Становище української культури. Комуністичний погром української культури.
Українське відродження 1920-х років охопило різні аспекти життя нації, особливо позначившись на літературі, мистецтві, науці й освіті.
В Україні розгорнули дослідницьку діяльність відомі наукові колективи: наприклад математична школа основи нелінійної механіки, теоретичної фізики, кінетичної теорії, дослідження з термоядерного синтезу. В 20-х роках були розробки з теорії космічних польотів спеціалісти вітчизняного ракетного двигунобудування. Згодом на основі цієї теорії готували космічні польоти у США.
Продовжували плідну роботу в галузі епідеміології. Зміцнювали зв’язки з практикою охорони здоров’я. М.Холодний, А.Сапегін, В.Юрєв та інші вчені плідно працювали в галузі генетики й селекції рослин і тварин.
У галузі суспільних наук активно працювали відомі історики Д.Багалій, Д.Яворницький. У 1924 р. з еміграції до Києва повернувся М.Грушевський, найвидатніший історик України, праці якого з давньої історії України та української літератури були відомі в усьому світі. Письменники створювали різні гуртки, студії, шукали своє місце в літературному процесі. До цього часу сформувалася яскрава революційно-романтична течія: П.Тичина, В.Еллан-Блакитний (Елланський), В.Сосюра. Активно виступали представники інших напрямів і творчих течій у літературі: М.Рильський, П.Филипович, М.Драй-Хмара. Значним внеском у літературне життя республіки були памфлети М.Хвильового. Новели й оповідання Г.Косинки, сатира і гумор О.Вишні.
Характерною особливістю літературного процесу в Україні в ті часи було виникнення й розпад багатьох літературних організацій («Гарт», «Плуг», «Молодняк»).
У 1925 р. виникла Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об’єднала 22 письменників. Це була літературно-мистецька організація талановитих письменників, які прагнули протистояти адміністративно-командному втручанню чиновників від культури у творчі справи.
Дискусія щодо визначення шляхів розвитку української літератури широко розгорнулася в 1925 р. Проте учасники дискусії – письменники, державні й партійні керівники республіки – звинуватили М.Хвильового в націоналізмі.
У республіці інтенсивно розвивалося музичне мистецтво: пісенна творчість, хорова і симфонічна, оперна і балетна музика. Чимало талановитих творів українських композиторів увійшли в скарбницю як національної, так і світової музичної культури. Великий творчий внесок у її розвиток зробили Л.Ревуцький, В.Лятошинський, М.Вериківський та ін. Велике значення для розвитку музичного мистецтва, підготовки висококваліфікованих мистецьких кадрів мало відкриття в 30-х роках Київської, Харківської та Одеської консерваторій.
Значну роль у розвитку української культури відіграв театр. Маючи різні художні смаки, його представники вишукували такі шляхи розвитку сценічного мистецтва, які б найбільше задовольняли запити суспільства. У республіці створювалися десятки професійних та аматорських театрів.
В українському театрі працювали такі прославлені корифеї сцени, як П.Саксаганський, М.Садовський. Становлення й розвиток українського театрального мистецтва нерозривно пов’язані з акторською та режисерською діяльністю Гната Юри.
Видатним діячем українського театру був Лесь Курбас. Його акторська і особливо режисерська творчість – яскрава й водночас драматична сторінка в історії вітчизняного театрального мистецтва. Лесь Курбас ще в 1922 р. організував унікальний театральний колектив під назвою «Березіль» - своєрідний експериментальний центр, метою якого було оновлення національного театру. Наприкінці 30-х років працювало понад 80 театрів. Різноманітні творчі й організаційні процеси відбувалися в середовищі художників. Плідно працювали художники старшого покоління – М.Бойчук, І.Їжакевич, Ф.Кричевський, а також В.Костецький, А.Петрицький, скульптори – Б.Іванов, М.Лисенко.
Наприкінці 20-х років в Україні почався комуністичний погром української культури. Переслідували науковців, літераторів, митців, інших представників інтелігенції, передусім тих, котрі сформувалися в дореволюційний час. Через безпідставні звинувачення й наклепи були репресовані й замучені багато видатних людей.
Під час дискусії з питань історичної науки ще в 1923 р. було піддано упередженій критиці як немарксистські й націоналістичні праці М.Яворського.
У 1932 р. постановою ЦК ВКП(б) було ліквідовано літературні групи, а 12 червня 1934 р. створено Спілку письменників України. Так легше було керувати «неслухняними» літераторами, контролювати літературний процес. Незабаром більшість українських письменників було репресовано. Серед них Микола Зеров, Василь Бобринський, Микола Вороний, Лесь Гомін, Олесь Досвітній, Мирослав Ірчан, Микола Куліш.
Були також піддані репресіям діячі українського мистецтва: театральний режисер Л.Курбас, засновник української школи монументального мистецтва М.Бойчук та ін.
Репресії знекровили українську культуру, негативно впливали на талант навіть тих діячів науки, літератури, мистецтва, яких не зачепили переслідування комуністичного режиму.
Лекція №13