Правовий статус військовополонених.

Комбатанти, що потрапили до рук противника, є військовополоненими з моменту захоплення. Женевська конвенція “Про поводження з військовополоненими” досить детально розглядає питання про поводження з особами, що потрапили у полон до противника.

Стаття 12 Конвенції встановлює дуже важливий принцип : "Військовополонені знаходяться під владою ворожої держави, а не окремих осіб чи військових частин, що взяли їх у полон". Це означає, що держава, під владою якої вони знаходяться, несе відповідальність за все, що з ними відбувається. Ця відповідальність держави не зменшує, однак, індивідуальну відповідальність осіб, у випадку порушення ними вимог ІІІ Женевської конвенції.

Головний зміст цієї Конвенції викладений у статті 13, де записано: "З військовополоненими слід завжди поводитися гуманно", військовополонені повинні завжди користуватися захистом, "особливо від будь-яких актів насильства або залякування, від образ та цікавості натовпу". Застосування військових репресалій забороняється. Крім того, вони "за будь - яких обставин мають право на повагу до їх особистості та гідності.

Як показує досвід війн, військовий перш за все викликає інтерес як потенційне джерело інформації. З цією метою військовий може бути допитаний. Однак при цьому забороняється застосування "фізичних чи моральних тортур" або будь-яких "інших засобів примусу". Кожний військовополонений зобов'язаний повідомити лише такі відомості: "своє прізвище, ім'я та звання, дату народження та особистий номер або, якщо такого немає, іншу рівноцінну інформацію". Військовополонені, що були захоплені у зоні бойових дій, повинні у короткий строк бути евакуйовані у табори, що знаходяться на достатній відстані від небезпечної сторони (зони). Умови розташування в цих таборах "повинні бути не менш сприятливими, ніж умови, якими користуються війська, що утримують їх у полоні, розташовані в цій самій місцевості.

Конвенція про поводження з військовополоненими детально регламентує порядок їхнього утримання: розміщення, забезпечення їжею та одягом, вимоги гігієни та надання медичної допомоги, релігійну, інтелектуальну та фізичну діяльність та інше.

Стаття 49 дозволяє країні, що тримає в полоні, "використовувати працездатних військовополонених як робочу силу". Однак з цього правила є винятки: офіцери ні в якому разі не можуть бути примушені до роботи, а від полонених унтер-офіцерів можна тільки вимагати здійснення нагляду за роботами; також забороняється використовувати військовополонених на небезпечних роботах без їхньої згоди. Військовополоненим дозволяється підтримувати зв'язок із зовнішнім світом. Вони повинні мати можливість повідомляти своїх родичів про те, що потрапили у полон, про стан свого здоров'я, про переведення до іншого табору та інше. Для цієї мети передбачено використання "карток-повідомлень про захоплення в полон", які звичайно пересилаються через Центральну агенцію з розшуку МКЧХ. Крім того, військовополоненим дозволяється відправляти та отримувати листи та поштові картки, а також отримувати індивідуальні та колективні посилки.

Особи, що перебувають у полоні, підкоряються законам, статутам та наказам, що діють у збройних силах країни, що тримає їх у полоні. Згідно статті 82 Конвенції, у випадку протиправних дій до військовополоненого можуть бути застосовані судові та дисциплінарні заходи. Однак віддані до суду військовополонені мають право на належне судочинство, і у випадку засудження не втрачають статусу військовополонених, однак їх репатріація може бути відкладена до закінчення строку покарання. Перебування у полоні завершується, в принципі, "по закінченню воєнних дій", коли військовополонені "визволяються та підлягають репатріації". Утримання у полоні за деяких обставин може завершитися раніше. Важкопоранені та важкохворі військовополонені повинні бути відправлені на батьківщину або госпіталізовані у нейтральних країнах, як тільки вони будуть у стані, що дозволяє їхнє перевезення. Не чекаючи закінчення війни, конфліктуючі сторони з гуманних міркувань можуть домовитися про обмін військовополоненими.

І ще один випадок, коли визволення з полону може бути здійснене до закінчення бойових дій. Це визволення під слово честі та зобов'язання не брати участь у бойових діях до закінчення збройного конфлікту. Ця можливість гарантується за старим лицарським звичаєм - звільненням під слово честі.

Закінчуючи розгляд цього питання, доцільно повернутися до того, з чого, мабуть треба було почати: на кого ж розповсюджується статус військоволоненого.

Крім особового складу збройних сил, в Конвенції перераховані категорії осіб, які мають такий самий статус.

По-перше, це партизани, які відповідають наступним умовам: знаходяться під командуванням відповідальної особи, мають певний та явно видимий здаля розпізнавальний знак, відкрито носять зброю під час битви, дотримуються законів та звичаїв війни. Недотримання цього правила може спричинити позбавлення статусу військовополонених.

По-друге, це особи, що слідують за збройними силами, але не входять безпосередньо до їхнього складу (наприклад, військові кореспонденти, цивільні особи, що входять до складу екіпажів військових літаків та кораблів).

По-третє, це особи з числа місцевого населення, які добровільно беруться до зброї для організації опору військам противника, що наближаються до їх місцевості. Шпигуни та найманці ні в якому разі не мають права на статус військовополоненого у випадку їх захоплення. Але це ми розглянемо пізніше.

Таким чином, військовослужбовець повинен дотримуватися наступних норм по відношенню до військовополонених:

- забороняється надруга над людською гідністю, принизливе та образливе ставлення до військовополонених;

- забороняється вбивати військовополонених або застосовувати до них тортури усіх видів будь-то фізичні або психічні;

- взятого в полон супротивника слід роззброїти та забрати в нього предмети та документи, що мають військове значення;

- військовослужбовець, що здається в полон або покинув на парашуті літальний апарат, що зазнав аварії, не повинен піддаватися нападу, якщо вони не мають ворожих дій;

- противнику, що потрапив в полон слід залишити документи, що посвічують його особу, предмети верхнього одягу та особистого користування, продукти харчування та медикаменти, а також засоби індивідуального захисту (шолом, протигаз);

- військовополонений для встановлення своєї особи має право подати такі відомості про себе: а). прізвище, ім'я, по батькові; б). військове звання; в).дату народження; г).особистий номер;

- військовополонені повинні, як тільки це дозволяє обстановка, бути евакуйовані в тил. В разі, якщо це неможливо зробити, вони повинні бути відпущені;

- не слід направляти військовополонених в район бойових дій, де вони можуть стати об'єктами нападу. Забороняється використовувати військовополонених для прикриття бойових дій;

- при будь-яких обставинах військовополоненим повинна бути надана медична допомога;

- відомості про військовополоненого повинні бути надані відповідній владі його держави, для інформування його родини.