Реалізація норм права: поняття та форми
Право має зміст і цінність для особи, суспільства, якщо воно реалізується. Проте встановлені державою правові норми не можуть виконати регулювальної ролі без складного механізму їх реалізації.
Без втілення правових приписів у життя норми права мертві, власне це губить їх соціальне призначення. «Право ніщо, — відзначає Л. Явич, — якщо його положення не знаходять своєї реалізації в діяльності людей та їх організацій, у суспільних відносинах. Неможливо зрозуміти право, якщо відхилитися від механізму його реалізації в житті суспільства»1.
Реалізація норм права — це втілення положень правових норм у фактичній діяльності (поведінці) суб'єктів права.
Реалізація права завжди пов'язана з правомірною поведінкою людей, тобто такою поведінкою, яка відповідає правовим приписам. В одних випадках, це активні позитивні дії (використання права або виконання обов'язків), в інших — це бездіяльність суб'єктів (утримання від здійснення протиправних дій).
Правові норми реалізуються в різних формах. Це обумовлено низкою обставин:
а) різноманітністю змісту і характеру суспільних відносин, що регулюються правом;
б) відмінністю засобів впливу права на поведінку людей; в) специфікою змісту норм права; г) статусом того чи іншого суб'єкта в загальній системі правового регулювання, його відношенням до юридичних приписів; г) формою зовнішнього прояву правомірної поведінки.
В літературі класифікація форм реалізації норм права проводиться за різними критеріями.
За кількісним складом розрізняють індивідуальну і колективну форми реалізації. Деякі правові вимоги неможливо втілити вжиття інакше, як створивши колективний суб'єкт права. Наприклад, згідно зі ст. 72 Конституції України референдум за народною ініціативою може бути проголошений лише на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо
призначення референдуму зібрано не менш як удвох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
За характером дій суб'єктів виділяють такі форми реалізації норм права, як дотримання, виконання, використання і застосування.
Дотримання — це така форма реалізації норм права, що здійснюється через пасивну поведінку суд 'ектів. Для неї характерним є утримання від активних дій, заборонених юридичними нормами. В більшості випадків дотримання права проходить непомітно і, як правило, не фіксується. Саме тому його юридичний характер яскраво не проявляється. У цій формі реалізуються забороняючи норми. Наприклад, непорушення пасажирами літаків заборони щодо перевезення вибухонебезпечних речовин.
Виконання — форма реалізації зобов’язуючих правових норм, що полягає в активній поведінці суб’єктів, яку слід здійснювати незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація положень ст. 136 К К України про надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані).
Використання права— це така форма реалізації, коли суб’єкти на свій розсуд за власним бажанням використовують надані їм права. На відміну від дотримання і виконання, що пов'язані з реалізацією заборон або юридичних обов'язків, використання полягає в активній або пасивній поведінці учасників суспільних відносин. Шляхом використання реалізуються дозволяючі норми. Наприклад, реалізація права громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Основного Закону).
Ці три форми реалізації права, у ході яких юридичні норми втілюються в життя безпосередніми діями самих суб'єктів суспільних відносин, називають форми безпосередньої реалізації 'Права. В таких формах реалізуються багато норм права, проте не всі.
Існують немало випадків, коли дотримання, виконання і використання є недостатніми для забезпечення повної реалізації юридичних норм і вимагають втручання в цей процес компетентних суб'єктів (органів), які наділені державно-владними повноваженнями. Наприклад, нарахування пенсії, прийняття на роботу, виконання військового обов'язку та ін.