Рюссов. про загибель торгівлі міста ревеля

«Сборник материалов и статей по истории Прибалтийского края»,

т. II, Рига, 1879, стар. 383–384

Після того як Лівонія почала тривалу війну з московітом, чим утруднила і зменшила торгівлю як закордонних, так і лівон­ських купців з російськими, тоді особливо погано було любецьким купцям, у яких головна торгівля була з Ревелем. Тому, коли торгівля в Ревелі зовсім припинилась і у них, любчан, не було ніякої неприязні до росіян, то вони почали їздити до Нарви і на протязі всієї війни проїжджали повз Ревель великими юрбами, вивозили і ввозили багато товарів, всупереч старій угоді ган­зейських міст. Це. немало сердило ревельців. Тому ревельські купці на свій власний рахунок і риск спорядили кілька кораблів з гарматами, щоб нападати на любчан і перешкоджати їм їздити до Нарви. З цього виникла надзвичайно сильна ненависть, за­здрощі і ворожнеча між любчанами і ревельцями. До того ж часу завжди між згаданими партіями була така тісна дружба і бра­терство, що коли бюргер з Ревеля приїжджав до Любека або любецький бюргер до Ревеля, то не можна було б припустити, що не брат відвідує рідного брата. Так само приймались і пова­жались діти бюргерів обох цих міст. Тепер же ця велика дружба між згаданими містами була зовсім розірвана їздою до Нарви. Любчани прилюдно заявили на своє виправдання, що деякими старими шведськими королями їм був дарований привілей їздити кораблями в Росію до Нії [Неви]. До того ж вони нібито ді­ставали від деяких колишніх лівонських магістрів пільги без­перешкодно торгувати в спільних лівонських військових гаванях і з московітом; що їм і було дозволено римським імператором того часу. І що в цій війні вони не першими були в Нарві, але було кілька ревельців, які самі вказували їм дорогу до Нарви; а якщо ревельці торгують із своїм відкритим ворогом, то чому б їм того не робити, особливо коли у них немає ворожнечі з моско­вітом. Згодом не лише любецькі міста при Балтійському морі, а й усі французи, англійці, шотландці і датчани великими юрбами відправлялися до Нарви і провадили там велику торгівлю, яка спочатку відбувалась у Ревелі, різними товарами, золотом і сріблом; через це місто Ревель стало пустим і бідним містом. Отоді-то ревельські купці і бюргери стояли в рожевому саду і на валах і з великим сумом дивились, як кораблі пропливали повз місто Ревель до Нарви. Проте кораблі в цій нарвській поїздці часто зазнавали невдач: щороку багато кораблів тонуло в морі, не доходячи до Нарви, а багато щороку потрапляли в полон до військових кораблів короля шведського і кораблів морських розбійників. Незважаючи на це, вони ніяк не припиняли цих поїздок. В той час місто Ревель було сумним містом, яке не знало ні кінця, ні міри своєму лихові.

6. ВІДПИСКА НАРВСЬКОГО ВОЄВОДИ В РЕВЕЛЬ З ВИМОГОЮ ПРИПИНИТИ ЗАТРИМКУ СУДЕН, ЯКІ ЙДУТЬ ДО НАРВИ (26 жовтня 1565 р.)

«Русская историческая библиотека», т. XV

(Русские акты Ревелъского городского архива, № 75)

Божьего милостью, царя и государя великого князя Ивана Ва­сильевича всея Руси [далее титул]... и государя Ливонские земли града Юрьева и Полотцкаго и иных, из Ругодива¹ от воеводы от Федора Ивановича Чюлкова, Свейского, Готцкаго и Венденского короля в город в Колывань², бурмистром и посадником и ротма-ном и полатником города Колывани. Били нам челом государевы царевы великого князя Ивана Васильевича всея Руси Ругодив-ские Немцы, ратман Захария Дядин да податник Родивон Лим-борх и все Ругодивские Немцы. Посылали леи они сего лета 7073 карабли свои с товары за море, и вашего дей города Колы­вань Колыванские воинские люди те их карабли с товары имали и товары грабили и в Колывань, а иных и в Стеколно³, водили. А нонеча Ругодивские Немцы били нам челом, что они посылают из Ругодива за море своих четыре ка[ра]бли с своими товары, да в тех жо дей в четырех караблех Голянъских⁴да Анбарских⁵ Немец товар. И и[х]дей слух дошол, что Колыванские Немцы стоят заставою на море и хотят дей на те их карабли приходити и товары их грабити, а за море дей они тех Ругодивских Немец на караблех и с товары не хотят пропустити. И то вы чините не-горазно, что государя нашего царя и в. к. Ивана Васильевича всея Руси Ругодивских Немец Колыванские воинские люди на море карабли имают и товар грабят и заморские их городы тор­говати не пропущают. А мы, по государя своего царя и великого князя Ивана Васильевича всея Руси наказу, вашим Колыван-ским Немцом торговым людей даем в Ругодиве торг поволной всякими товары торговати и их в Колывань отпущаем безо вся­кого задержанья, и шкоты⁶ им и обиды не чиним никоторые, и управу им даем во всяких делех безволокитно. И вы б такоже государя нашего царя и в. к. Ивана Васильевича всея Руси Руго­дивских Немец карабли и с их товары за море пропущали безо всякого задержанья, с нашими воеводцкими проезжыми грамо­тами, на нашими печатми шкоты б им и обиды не чинили нико­торые. А которые и иные карабли заморских городов из госуда­ревы царевы великого князя Ивана Васильевича всея Руси вот­чине, из города, из Ругодива, пойдут за море, а у них будут наши воеводцкие проезжые грамоты, с нашими печатми, и ваши б Ко­лыванские воинские люди и тех заморских городов торговых людей и с их товары на караблех в заморские городы пропущали безо всякого задержанья, у которых наши грамоты проезжые будут, шкоты б и обиды не чинили никоторые ни в чом. Да к нам бы есте о том отписали с тем жо с Ругодивским Латышем с Юркою часа сего, чтоб нам было о том известно. Писана в государеве цареве великого князя Ивана Васильевича всея Руси в вотчине, в городе в Ругодиве в Ливонском, лета 7074, октября в 16 день.

¹ Нарва.

² Ревель (Таллін).

³ Стокгольм.

⁴ Голландських.

⁵ Гамбурзьких.

⁶ Вред.