Методичні вказівки для підготовки до семінарського заняття. Виходячи з того, що Конституція України проголосила народ єдиним джерелом влади, логічним продовженням цього є визначення в Основному Законі всіх без винятку

Виходячи з того, що Конституція України проголосила народ єдиним джерелом влади, логічним продовженням цього є визначення в Основному Законі всіх без винятку форм народного волевиявлення. Такими формами народного волевиявлення відповідно до розділу III “Вибори. Референдум” і, зокрема, статті 69 Конституції України, є вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Характеризуючи вибори як конституційно-правовий інститут, необхідно виділити основні їх ознаки та фундаментальні засади, на яких будуються та здійснюються вибори в багатьох демократичних країнах світу, тобто їх принципи. При розкритті юридичного змісту виборів, виходячи з їх конституційно-правової сутності, потрібно висвітлити соціальний зміст та соціальне призначення виборів.

Аналіз концепції формування інституту виборів, історичних аспектів його розвитку в Україні передбачає характеристику: історичних періодів становлення виборів; конституційно-правових актів, що відображають особливості кожного з цих періодів; еволюції суб’єктивного виборчого права.

Під час висвітлення класифікації виборів важливо вказати критерії класифікації, відповідно до яких вибори в Україні поділяються на певні види (групи). Розгляд класифікації виборів передбачає обов’язковий розгляд наступних конституційно-правових актів: Конституції України, Законів України “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори Президента України”, “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Аналіз чинних конституційно-правових актів в рамках цього питання формує об’єктивне уявлення про стан інституту виборів в Україні взагалі та окремі теоретичні проблеми кожного з видів виборів. Наприклад, проблеми непрямих та недійсних виборів. Важливим моментом при розгляді класифікації виборів є мета їх класифікації.

Аналізуючи виборчу систему в Україні необхідно дати загальну характеристику виборчої системи, тобто визначити її поняття та види. Досліджуючи виборчу систему в Україні слід мати на увазі, що в Україні існують декілька виборних державних органів. Тому необхідно вказати, який саме спосіб підрахування голосів застосовується при виборі виборчим корпусом того чи іншого державного органу. А також, характеризуючи виборчу систему в Україні необхідно дати визначення всім правовим категоріям –термінам, які її характеризують. А для цього методичного аналізу потрібно звернутись до положень Законів України “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори Президента України” та інших.

Важливим при розгляді теми є питання щодо змісту виборчого процесу. Цей вид юридичного процесу є процедурою реалізації форми безпосереднього народовладдя, участі народу України у здійсненні та вирішенні державних справ. Виборчий процес – це сукупність певних стадій, кожна з яких є його невід’ємною складовою. Таким чином, для повного дослідження цього питання необхідно охарактеризувати кожну стадію, тобто визначити поняття цих стадій, їх ознаки та принципи, якщо такі є. Наприклад, вказати принципи здійснення передвиборної агітації або голосування виборців.

При розгляді кожної стадії виборчого процесу згідно з національним законодавством про вибори необхідно визначити поняття, які розкривають їх зміст. Так, наприклад, друга стадія виборчого процесу передбачає створення та організацію виборчих одиниць, тобто виборчих округів та виборчих дільниць. Потрібно визначити юридичний зміст кожної з виборчих одиниць та їх видів відповідно до Закону України “Про вибори народних депутатів України”. А також, необхідно вказати суб’єктів, які уповноважені створювати відповідні одиниці згідно з Законами України “Про Центральну виборчу комісію”, “Про вибори народних депутатів України” тощо.

Розкриття поняття референдуму як форми безпосереднього народовладдя та його юридичного і соціального змісту пов’язано із ознайомленням із положеннями Конституції України, Закону України “Про всеукраїнський референдум” та іншими конституційно-правовими актами. Необхідно також виділити види референдумів за певними критеріями. Важливим теоретичним аспектом референдуму в Україні є передумови його виникнення, тобто ті чинники, які сприяли виникненню цього правового явища.

