ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОКАЗНИКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

В останні роки отримали широкий розвиток повномасштабне дослідження, присвячені розробці системи фізіологічних, біохімічних, морфологічних, імунологічних і генетичних показників перед нозологічних станів або різних змін в організмі, виникаючих під дією факторів навколишнього середовища, що дозволяє більш ширше враховувати результати специфічних і неспецифічних дій. Тим не менше, статус здоров’я населення частіше всього оцінюється за показниками смертності або захворюваності.

Дані про смертність населення, отримані з допомогою регестраційних систем. Велика частина смертельних випадків визначається не однією причиною, а комплексом взаємопов’язаних захворювань, і одне захворювання, вказана як основна причина смерті, не відображає в повній мірі ті паталогічні процеси, які визивали смертельних схід.

Число смертей з причин може бути розділено трьома різними шляхами:

- по фактору ризику – генетичному, фізіологічному, навколишньому середовищу і образу життя;

- по хворобам;

- по наслідкам – передчасна смертність в різному віці і різних видах інвалідності.

З іншого боку, неперервне спостереження за зміною стану здоров’я населення, а також оцінка програм і служб охорони здоров’я головним чином основується на даних про захворюваність. В термінах охорони здоров’ я в розумінні «захворюваність» входять хвороби, травми, отравлення інвалідність. Так по частоті розповсюдження патології виділяють високу захворюваність, середній рівень захворюваності, низьку захворюваність і спорадичну захворюваність. За тяжкістю відхилень в здоров’ї кожний вид патології оцінюється не тільки з точки зору потрібності населення в медичній допомозі, але й з позиції соціальної значимості: призводить до смертельних фіналів, визиває ті чи інші обмеження в реалізації особистістю її соціальних та біологічних функцій, зумовлює короткочасні розлади здоров’я. Ключові теми для моніторингу захворюваності повинні включати: перевірку базової, або фонової зміни в рівнях захворюваності на невеликих територіях; просторового вивчення захворюваності для виявлення території високого ризику; екстраполяцію результатів, отриманих для обмеження території, на національний масштаб.

З другого боку в якості прикладу «універсального» показника можуть бути названі вроджені пороки розвитку. Враховуючи ті обставини, що їх причини в більшості випадків носять багатогранний характер, цей епідеміологічний показник рекомендований ВОЗ для еколого-соціальної оцінки благополуччя регіонального середовища.

На думку С.М. Новикова в ланцюгу причинно-слідствиному зв’язку, детермінуючих здоров’я, груп показників верхнього рівня, узагальненості може включати: смертність, захворюваність, інвалідність, вираженість до нозологічних симптомів, рівнів стресу, ступінь обмежений соціальною та біологічною активністю , емоційний статус , самооцінку здоров’я.

Загальний перелік, а також деякі аспекти конкретного визначення і використання показників здоров’я.

Загальна народженість - оцінюється по кількості народжених живими на протязі даного часу інтервалу. Число живо народжених у жінок в віці від 15до 44(49) років являється показником плодовитості. Також узагальнюються дані по кількості новонароджених з низькою і дуже низькою вагою.

Загальна смертність – оцінюється по загальному числу померших і являється груповою характеристикою, яка може визначатися для окремих відносно великих груп ризику. Частковими показниками загальної смертності являються:

Загальна кількість смертей з причин, рокам, адміністративною освітою.

Стандартизовані по віку показники смертності.

Смертність з причин, стандартизована в цілому за віком та родом

Очікувана при народжуваності подовженість життя як середнє очікуване число років життя для кожного роду та росту.

Показники передчасної смерті – число років потенційного життя, втрачених в результаті смерті від всіх або специфічних причин смерті, маючих місце до визначеного віку.

Дитяча смертність – оцінюється по числу померлих дітей в віці до 1 року і хоча не характеризує загальний склад здоров’я населення являється, тим не менше дуже інформативним показником. Рання дитяча смертність служить своєрідним індикатором не здоров’я та соціального не благополуччя суспільства.

Пренатальна смертність – для міжнаціонального порівняння представляються дані , в яких чисельник та знаменник обмежений до ваги ембріонів та немовлят вагою 1000 г і більше.

Мертвонародженість - оцінюється як коефіцієнт пізньої внутрішньо утробної смертності.

Неонотальна (в період від народження до 27 днів), рання неонотальнп(від народження до 6 днів), та пост неонотальна (від 28 днів до року) смертність.

Захворюваність – в якості її міри використовуються відрізняючи набори характеристик. Данні про захворюваність являються менш повними та менш єдино образними, потребують подальшої доробки та згоди з офіційною статистикою інших країн

Інвалідність – в контексті охорони здоров’я визначена як «будь-яке обмеження або втрата здатність здійснювати детальність в таких межах, які вважаються нормальними для людини», являється індивідуальною характеристикою. Оцінюється первісна інвалідність та загальна інвалідність.

