Столипінська аграрна реформа

Столипін Петро Аркадійович (1862 - 1911 рр.) - міністр внутрішніх справ, голова Ради міністрів з 1906 р. Організатор контрреволюційного третьочервневого пере­вороту в 1907 р., керівник аграрної реформи. Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького універси­тету із ступенем кандидата. Дійсний статський радник (1904 р.). 26 квітня 1906 р. призначений міністром внутрі­шніх справ, а в день розпуску І Думи, 8 липня 1906 р., змі­нив І.Л. Горемикіна на посаді голови Ради міністрів, зберігши за собою портфель міністра внутрішніх справ. 1 ве­ресня 1911 р. смертельно поранений колишнім агентом охранки Д. Богровим у Київському оперному театрі. Причини проведення реформи:

1. економічна невигідність громадського землекористування;

2. прагнення створити великий прошарок заможних селян-власників, який міг би стати перешкодою на шляху революції.

Цілі реформи:

1. створення міцної соціальної бази самодержавства в особі міцного за­можного селянства;

2. розвиток капіталістичних відносин у селі, руйнування громади, пере­дача селянам землі у приватну власність, створення хутірських і фермерських господарств;

3. утворення широкого ринку для промисловості;

4. переселення революційно спрямованих, малоземельних селян з центру на околиці (Сибір).

Напрямки реформи:

1. руйнування громади, закріплення землі у приватній власності селян, їх повне зрівняння з іншими станами;

2. допомога селянам через селянський банк у придбанні державних або дворянських земель; створення хуторів і відрубів; виникнення фер­мерського високопродуктивного, вільного господарства;

3. переселення безземельних або малоземельних селян з центру на око­лиці (Сибір, Кавказ, Середня Азія, Далекий Схід).

В рамках реформи наголошувалось також на тому, що уряд незацікавлений у розоренні селян, оскільки це становило б велику соціальну небезпеку, тому урядом було встановлено чисельні пільги для селян:

· пробачення всіх недоплат;

· низькі ціни на залізничні квитки;

· звільнення від податків протягом 5 років;

· безпроцентні позики 100-400 рублів на кожен двір.

В ході реформи, Столипін вирішив силоміць зламати громаду і віддати селянам у приватну власність землю, яку вони могли б передавати у спадок. Проте селяни часто самі опиралися цьому через те, що:

1. громада брала на себе турботу про кожного общинника;

2. більшість селян не вміли господарювати одноосібно на свій страх і ризик;

3. руйнувався патріархальний устрій життя.

Слід відзначити, що наслідком реформи стала широка переселенська політика. До Сибіру переселено 3,3 млн. людей: 0,5 млн. повернулися назад, бага­то хто не зміг створити власного господарства і змушений був стати наймитом. Однак, внаслідок переселенської політики посівні площі за Уралом виросли у 2 рази.

ПІДСУМКИ РЕФОРМИ:

Позитивні:

· реформа зміцнила позиції багатого селянства, яке почало значно ширше використовувати найману працю;

· поклала початок приватній власності на землю серед величезної маси се­лян;

· приплив розорених селян збільшив приплив робітничої сили у місто;

· розвиток промисловості і сільського господарства, що спричинив розвиток капіталізму;

· 1907-1914 рр. - 26% селянських дворів вийшло з громади й узяло землю в приватну власність. На відруби і хутори перейшли 10,5% селян, 11,7% пішли у місто, продавши землю.

Негативні:

Не вирішила основних протиріч у селі, навпаки, ще більше посилила їх, розшарувавши селянство.