Референдний процес, як і виборчий, є сукупністю відносно самостійних стадій, процедур, що здійснюються у певній послідовності. Таким чином, для розкриття змісту референдного процесу потрібно розкрити зміст кожної з цих стадій. Визначити їх поняття та юридичні властивості, які характеризують кожну зі стадій. Необхідно звернути увагу на конституційно-правовий статус учасників референдуму. Важливим є питання щодо предмету і формули референдуму та їх конституційної-правової регламентації в Україні.

Відповідь на наступне питання цієї теми пов’язана із конституційно-правовою характеристикою місцевих референдумів в Україні як форми безпосередньої участі громадян у державних справах на місцевому рівні. Відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Законів України “Про всеукраїнський референдум”, “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачається визначення поняття місцевих референдумів, предмету і формули місцевих референдумів, передумов їх виникнення та учасників, тобто суб’єктів, які мають право ініціювати проведення референдуму та право приймати участь у місцевому референдумі. Слід зазначити, що фундаментом проведення і організації місцевих референдумів є його принципи, які потребують відповідного визначення та аналізу.

Дайте визначення наступних понять:

народовладдя, безпосередня демократія, народне волевиявлення, вибори, принципи виборів, виборчий корпус, суб’єктивне виборче право, активне виборче право, пасивне виборче право, рівне виборче право, виборче право як конституційно-правовий інститут, виборчі цензи, необраність, несумісність, легітимні вибори, вільні вибори, загальні вибори, справедливі вибори, парламентські вибори, регіональні вибори, муніципальні вибори, прямі вибори, непрямі вибори, виборча система (в широкому та вузькому значенні), мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система, виборча квота, змішана виборча система, виборчий процес, стадії виборчого процесу, суб’єкти виборчого процесу, виборчі округи, уніномінальні виборчі округи, поліномінальні виборчі округи, виборчі дільниці, виборчі органи, Центральна виборча комісія, грошова застава, передвиборна агітація, принципи передвиборної агітації, таємне голосування, інформація, інформаційне забезпечення, інформаційні відносини, фінансування виборів, фінансові операції, референдум, плебісцит, предмет референдуму, формула референдуму, конституційний референдум, вирішальний референдум, консультативний референдум, обов’язковий референдум, факультативний референдум, місцевий референдум.

Скласти схеми:

ü Види відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

ü Гарантії виборів в Україні.

Тематика рефератів:

¨ “Гарантії всеукраїнського референдуму”.

¨ “Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року: проблеми імплементації”.

¨ “Запровадження пропорційної виборчої системи в практиці українського парламентаризму: позитивні та негативні аспекти”.

Задача №1

Політична партія розпочала кампанію з проведення референдуму щодо змін до Конституції України. У 18 областях України було проведено збори ініціативних груп щодо проведення референдуму. Учасниками зборів схвалено пропозиції про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою щодо змін до Конституції та затверджено формулювання тих питань, які запропоновано винести на всеукраїнський референдум: 1. Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює уряд України? 2. Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем’єр-міністр України є главою держави? 3. Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом? 4. Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням усім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи? 5. Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції? 6. Чи підтримуєте Ви скасування недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів? 7. Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів усіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом? 8. Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення всеукраїнських і місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?

Чи всі з цих питань можуть бути предметом всеукраїнського референдуму?

Чи може бути прийнята нова редакція або внесені зміни до Конституції України на всеукраїнському референдуму?

Які мають бути дії Центральної виборчої комісії?

Задача №2

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням, у якому просив визнати неконституційними Закони України “Про вибори народних депутатів України” та “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, якими встановлено пропорційну систему виборів. На думку суб’єкта права на конституційне подання, пропорційний тип виборчої системи суперечить конституційним принципам рівного і прямого виборчого права, закріпленим ст. 71 Конституції України, оскільки за такої виборчої системи, по-перше, виборці голосують не безпосередньо за кандидатів, а за виборчі списки політичних партій, а по-друге, позапартійний громадянин чи член політичної партії, яка не бере участі у виборах, не можуть реалізувати своє пасивне виборче право.