Вираженість до нозологічних симптомів – являється досить тонким індикатором несприятливих дій навколишнього середовища.

Рівень стресу – в даний час один із найбільш значимих проявів не здоров’я.

Ступінь обмежень соціальної та біологічної активності – вчасності, не дієздатність, як експериментальна степінь обмежень, включена в деякі показники громадського здоров’я в якості корегую чого фактора.

Самооцінки здоров’я , здійснюються методом анкетування.

В програмах укріплення здоров’я и покращення середовища життя кожна з перерахованих загальних характеристик потребує значну деталізацію, єдину дозволяє виділить причино-слідствиний зв’язок, і врахувати характер і формування. Перш за все необхідна деталізація показників смертності, в тому числі і для наступних стандартизації її загальних показників, без чого практично неможливо виділити вплив іноді протилежних по значимості тенденцій здоров’я. В екології людини ці труднощі часто посилюються на протязі і неспецифічності дії екологічних порушень здоров’я, коли різної по силі експозиції негативних факторів піддаються різні за своїм параметром групи населення. Вихідною деталізацією являються показники смертності з причин, чи її статистики.

Число потенційних джерел інформації про стан здоров’я відносяться регістраційні дані про первина обіг овість, госпіталізації та виписки з лікарні контрольні сітки системи, записи та дані страхових компаній, конкретні обстеження стану здоров’я.

Соціально-економічні зв’язки.

З точки зору теорії, соціальний показник виникає як інформаційний образ в результаті накладання один на одного різноманітних даних із загального потоку соціальної інформації. При цьому, однією із основних вимог інформаційного обезпечення - повнота інформації - не означає збору даних по всім соціально-політичним показникам, а тільки за тими, які адекватно відображають стан суспільства і на цій основі дають можливість зрозуміти інші часткові явища.

Кількість жителів, густість та структура населення. Оцінка населення повинна проводитися по рокам, адміністративним територіальним одиницям віку та роду, а дані представлені як загальні, чоловіче та жіноче населення, а також для різноманітних вікових груп: до року, 1-4, 5-9, 10-14, 80-84, 85+..років. В підсумках даних указується процент населення в віці до 15 років та не більше 65 років, окремо міське та сільське населення, розміри сім’ї.

Оцінка образу життя дозволяє вийти на конструювання показників загального здоров’ я та їх моделювання.

На рисунку 2.1 наведено динаміку показника поширеності захворювань за період 2006-2010 р. ці значення представлені в середньому по області, в середньому по адміністративних районах області, а також в середньому по Україні. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 176056,1 осіб/100 тис. до 190360,1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 174577,6 осіб/100 тис. до 186786,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 144057,7 осіб/100 тис. до 160590,7 осіб/100 тис.

Рисунок 2.1- Поширеність усіх захворювань в 2006-2010 роках

Більш докладний аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності усіх захворювань спостерігалися у Ананівському районі (102344,4 осіб/100 тис.), Арцизькому (130023,2 осіб/100 тис.), Комітернівському (131196,9 осіб/100 тис.) районах, а у 2007 році в Балтському (126366,7 осіб/100 тис.), Миколаївському (130151,9 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Татарбунарському (179354,8 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Татарбунарському (185356,9 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Балтському (176418,9 осіб/100 тис.), Кілійському (177182,3 осіб/100 тис.), та Татарбунарському (184155,6 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.2 представляє собою динаміку показників поширеності інфекційних та паразитарних захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4453,4 осіб/100 тис. до 4368,7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4259,8 осіб/100 тис. до 3948,7 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 3852,2 осіб/100 тис. до 3728,3 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у Біляївському районі (1698,0 осіб/100 тис.), 2007 р., Біляївському (1910,2осіб/100 тис.), у 2008 р., Біляївському (2058,4 осіб/100 тис.) , Біляївському (2131,8) у2009р., а у 2010 році в Овідіопільському (126366,7 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Б-Дністровському (6269,1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Татарбунарському (6444,4 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Татарбунарському (6994,7 осіб/100 тис.), а також у 2007 р.Татарбунарському (7254,0 осіб/100 тис.), у 2006 р. ці показники знову спостерігалися у Татарбунарському (6818,9 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.2- Поширеність інфекційних та паразитарних захворювань в 2006-2010 роках

