Основні терміни навчальної дисципліни
ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ
Матеріали підготував:
Черній В.В., професор кафедри адміністративного права і процесу, к.ю.н., доцент.
Європейська інтеграція наразі набуває в Україні якісно нового змісту: з декларативного зовнішньополітичного курсу вона поступово перетворюється на комплексну внутрішню політику реформ. На цьому етапі надзвичайної важливості набуває реформування органів влади, органів місцевого самоврядування, їх діяльність на благо суспільства, адже саме рівень підтримки певного інтеграційного вектору є невід’ємним компонентом успішної політики євроінтеграції та європеїзації суспільства загалом.
Публічне адміністрування – вид діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Під публічним адмініструванням розуміють всю систему адміністративних інститутів із ієрархією влади, за допомогою якої відповідальність за виконання державних рішень спускається зверху донизу.
Тобто публічне адміністрування – це скоординовані групові дії з питань державних справ, які:
− пов’язані із трьома гілками влади (законодавчою, виконавчою і судовою);
− з органами місцевого самоврядування та іншими недержавними органами;
− мають важливе значення у формуванні державної політики;
− є частиною політичного процесу;
− значно відрізняються від адміністрування у приватному секторі;
− пов’язані із чисельними приватними групами та індивідами, які працюють у різних компаніях та громадах.
Дана дисципліна подає інформаційний матеріал, який висвітлює сучасне трактування основних понять, що використовуються в публічному адмініструванні, історію розвитку цього явища, питання реалізації публічної влади (функції, принципи, форми, методи, стиль, механізми та технології), побудову органів публічного адміністрування в Україні, хід і проблеми реформування цієї системи у світі та в нашій країні.
Предметом вивчення дисципліни «Публічне адміністрування» є процес досягнення національних цілей та інтересів шляхом діяльності суб’єктів публічної адміністрації ( законодавчих, виконавчих і судових органів та органів місцевого самоврядування).
Метоюнавчальної дисципліни є оволодіння теоретичними знаннями з питань публічного адміністрування та набуття практичних вмінь і навичок щодо застосування законів, принципів, методів, технологій та процедур в управлінні суб’єктами публічної сфери; набуття вмінь та формування навичок, необхідних для виконання функцій та реалізації повноважень суб’єкта публічного адміністрування, в тому числі для органів державної влади та місцевого самоврядування.
Завдання дисципліни:
- узагальнення теоретичних засаду сфері публічного адміністрування;
- визначення суті, принципів і механізмів публічного адміністрування у розвитку суспільства;
- опанування основами методології, технологіями та процедурами публічного адміністрування об’єктів публічної сфери;
- оволодіння методами формування, моніторингу та контролю управлінських рішень на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні суб’єктів публічної сфери, з позицій загально цивілізаційних цінностей, світового досвіду та осмислення наукових здобутків;
- набуття навичок розроблення та впровадження заходів із забезпечення результативної та ефективної діяльності суб’єктів публічної сфери.
При підготовці до семінарського чи практичного заняття кожному студенту необхідно ознайомитись із запропонованою літературою та з відповідними нормативними джерелами. Найважливіші з них при цьому бажано законспектувати. Наявність конспектів лекцій і нормативних джерел враховуються викладачем при визначенні оцінки знання предмету.
Під час семінарських занять як викладачу, так і студентам, потрібно вести пошук найбільш активних форм і методів навчання та опанування матеріалом. Семінари, як правило, проводяться шляхом обговорення окремих, найбільш важливих питань тієї чи іншої теми, заслуховування доповідей чи рефератів з подальшим їх обговоренням.
Під час практичних занять студенти, спираючись на положення чинного адміністративного законодавства, розв’язують запропоновані задачі, аналізують конкретні правові ситуації і дають їм правову оцінку, на спеціально відведених заняттях - повинні навчитись більш досконало складати відповідні адміністративно-процесуальні документи, давати оцінку їх якості та відповідності до діючого законодавства.
Вимоги до знань та умінь:
знати:
- предмет регулювання суспільних відносин, сферу і методологічну основу публічного адміністрування;
- законодавчу базу, принципи та механізми публічного адміністрування;
- основні засади публічного адміністрування у всіх сферах життєдіяльності країни;
- особливості відповідальності суб’єктів публічного адміністрування за правопорушення у цій сфері.
уміти:
тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;
- правильно використовувати в практичній діяльності методи публічного адміністрування;
- визначати технологію управління суб’єктом публічної сфери;
- впроваджувати сучасні форми і методи діяльності суб’єкта публічної сфери, його структурного підрозділу;
- застосовувати методи та критерії оцінювання результативності та ефективності публічного адміністрування.
Засвоєння та усвідомлення основних засад здійснення публічного адміністрування, як складовою проведення адміністративної реформи, майбутнім магістром поглиблює його спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, формує певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у його подальшій роботі як в системі публічної адміністрації, так і в будь-якій галузі народного господарства.
Тематичний план
№ з/п | Теми | Всього годин | З них | ||
Лекції | Семінарські заняття | Практичні заняття | |||
1. | Загальні засади публічного адміністрування | - | |||
2. | Публічне адміністрування та влада.. | - | |||
3. | Місцеве самоврядування та його роль у публічному адмініструванні | ||||
Всього |
Форма підсумкового контролю: залік
Основні терміни навчальної дисципліни
Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).