Складіть проект рішення Конституційного Суду України за результатами розгляду такого подання.

Яке значення мають конституційні принципи участі громадян у виборах?

Задача №3

Під час виборчого процесу по виборах народних депутатів України політична партія “Новий Союз з Росією” проводила передвиборчу агітацію, що супроводжувалася організацією в усіх обласних центрах України концертів за участю зірок української та російської естради.

Перед кожним з таких концертів проходив мітинг, на якому виступали лідер партії “Новий Союз з Росією” та лідер всеросійської громадської організації “За Союз”. Вони знайомили виборців із головними ідеями передвиборчої програми й обґрунтовували усі переваги для громадян України і Росії від утворення нової союзної держави.

У ході концертів кожен артист завершував свій виступ закликом віддати свої голоси за партію “Новий Союз з Росією”.

Один з виборців звернувся до ЦВК зі скаргою на порушення партією “Новий Союз з Росією” виборчого законодавства України, оскільки, на його думку, проведення таких концертів для виборців є прямим порушенням Закону України “Про вибори народних депутатів України”, який забороняє проводити передвиборчу агітацію, що, зокрема, супроводжується безкоштовним наданням виборцям послуг. На його переконання, проведення концертів, у яких беруть участь зірки української та російської естради, є безкоштовним наданням виборцям розважальних послуг.

Які обмеження на проведення передвиборчої агітації встановлено чинним законодавством про вибори?

Яким має бути рішення ЦВК за результатами розгляду цієї скарги?

Нормативні акти:

v Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141 ; Офіційний вісник України. — 2010. — №72/1 Спеціальний випуск. — С. 15. — Ст. 2598.

v Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 35, 35-36, 37. — Ст. 446.

v Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 10 липня 2010 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 35-36. — Ст. 81.

v Про вибори народних депутатів України : Закон України від 17 листопада 2011 року // Офіційний вісник України. — 2011. — № 97.

v Про вибори Президента України : Закон України від 5 березня 1999 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 14. — Ст. 81.

v Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України : Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 20-21. — Ст. 291.

v Про всеукраїнський референдум : Закон України від 6 листопада 2012 року // Офіційний вісник України. — 2012. — № 92.

v Про Державний реєстр виборців : Закон України від 22 лютого 2007 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 20. — Ст. 282.

v Про Центральну виборчу комісію : Закон України від 30 червня 2004 року // (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 36. — Ст. 448.

Спеціалізована література:

1. Акуленко В. Народ для виборів влади чи вибори влади для народу / В. Акуленко // Нова політика. — 1998. — № 1. — С. 14-19.

2. Бабенко К. Конституційно-правове регулювання і розвиток виборчого права України / K. Бабенко // Юридична Україна. — 2009. — № 8. — С. 41-46.

3. Бабін Б. Проблема національних квот у виборчому праві України / Б. Бабін // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2005. — № 2. — С. 58-64.

4. Барабаш Ю. Установча влада Українського народу як конституційний феномен / Ю. Барабаш // Право України. — 2009. — № 11. — С. 73-77.

5. Богашева Н. Еволюція виборчої системи в Україні / Н. Богашева, Ю. Ключевський // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2005. — № 1. — С. 42-50.

6. Богашов О. Електоральна гілка влади як потенційний напрям розвитку системи виборчих комісій України / О. Богашов // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 3. — С. 110-114.

7. Будник Ю. В. Інститут всеукраїнського референдуму: проблеми теоретико-методологічного та законодавчого забезпечення / Ю. В. Будник // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 7. — С. 82-89.

8. Виборче право України : навч. посіб. / за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук. — К. : Парламентське вид-во, 2003. — 383 с.

9. Гудзь Л. Конституційно-правові принципи як елементи механізму забезпечення виборчих прав громадян / Л. Гудзь // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 9. — С. 3-5.

10. Гудзь Л. Механізм забезпечення виборчих прав громадян України та його основні елементи / Л. Гудзь // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 7. — С. 129-131.

