Стратегії культурно-цивілізаційного розвитку в умовах глобалізації. Діалог та полілог культур.

Постіндустріальне суспільство нині можна розглядати як перехідний етап до нового типу цивілізаційного розвитку, враховуючи, що воно має створювати умови для вирішення глобальних проблем і що в ньому розпочато процес переходу до майбутніх домінант інтелекту, інформаційних і творчих можливостей людини, нематеріальних цінностей тощо. В ході пошуку нових шляхів цивілізаційного розвитку виявляється цінність багатьох світоглядних ідей і практик традиційних східних культур, в яких стратегії ненасильницьких дій і ставлення до природи як до живого організму були способом регуляції і оптимізації людської життєдіяльності. Відкинуті раніше техногенною цивілізацією, вони набувають нового звучання на сучасному етапі, узгоджуючись з наукою про біосферу як цілісний живий організм і зі стратегіями діяльності, яка опановує складні й динамічні, людиновимірні системи.

Сучасний етап розвитку глобалізації окреслює власне поле глобальних досліджень, до того ж не обмежене рамками національних держав. Проблеми співіснування різноманітних культур та пошук перспектив розвитку сучасної цивілізації залишаються в центрі уваги світової наукової спільноти одночасно з проблемами досліджень сутності глобалізації, її багатоаспектності, пошуку шляхів формування цілісного світу. За сприйняття будь-якого з можливих результатів глобалізації культури (гомогенізації (однотипності), конфліктності на геополітичних кордонах цивілізацій, гібридизації) центральною проблемою залишається ідентичність, пошук місця власної культури між транснаціональним і локальним, етнічним і цивілізаційним. Пропонуються різні шляхи подолання або пом’якшення ситуації, пов’язані з формами взаємодії, які ведуть до соціокультурної уніфікації: дерегуляція(ліберальна стратегія); деструктуризація(консервативна стратегія); домовленість (дискусійно-теоретична стратегія); проект Гуманістичного Глобалізму та ін. Остання стратегія заснована на втіленні в життя ідеї становлення багатополярного і різноманітного співтовариства країн, народів і культур. Вважається, що людство має обєднатися на основі узгодження інтересів і взаємопроникнення цінностей існуючих сьогодні в техногенному і традиційному світі. Як інструмент і основна форма досягнення взаєморозуміння, консенсусу і згоди виступає ідея діалогу культур. Головною категорією для культури в цьому процесі є діалогкультур. Досягти діалогу різноманітних культур означає віднайти шлях до подолання глобальних криз.

У широкому розумінні Універсальний Діалог – спосіб організації спільного життя людей на планеті, оскільки діалогічність, це спектр різних форм співпраці, поєднання сучасного, минулого і майбутнього і такий стан характерний для будь-якого перехідного періоду. До того ж, діалогічність проявляється по різному у різних культурах. Щоб досягти гармонічного об’єднання людства перед глобальними викликами і проблемами, необхідно здійснити «духовну реформацію», розробити нову систему цінностей, звільнитися від «мертвих традицій», стереотипів і догм «закритих культур».

Осмислення характерних для сучасного етапу глобалізації тенденцій (інтеграції-диференціації) дає змогу помітити в культурі могутній потенціал, який нівелює процеси уніфікації, стандартизації, ринкового прагматизму і є могутнім фактором у перспективі світового розвитку. Реалізація такого потенціалу можлива за умови формування культурної політики, яка базується на принципах відкритості, толерантності й діалогу, міжкультурної компетенції і комунікації, нової раціональності. При цьому скоординовані дії мають спрямовуватися не на ліквідацію альтернативних проектів, а на підтримку ідей культурного плюралізму і демократичних цінностей, збереження національно-культурних відмінностей. Слід обов’язково враховувати, що контакти культур не завжди приводять до позитивних результатів. Історії відомо багато прикладів пригнічення однієї культури іншою, культурного ізоляціонізму, сепаратизму, асиміляції і маргиналізації.

У сучасних умовах далеко не завжди вдається «залучити» всі культури до комунікації діалогового типу. Діалог, звичайно, виконує базову функцію в комутаційній парадигмі, але вона все більше ускладнюється і не завжди враховує одчасність звучання усіх голосів культур. При нелінійній взаємодії різноманітних культур складна мережева інформаційно-комунікаційна структура людства вже не об’єднується лише шляхом діалогу. Відтак перспективною моделлю глобалізації є стратегія полілогу культур, адже взаємодія культур відбувається не лише за горизонтальними, а й вертикальними зв’язками, може базуватися на мережевому принципі взаємодії національних і етнічних культур, різноманітних спільнот, культурних традицій минулого і сучасного, створюючи „перехресні” зв’язки. Полілог як форма діалогу множинності культур (культур сучасного, минулого і майбутнього) є не стільки сучасним станом, скільки парадигмальною перспективою, яка подолала часткову обмеженість діалогічної стратегії.

Наши рекомендации