На рисунку 2.3 наведено динаміку показника поширеності новоутворень захворювань за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3584,9 осіб/100 тис. до 4156,2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3703,1 осіб/100 тис. до 4072,4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 2901,2 осіб/100 тис. до 3788,1 осіб/100 тис., та спадають з 2009р 3328,0 осіб/100 тис. до 3471,9 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності новоутворень спостерігалися у Комінтерновському районі (2059,0 осіб/100 тис.), у Балтському (2069,0 осіб/100 тис.), а також у Болградському (22,70,9 осіб/100 тис.) ,у 2007 в Балтському (2213,2осіб/100 тис.), та у 2010 Балтському (2060,4 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Савранському (4656,7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Савранському (4779,9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Савранському (4867,6 осіб/100 тис.), 2010 р. у Кілійському (4925,4 осіб/100 тис.), та у Савранському (4960,3 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.3- Поширеність новоутворень в 2006-2010 роках

На рисунку 2.4 наведено динаміку показника поширеності хвороб крові за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 1093,4 осіб/100 тис. до 1239,9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1696,8 осіб/100 тис. до 1754,5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показники зростають з 938,8 осіб/100 тис. до 1093,2 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб крові спостерігалися у 2006 р Комінтерновському районі (522,1 осіб/100 тис.), у Болградському (579,2 осіб/100 тис.), у 2007 р Комітернівському (575,9 осіб/100 тис.) ,у 2009 в Татарбунарському (589,12осіб/100 тис.), та у 2010 Татарбунарському (589,1 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Біляївському (1733,8 осіб/100 тис.), та Балтському (1777,5 осіб/100 тис.), у 200 р. також у Балтському (1897,3 осіб/100 тис.), 2009 р. у Балтському (1985,2осіб/100 тис.), 2010 також у Балтському (2158,7 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.4- Поширеність хвороб крові в 2006-2010 роках

На рисунку 2.5 наведено динаміку показника поширеності захворювань ендокринної системи за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3168,0 осіб/100 тис. до 4873,3 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 7458,9 осіб/100 тис. до 8365,1 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження показникі спадають з 2006 р. 5287,6 осіб/100 тис. до 2007 р.та зростають з 2008 р. 6242,2 осіб/100 тис., до 6550,7 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності захворювань ендокринної системи спостерігалися у 2006 р. Б.-Дністровському районі (2178,0 осіб/100 тис.), у 2007 р. Фрунзівському (2421,2 осіб/100 тис.), 2006 р. Ізмаїлюському (2540,6 осіб/100 тис.) ,у 2007 в. Б.-Дністровському у (2700,1осіб/100 тис.), та у 2008 . Б.-Дністровському (2808,2 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Котовському (7138,0 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Котовському (7252,1 осіб/100 тис.), у 2008 р. також у Котовському (7389,4 осіб/100 тис.), 2009 р. у Котовському (7459,0 осіб/100 тис.), та у Котовському (7654,6 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.5- Поширеність захворювань ендокринної системи в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.5 наведено динаміку показника поширеності захворювань психічних розладів за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається незначне зростання показників поширеності по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і зростають з 5501,0 осіб/100 тис. до 5571,8 осіб/100 тис., то незначний спад спостерігається з 2008р 5560,8 осіб/100 тис. до 5478,3 осіб/100 тис. в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4741,5 осіб/100 тис. до 4796,9 осіб/100 тис.то спаз спостерігається з 2009р. 4720,2 осіб/100 тис. до 4651,2 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження показники зростають з 2006 р. 5237,7осіб/100 тис. до 2007 р.та спадають з 2008 р. 4796,9 осіб/100 тис., до 4651,2 осіб/100 тис.

Рисунок 2.6- Поширеність психічних розладів в 2006-2010 роках.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності психічних розладів спостерігалися у 2006 р. Болградський район (3427,9 осіб/100 тис.), у 2007 р. Болградському (3466,7 осіб/100 тис.), 2009 р. Ренійському (3560,5 осіб/100 тис.) ,у 2008 в. Болградському (3590,6,1осіб/100 тис.), та у 2010р. Ренійському (3633,5 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Саратському (8231,2 осіб/100 тис.), у 2008 р. також Саратському (8236,7 осіб/100 тис.), у 2010р. В.-Михайлівському (8267,5 осіб/100 тис.), 2007 р. у Балтському (8314,2 осіб/100 тис.), та у 2010 р. Красноокнянському (8334,1 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.7 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб нервової системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5213,2 осіб/100 тис. до 5455,2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4783,8 осіб/100 тис. до 4890,8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 4412,3 осіб/100 тис. до 4697,4 осіб/100 тис.