11. Гудзь Л. Наукові дослідження інституту забезпечення виборчих прав громадян України: вітчизняна та закордонна практика / Л. Гудзь // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 5. — С. 102-105.

12. Журавель Я. Проблеми призначення виборів до органів місцевого самоврядування / Я. Журавель // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 8. — С. 100-101.

13. Задорожня Г. В. Принцип рівного виборчого права громадян у рішеннях Конституційного Суду України / Г. В. Задорожня // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2012. — № 9. — С. 42.

14. Заєць Н. Вибори як реалії сучасної державно-правової діяльності: теоретичний аспект / Н. Заєць // Право України. — 2007. — № 11. — С. 26-29.

15. Кампо В. М. Конституційні засади виборів у практиці Конституційного Суду України / В. М. Кампо, А. О. Янчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2009. — № 12 (98). — С. 17-28.

16. Кириченко Л. Народовладдя і місцеве самоврядування в Україні / Л. Кириченко // Право України. — 2001. — № 6. — С. 99-101.

17. Клименко О. І. Права громадян на народне волевиявлення: історичні та теоретико-правові аспекти виборів / О. І. Клименко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 10. — С. 145-150.

18. Ключковський Ю. Деякі проблеми конституційного регулювання виборів / Ю. Ключковський // Право України. — 2012. — № 8. — С. 86-92.

19. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя (проблеми теорії і практики) / К. Книгін // Право України. — 2001. — № 11. — С. 28-31.

20. Книгін К. Референдум в Україні – головний прояв безпосередньої демократії / К. Книгін // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 2. — С. 227-231.

21. Ковальчук В. Всенародний референдум як одна з форм легітимації державної влади: зарубіжний та вітчизняний досвід / В. Ковальчук // Право України. — 2009. — № 12. — С. 151-160.

22. Ковальчук О. Виборчий процес в Україні: конституційний аспект / О. Ковальчук // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. — 2004. — № 32. — С. 217-220.

23. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії та практики. До 10-ї річниці незалежності України. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 356 с.

24. Кресіна І. О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми : монографія / І. О. Кресіна, Є. В. Перегуда. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. — 368 с.

25. Кривенко Л. Конституційні основи референдуму. Проблеми демократизації / Л. Кривенко // Віче. — 2001. — № 2. — С. 96-108.

26. Курсян А. Основные научные направления современного конституционализма в связи с общетеоретическими представлениями о праве / А. Курсян // Юридичний вісник. — 2005. — № 4. — С. 117-127.

27. Лавринович О. Проблема недійсності виборів / О. Лавринович // Право України. — 2000. — № 6. — С. 84-85.

28. Лавринович О. Реформа виборчої системи і Парламент України / О. Лавринович // Право України. — 2000. — № 1. — С. 97-98.

29. Левіна Ю. Інститути демократії в умовах розвитку громадянського суспільства / Ю. Левіна // Вісник Академії правових наук України. — 2010. — № 1. — С. 265-271.

30. Логачова В. Перспектива розвитку громадянського контролю за виборами і референдумами в Україні / В. Логачова // Юридична Україна. — 2012. — №3(111) — С. 43-47.

31. Лук’янов Д. Правова і політична оцінка загороджувального бар’єру як інституту виборчого права / Д. Лук’янов // Право України. — 2005. — № 12. — С. 10-18.

32. Максакова Р. Дострокове припинення повноважень представницьких органів влади як предмет всеукраїнського референдуму: позиція народу / Р. Максакова // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 9. — С. 6-10.

33. Максакова Р. М. Вибори як форма реалізації установчої влади в Україні: актуальні питання сьогодення / Р. М. Максакова // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 1 (99). — С. 52-58.

34. Мурашин А. Г. Міжнародне сприяння здійсненню безпосередньої демократії / А. Г. Мурашин // Право України. — 2000. — № 8. — С. 6-10.

35. Мурашин А. Г. Прямое правотворчество. Особенности принятия актов прямого народовластия / А. Г. Мураши // Государство и право. — 2001. — № 2. — С. 85-93.

