Концепція санації автопідприємства BMW

Інші принципи проведення санації продемонстрував автомобільний концерн BMW.

У результаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці протягом 1952—1957 рр. замість запланованого обсягу реалізації 25 тис. шт. автомобілів щорічно, за п’ять років BMW фактично було продано всього 19,2 тис. шт. легкових автомобілів. Загальна сума збитків від основної діяльності за цей період досягла 70 млн німецьких марок.

На генеральних зборах акціонерів у 1958 році була обґрунтована необхідність проведення широкомасштабної санації підприємства. До основних слабких місць на підприємстві належали:

а) недосконала виробнича та збутова програма;

б) дефіцит оборотних засобів.

До 1958 року збитки від основної діяльності частково перекривалися за рахунок доходів від іншої реалізації та шляхом ліквідації резервних фондів. Однак указані джерела були повністю вичерпані і в річному звіті за 1958 рік були засвідчені збитки в розмірі 15 млн марок. До цього часу ліквідність підприємства підтримувалася значною мірою за допомогою платіжних поступок кредиторів (банків та постачальників комплектуючих), однак після 1958 року можливість свого фінансового сприяння кредитори поставили в безпосередню залежність від ефективності проведення внутрішніх санаційних заходів.

У 1959 році концерн Daimler-Benz запропонував програму санації BMW, однак вона була відхилена на чергових зборах акціонерів, оскільки не враховувала інтересів більшості власників та порушувала антимонопольне законодавство.

Групою фахівців був розроблений альтернативний план санації. Основні його положення зводилися ось до чого:

1. Санація балансу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибутку та прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів). Санаційний прибуток був одержаний у результаті зменшення статутного капіталу з 30 млн до 22,5 млн марок (об’єднання акцій у відношенні 4 : 3). Зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшення номінальної участі в статутному фонді найбільших акціонерів.

2. Поточна ліквідність та платоспроможність була забезпечена за допомогою платіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства.

3. Оновлення виробничої та збутової програми здійснювалося на основі проведення масштабної реструктуризації підприємства.

4. Основним фінансовим джерелом проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру став капітал, мобілізований додатковою емісією акцій, з відповідним збільшенням статутного фонду до 37,5 млн німецьких марок. Оскільки багато акціонерів не скористались своїми переважними правами на покупку акцій нової емісії, значний пакет акцій придбали нові власники, які внесли ряд раціональних пропозицій щодо змін у керівному складі підприємства.

5. Зміна вищої ланки менеджменту.

У відповідності з даною програмою санація фінансової сфери повинна здійснюватися одночасно з подоланням причин кризи та слабких місць в організаційній, виробничій та збутовій сферах (ліквідація непродуктивних робочих місць, підвищення конкурентоспроможності продукції, реорганізація маркетингових служб). У результаті цих заходів суттєво зросла продуктивність праці: оборот на одного працюючого зріс із 34,3 тис. марок у 1960 році до 53,4 тис. марок в 1965-му. Поряд з розробкою нових моделей автомобілів це стало вирішальним фактором майбутнього оздоровлення підприємства.

Завдяки успішному втіленню даної програми, радикальним змінам у виробничій та збутовій сферах уже в 1963 році, тобто через чотири роки після прийняття рішення про санацію, компанія отримала прибуток, а акціонерам були виплачені дивіденди (6% річних). У 1964 році вони склали 10%, а в 1965-му — 12% річних. На генеральних зборах акціонерів в 1964 році був зроб-лений висновок про успішне завершення санації підприємства.

Висновок

Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

З метою створення теоретико-методологічної бази санації господарюючих суб’єктів України велике значення має вивчення та узагальнення позитивного досвіду інших країн у даній справі.

Концепція санації цукрової промисловості колишньої НДР є переконливим підтвердженням тези про можливість проведення радикальних санаційних заходів не лише щодо окремих підприємств, об’єднань, а й стосовно цілих галузей виробництва.

Ця надзвичайно успішна санаційна концепція має велике значення як з практичного, так із теоретичного боку. Вона позитивно вплинула не лише на розвиток цукрової промисловості та всього сільського господарства колишньої НДР, а й дала інвестиційний поштовх стратегічного характеру, наслідком якого стало прискорення капітальних вкладень у переробну промисловість, що забезпечило створення додаткових потужностей, а отже, і нових робочих місць.

Концепція виведення з фінансової кризи автогіганта British Leyland не була виправдана, оскільки державна фінансова підтримка BLM мала не економічні, а політичні корені, оскільки майбутні вибори, суспільна думка та політичний тиск не дозволили британському уряду своєчасно прийняти рішення про банкрутство фірми. Результатом державного «супервтручання» в ринкові процеси став повний занепад місцевої автомобільної промисловості.

Санація BMW вважається класичним прикладом економічного виживання та виходу із фінансової кризи в умовах конкуренції. Невтручання держави, дотримання антимонопольного законодавства та інших законів ринку сприяли підвищенню мотиваційних стимулів працюючих, відповідальності управлінського персоналу, що, зрештою, й привело до загального успіху санації.

Список використаної літератури:

1. Гридчина, М.В. Финансовий менеджмент: курс лекцій [Текст] / М.В. Гридчина. – К.: МАУП. – 1999. – 136 с.

2. Зятковський І.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посібник / І.В. Зятковський, Л.І. Зятковська, М.В. Романів. – Чернівці: ЗУЕПУ, 2007. − 274 с.: іл.

3. Зятковський, І.В. Фінансове оздоровлення підприємств: теорія і практика: монографія [Текст] / І.В. Зятковський.– Тернопіль: Економічна думка, 2003. − 344 с. − іл.

4. Молдованова М.І. Енциклопедичний словник бізнесмена: Менеджмент, маркетінг, інформатика / За ред. М.І. Молдованова.- К., Техніка, 1993.

5. Онисько, С.М. Фінансова санація і банкрутство підприємств: підручник [Текст] / С.М. Онисько. − Львів:«Магнолія плюс»; видавець СПД ФО Піча В.М., 2006. − 265 с.

6. Островська, Г.Й. Фінансовий менеджмент: навч. посібник [Текст] / Г.Й. Островська. − Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. –576 с.

7. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. − К.: КНЕУ, 2005. − 535 с.

8.Терещенко, О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник [Текст] / О.О. Терещенко. – К.:КНЕУ. – 2000. – 412 с.