Рисунок 2.7- Поширеність хвороб нервової системи в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб нервової системи спостерігалися у 2007р. Комітернівському районі (1305,6 осіб/100 тис.),та у Ізмаїльському (2635,2 осіб/100 тис.), у 2006 р., також Ізмаїльському (1682,6 осіб/100 тис.) , Саратському (2758,4 осіб/100 тис.) у2008р., Ізмаїльському (2755,3 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Красноокнянському (8010,6 осіб/100 тис.), у Татарбунарському (8018,7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Татарбунарському (8129,6 осіб/100 тис.), а також у 2009 р. Красноокнянському (8036,7 осіб/100 тис.)

Наступний рисунок 2.8 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб кровообігу за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області в значення показників змінюються з 58107,8 осіб/100 тис. до 2008 р. 7584,2 осіб/100 тис.,далі спостерігається зниження показників 5944,5 осіб/100 тис. до 60338,3 осіб/100 тис. то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 11766,4 осіб/100 тис. до 57211,9 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і зростають з 46048,8 осіб/100 тис. до 61989,1 осіб/100 тис. З 2009р. спостерігається зниження показників, але з 2010 року знову зростають.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб кровообігу спостерігалися у 2008р. Миколаївському районі (9510 осіб/100 тис.), у Фрунзівському (10232осіб/100 тис.), Савранському (11380 осіб/100 тис.) , Красноокнянському (12632осіб/100 тис.), а у 2006р. Кілійському (13606,4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2009 році у Котовському (65454,2 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Миколаївському (65742,6 осіб/100 тис.), у Арцизькому (90141,5 осіб/100 тис.), а також у 2006 р. Іванівському (80647,6 осіб/100 тис.), у 2010 р. ці показники знову спостерігалися у Котовському (67899,9 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.8- Поширеність хвороб кровообігу в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.9 наведено динаміку показника поширеності хвороб органів дихання за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 34356,7 осіб/100 тис. до 37032,6 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 34824,7 осіб/100 тис. до 3843,61 осіб/100 тис. Щодо рацонів, спостерігалось зростання з 27510,0,6 осіб/100 тис. до 29799,2 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб органів дихання спостерігалися у Арцизькому районі 2007 р.(15290,8 осіб/100 тис.), у 2008 р. становило (15568,2 осіб/100 тис.), 2006 р. (17161,7 осіб/100 тис.) ,у 2009р. (18366,7 осіб/100 тис.), та у 2010 (19843,7 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Березівському (37978,2 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Ананівському (36869,4 осіб/100 тис.), Балтському (38466,4 осіб/100 тис.), 2009 р. Березівському (39290,7 осіб/100 тис.), та у 2010 Балтському (39830,8 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.8- Поширеність хвороб органів дихання в 2006-2010 роках.

Наступний рисунок 2.9 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб органів травлення за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Районів значення показників зростають, то по Україні в цілому абсолютні значення показників спадають з 18954,6 осіб/100 тис. до 17930,2 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження показники спадають з 2006 р. 19676,2 осіб/100 тис. до 2007 р. 10950,6 та зростають з 2008 р. 20424,7 осіб/100 тис., до 20740,4 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб органів травлення спостерігалися у 2006р. Комітернівському районі (9432,0 осіб/100 тис.), у Біляївському (10352,0осіб/100 тис.), Любашівському (101935,8 осіб/100 тис.) , у 2007р. Комітернівському (10356,5осіб/100 тис.), а у 2008р. Біляївському (10836,9 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Татарбунарському (18323,7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Кілійському (18914,5 осіб/100 тис.), у 2009р. Кілійському (19874,5 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Кілійському (19730,7 осіб/100 тис.), у 2010 р. ці показники знову спостерігалися у Болградському (18209,5 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.9- Поширеність хвороб органів травлення в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.3 наведено динаміку показника поширеності хвороб шкіри та підкірної залози за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 2557,4 осіб/100 тис. до 4728,4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1357,4 осіб/100 тис. до 4990,2 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити , що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 3642,7 осіб/100 тис. до 4432,5 осіб/100 тис., та спадають з 2009р 3934,5 осіб/100 тис. до 3889,2 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб шкіри та підшкірної залози спостерігалися у 2006р. Болградському районі (1457,1 осіб/100 тис.), у Б.-Дністровському (1543,4 осіб/100 тис.), а також у 2007р. Красноокнянському (1742,2 осіб/100 тис.) ,у 2008 в Комітернівському (1972,9 осіб/100 тис.), та у 2010 Біляївському (1940,3 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Біляївському (20150,3 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Біляївському (9642,2 осіб/100 тис.), у 2009 р. Кодимському (7597,3 осіб/100 тис.), 2007 р. у Кодимському (7446,7 осіб/100 тис.), та у 2010 Кодимському (7272,2 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.10- Поширеність хвороб шкіри та підшкірної залози в 2006-2010 роках.