36. Мурашин О. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання / О. Мурашин // Право України. — 2000. — № 9. — С. 18-21.

37. Мурашин О. Акти прямого народовладдя, їх система та класифікація / О. Мурашин // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 1. — С. 61-64.

38. Мурашин О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності / О. Мурашин // Право України. — 1999. — № 10. — С. 3-7.

39. Мурашин О. Економічні відносини і локальні акти прямого народовладдя / О. Мурашин // Юридический вестник. — 1999. — № 4. — С. 72-76.

40. Мурашин О. Правозастосовчі акти прямого народовладдя (теоретичний аспект) / О. Мурашин // Право України. — 1999. — № 8. — С. 20-23.

41. Мурашин О. Сучасне дослідження проблем законодавства про вибори народних депутатів / О. Мурашин // Право України. — 2001. — № 7. — С. 138-139.

42. Наливайко Л. Р. Актуальність питань всеукраїнського референдуму / Л. Р. Наливайко // Народне волевиявлення в Україні: історія і сучасність : тези доп. наук.-практ. конф. — Запоріжжя, 2000. — С. 109-112.

43. Наливайко Л. Р. Процес імплементації результатів всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року / Л. Р. Наливайко // Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми та шляхи вдосконалення : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. — К. : ЦВК, 2002. — С. 14-19.

44. Ніконова Л. Мажоритарна та пропорційна система народного представництва: з історії політико-правової дискусії / Л. Ніконова // Вісник Академії правових наук України. — 2005. — № 4. — С. 60-65.

45. Оніщук М. В. Конституційні основи референдної демократії в Україні: проблеми теорії та методології / М. В. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2009. — № 12 (98). — С. 5-16.

46. Петришин О. Влада народу – народовладдя: основа демократичної держави / О. Петришин, О. Святоцький // Право України. — 2009. — № 11. — С. 58-62.

47. Петришин О. Народовладдя – основа демократичної, правової, соціальної держави / О. Петришин // Право України. — 2009. — № 6. — С. 4-9.

48. Петришин О. Пропорційна виборча система: історичний досвід запровадження / О. Петришин // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2006. — № 1. — С. 53-58.

49. Погорілко В. Акти прямого народовладдя в Україні / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. — 2000. — № 2. — С. 118-119.

50. Погорілко В. Вибори народних депутатів України як ключовий процес державотворення і правотворення / В. Погорілко // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2005. — № 1. — С. 38-45.

51. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії / В. Погорілко // Право України. — 2001. — № 8. — С. 26-32.

52. Погорілко В. Ф. Референдуми в Україні: історія та сучасність : монографія / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 248 с.

53. Понаморьова Г. Зміна виборчої системи України в контексті інтеграції до Європейського Союзу / Г. Понаморьова // Вісник Академії правових наук України. — 2005. — № 1. — С. 229-237.

54. Примуш М. Вибори. Демократія. Партії / М. Примуш // Політика і час. — 2000. — № 5-6. — С. 15-20.

55. Примуш М. Політичні партії та виборчий процес / М. Примуш // Право України. — 2001. — № 3. — С. 124-127.

56. Савенко М. Конституційний контроль за виборами і референдумами / М. Савенко // Віче. — 1998. — № 1. — С. 62-69.

57. Селіванов А. Суверенітет народу і його забезпечення публічною владою / А. Селіванов // Право України. — 2009. — № 11. — С. 66-70.

58. Серьогіна С. Вибори як спосіб легітимізації форми правління: конституційно-правовий аспект / С. Серьогіна // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2005. — № 2. — С. 45-54.

59. Скрипнюк В. М. Проблема “вибору” виборчої системи: Україна і європейський досвід / В. М. Скрипнюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 1 (99). — С. 60-69.

60. Слободян Н. Проблеми конституційно-правової відповідальності за порушення законодавства про вибори / Н. Слободян // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2006. — № 1. — С. 77-82.

61. Ставнійчук М. Строки у виборчому процесі: правові проблеми визначення поняття, класифікації та обрахунків / М. Ставнійчук // Право України. — 2003. — № 10. — С. 21-28.

