проведення маркетингового і операційного аудиту велике значення надається тісному зв'язку досліджень між окремими видами перевірки. Тому необхідно, щоб висновки, зроблені при кожному виді аудиту, мали сполучну ланку в результаті поставленої мети досліджень, для цього важливо, щоб аудит проводився при постановці багатопредметності, комісійних і регламентуючих завдань.[11.C.345-347]