Адміністративна реформа - це вид політико-правової реформи,
яка здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з
місцевим самоврядуванням.
Адміністративна юстиція (лат. justicia — справедливість, від лат. jus — право)
1) правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин у формі адміністративного судочинства (до 2002 року у формі цивільного судочинства);
2) система установ, до компетентні яких віднесено розгляд справ у сфері адміністративно-правових відносин.
Відповідальність органів виконавчої влади - певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої лади, за яким певний орган (посадова особа) вправі застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідальності до інших органів (посадових осіб).
Відповідальність Кабінету Міністрів України - конституційно встановлений обов'язок Кабінету Міністрів скласти свої повноваження за умов, визначених Конституцією України.
Делеговані функції, повноваження - функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону.
Державне управління - вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і лузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої впади. В той же час державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні державних підприємств, установ і організацій. Завдяки цьому поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття виконавча влада".
Підвідомчість органів виконавчої влади - найбільш загальний термін, яким охоплюються будь-які стани (режими) організаційних відносин між органами виконавчої влади, як правило, різних - вищого і нижчого рівнів. Більш конкретними щодо даного терміну виступають поняття "підконтрольність", "підзвітність", "підпорядкованість", "відповідальність".
Підконтрольність і підзвітність органів виконавчої влади - певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобов'язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність. За змістом "підконтрольність" дещо ширша, ніж "підзвітність", оскільки завжди передбачає одержання інформацій та звітів. В свою чергу, підзвітність може застосовуватись окремо від здійснення в повному обсязі функцій контролю.
Підпорядкованість органів виконавчої влади - це поняття
характеризує, як правило, найвищу організаційну залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня. В той же час підпорядкованість може мати різні ступені повноти. Повна підпорядкованість (підлеглість) передбачає наявність у вищого органу всіх або переважної більшості важелів керуючого впливу, включаючи вирішення щодо підлеглого органу:
установчих питань;
визначення правового статусу;
кадрових питань;
здійснення контролюючих функцій;
отримання звітності тощо;
застосування заходів відповідальності.
Публічна адміністрація — 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.
Публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Публічне адміністрування — діяльність суб’єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо).
Публічне управління — цілеспрямований, владний, в рамках правових установлень і обов’язковий для виконання, вплив уповноважених суб’єктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило, такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.
Служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна
служба) - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом;
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р., № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України – 2005 р., № 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.
Про Кабінет Міністрів України: Закон від 27.02.2014 № 794-VII // Голос України від 01.03.2014. - № 39, / Спецвипуск /.
Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Голос України вiд 09.04.2011 - № 65.
Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170.
Про державну службу: Закон України від 19.12.93 // Internet. — http://zakon1.rada.gov.ua
Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року // Урядовий кур'єр вiд 15.02.2011 - № 28.
Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 13 липня 2001 р. – № 26. – Ст. 1151.
Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 // Internet. — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
Про адміністративні послуги Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI// Internet. — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main;
Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 // Internet. — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», Схвалено Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015 // http: // rada.gov.ua.
Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 // http: // rada.gov.ua
Розпорядження Кабінетe Міністрів України; від 22.10.2014 № 1118-р «Питання реформування органів внутрішніх справ України» // http://zakon1.rada.gov.ua
Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України та Концепція першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ // http://mvs.gov.ua/
Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 864с.
Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [кол. моногр.] / Алексєєв В. М., Андрійко О. Ф., Бабич О. М., Гончарук Н. Т., Гудима Н. В., Дніпренко Н. К.. / Секретаріат Кабінету Міністрів України / Ніна Романівна Нижник (заг.ред.), Наталія Трохимівна Гончарук (заг.ред.). — [Д.] : [Монолит], 2009. — 383с.
Адміністративне право України: словник термінів / За заг. ред. Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова / К. : Видавничий Дім "Ін Юре". — 2014. — 520 с.
Енциклопедія державного управління. У 8 т.- Публічне врядування/ наук.ред.кол.: В.С.Загорський [та ін..]Львів ЛРІДУ, НАДУ, 2011. - 712с.
Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) — Чернівці : Технодрук, 2008. — 432с.
Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії, майбутнє: монографія / Національна академія держ. управління при Президентові України / І.А. Грицяк (відп.ред.). — К. : "К.І.С.", 2009. — 240с.
Реформа публічної адміністрації в Україні: проекти концепції та законів / І. Коліушко, В. Тимощук (упорядники). — К. : Фокус-Ю, 2006. — 192с.
Публічне адміністрування в Україні: навч.посібник. / В.Б.Дзондзюк, О.Б.Коротич, Н.М.Мельтюхова та ін. [за аг ред..д. філос..н. проф.. Корженка В.В.] .- .Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. – 320с.
Любохинець Л.С. Предмет і методологічна основа публічного адміністрування [Ел.ресурс] Л.С.Любохинець, А.В.Мейш.
ТЕМАТИКА І ПЛАН ЛЕКЦІЙ ПО ДИСЦИПЛІНІ