62. Телешун С. Процес імплементації результатів всеукраїнського референдуму в Україні: деякі аспекти / С. Телешун // Право України. — 2000. — № 10. — С. 3-4.

63. Тимошенко І. Навчання членів виборчих комісій: зарубіжний досвід та українська практика / І. Тимошенко // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 8 (200). — С. 149-151.

64. Тимошенко І. Реалізація захисту виборчих прав громадян в Україні / І. Тимошенко // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 7. — С. 99-103.

65. Тихий В. Проблеми відповідальності держави та представників влади за порушення виборчих прав / В. Тихий // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. — 2006. — № 4. — С. 126-129.

66. Тодика О. Ю. Народовладдя і виборчі правовідносини: теоретико-методологічне питання / О. Ю. Тодика // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — 2004. — № 2. — С. 18-25.

67. Федоренко В. Всеукраїнський референдум: проблеми теорії та практики / В. Федоренко // Право України. — 1998. — № 11. — С. 136-141.

68. Федоренко В. Л. Категорія “виборчий процес” у конституційному праві: теоретико-методологічні та законодавчі аспекти / В. Л. Федоренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 10. — С. 30-40.

69. Федоренко В. Референдне право в системі конституційного права України / В. Федоренко // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2005. — № 2. — С. 72-79.

70. Фрицький Ю. Пропорційна система виборів до Верховної Ради України – оціночний аспект / Ю. Фрицький // Право України. — 2006. — № 4. — С. 104-107.

71. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про “стабільність” Конституції / В. Шаповал // Право України. — 2000. — № 2. — С. 3-12.

72. Юр’єв С. Є. “Новий формат” місцевих виборів 2010 / С. Є. Юр’єв // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 10. – С. 12-22.

73. Ющенко О. Недосконалість законодавства про референдум як один із основних чинників зловживання владою в процесі референдуму / О. Ющенко // Юридична Україна. — 2009. — № 5. — С. 30-35.

74. Яворський В. Принципи сучасного виборчого права України / В. Яворський // Вісник Академії правових наук України. — 2002. — № 3. — С. 40-45.

75. Ярчук А. Місце референдуму в системі конституційних форм безпосередньої демократії / А. Ярчук // Влада. Людина. Закон. — 2005. — № 7. — С. 79-86.

ТЕМА №9
“КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇЇ РОБОТИ”

Семінарське заняття – 8 год.

1. Ідея парламентаризму та її реалізація в Україні. Конституційна доктрина законодавчої влади в Україні.

2. Поняття та ознаки Верховної Ради України як органу законодавчої влади.

3. Склад Верховної Ради України.

4. Функції Верховної Ради України: поняття, зміст.

5. Статус народного депутата України.

6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

7. Рахункова палата: поняття, завдання, функції повноваження, структура.

8. Депутатські групи (фракції): конституційно-правовий статус.

9. Комітети Верховної Ради України: конституційно-правовий статус.

10. Повноваження Верховної Ради України.

11. Засідання Верховної Ради України. Ведення пленарних засідань:

- прийняття рішень;

- порядок надання слова;

- організація розгляду питань;

- протокол, стенографічний бюлетень, стенографічний звіт;

- розробка проектів законів.

12. Розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок:

- розгляд законопроектів у першому читанні;

- розгляд законопроектів у другому читанні;

- розгляд законопроектів у третьому читанні.

13. Тлумачення законів, оприлюднення та введення в дію.

14. Застосування процедури імпічменту: конституційно-правові засади та практика застосування.

15. Апарат Верховної Ради України: правовий статус та структура.

16. Зовнішньополітична діяльність Верховної Ради України і міжпарламентські зв’язки:

- засади зовнішньої політики України;

- законодавство з питань зовнішньої політики України;

- ратифікація міжнародних договорів;

- приєднання до міжнародних договорів;

- співробітництво України з Організацією Об'єднаних Націй;

- Європейське регіональне співробітництво;

- співробітництво Верховної Ради України з парламентами інших країн.