Функції міжнародної правосвідомості

В

плив міжнародної право­свідомості на становлення й розвиток міжнародного права можна помітити з аналізу її функцій. Вважається, що міжнародна правосвідомість

Глава X!

Міжнародна правосвідомість

Функції міжнародної правосвідомості

здійснює три основні функції: а) пізнавальну; б) оціноч­ну; в) регулятивну.

Через пізнавальну функцію суб'єкти міжнародної пра­восвідомості з'ясовують особливості наявних міжнародних відносин та можливості встановлювати нові відносини, що підпадають під міжнародно-правове регулювання і вже врегульовані, або такі, що містять прогалину в міжнарод­ному праві. Суб'єкти міжнародної правосвідомості через пізнавальну функцію встановлюють, якою ще (крім між­народного права) управлінською системою (політикою, мораллю, релігією тощо) можна врегулювати відповідні міжнародні відносини.

Тобто здійснення пізнавальної функції міжнародної правосвідомості надає змогу встановити межу можливого міжнародно-правового і неправового впливу на відповід­ну сферу міжнародних відносин. Це настільки важливо для здійснення пізнавальної функції і воно настільки час­то відокремлено проявляється, що деякі дослідники про­понують вважати визначення межі міжнародно-правового і неправового впливів на міжнародні відносини окремою її функцією.

Однією з функцій міжнародної правосвідомості, вважає І. І. Лукашук, є визначення сфери дії міжнародно-право­вого регулювання.

З'ясуванням об'єкта міжнародно-правового регулю­вання, ступеня його врегульованості правом і неправови-ми засобами, встановленням існуючих прогалин та мож­ливостей їх урегулювання, з'ясуванням інших питань пред­мета і об'єкта міжнародного права та ступеня їх урегу-льованості обмежується пізнавальна функція міжнародної правосвідомості.

Оціночна функція міжнародно-правової свідомості до­зволяє на основі зібраних фактів дати їм правову оцінку. При цьому оцінюється не лише сам факт, а ситуація, за якої він склався в цілому. Виробляється судження про від­повідність певних фактів, ситуацій у міжнародному праві, міжнародній законності та їх можливий вплив на між­народний правопорядок.

У ході реалізації оціночної функції виробляється став­лення суб'єкта міжнародної правосвідомості до існуючої врегульованості міжнародних відносин на даному етапі. На цьому етапі встановлюється практична необхідність

(користь) від чинної норми міжнародного права, її від­повідність новим потребам та інтересам суб'єкта міжна­родного права.

Досить часто міжнародно-правова свідомість суб'єктів міжнародного права створює ідеальну (для себе) модель необхідної норми. Якщо така модель суттєво розходиться з чинною нормою, то міжнародно-правова оцінка пород­жує в правосвідомості мотив.

Міжнародно-правовий мотив узгоджується з вираже­ними в правосвідомості потребами, інтересами суб'єкта міжнародного права і в разі їх відповідності породжує пев­ну ціль. Тут потрібно розрізняти ціль як елемент міжна­родної правосвідомості, спрямований на створення нор­ми міжнародного права, і ціль як складову змісту чинної норми.

Останні також безпосередньо стосуються міжнародної правосвідомості. Але це вже існуючі нормативні моделі бажаної поведінки в майбутньому, стосовно яких вироб­лені спільні елементи правосвідомості.

Такі цілі в міжнародному праві, що закріплені у Ста­туті ООН, як: підтримувати мир і безпеку, розвивати дружні відносини, здійснювати співробітництво у вирі­шенні проблем міжнародного економічного, соціально­го, культурного і гуманітарного характеру, сприяти роз­витку поваги до прав людини та основних свобод, ство­рювати умови, за яких можуть дотримуватися справед­ливість і повага до зобов'язань, що випливають із дого­ворів та інших джерел міжнародного права, — самі є потужним фактором впливу на міжнародну правосвідо­мість.

Вони є важливим регулятором міжнародних відносин і, як справедливо зазначають деякі науковці (В. А. Васи­ленко, Г. В. Ігнатенко, Г. 1. Курдюков, Н. М. Ульянова та ін.), є юридично обов'язковими, породжують певні права та обов'язки.

Ціль міжнародної правосвідомості, яка формулює іде­альну модель правового регулювання, що фіксує певні прогалини в міжнародному праві і намагання їх уникну­ти, не узгоджена з іншими суб'єктами міжнародного пра­ва. Максимум, до чого вона може привести (а може, й не привести), — це до вироблення міжнародно-правової волі окремо взятого суб'єкта міжнародного права. Така воля в

Глава XI Міжнародна правосвідомість

Функції міжнародної правосвідомості

міжнародній правосвідомості відображає активні наміри відповідного суб'єкта здійснити певні міжнародно-правові зміни. Вона може втілитися у відповідну норму міжнарод­ного права (якщо є спільність у міжнародній правосвідо­мості суб'єктів міжнародного права щодо таких змін), а може залишитися нереалізованою.

Регулятивна функція міжнародної правосвідомості проявляється не тільки в коригуванні дій суб'єктів міжна­родного права на правотворчій стадії. До речі, доцільніше розглядати дію міжнародної правосвідомості окремо на: а) передправотворчій і б) правотворчій стадії. На перед-правотворчій стадії відбувається усвідомлення суб'єктами інтересів і цілей та формування їх у відповідні правові ідеї. На правотворчій стадії міжнародна правосвідомість здій­снює пошук найефективнішого втілення виробленої пра­вової ідеї в норму міжнародного права та втілення вироб­леної моделі в конкретну норму. Правосвідомість відіграє важливу роль і на стадії реалізації норм міжнародного права. Вона націлює процес реалізації на якнайефектив­ніше досягнення оптимального результату міжнародно-правового регулювання.

Реалізація норм міжнародного права залежить від рів­ня міжнародно-правової свідомості. Вона може відбува­тися на рівні саморегуляції (коли відсутній зовнішній вплив на суб'єкт міжнародного права, а його правомірні дії базуються на його правосвідомості) або на рівні засто­сування права. Така реалізація норми міжнародного пра­ва не завжди відповідає міжнародній правосвідомості су­б'єкта, який її реалізує.

Рівень міжнародної правосвідомості проявляється при тлумаченні відповідних норм міжнародного права.

Слід мати на увазі, що міжнародна правосвідомість впливає як на правотворчість, так і на застосування норм міжнародного права через пізнавальну, оціночну й регулятивну функції. Але якщо завдяки пізнавальній та оціночній функціям на правотворчій стадії з'ясо­вується: існує норма чи ні, відповідають їй відносини чи ні, то на стадії застосування норм міжнародного пра­ва вирішуються інші питання. Наприклад, відповідають чи ні правореалізуючі дії суб'єкта міжнародного права відповідній нормі міжнародного права, закріпленій у ній моделі поведінки.

Саме завдяки регулятивній функції міжнародної пра­восвідомості суб'єкти міжнародного права виконують від­повідні правові вимоги.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА _

Куэлъяр X. П. де.

Послание и заявление, посвященные Международному году мира.

Нью-Йорк, 1986.

Лукашук И. И.

Международное право. Общая часть. М., 1996.

Международное право / Под ред. Г. И. Тункина. М., 1994.

Международное право / Под ред. Ю. М. Колосова,

В. И. Кузнецова. М., 1998.

Пацация М. Ш.

Международно-правовое сознание: понятие, структура, проблемы

воспитания. М., 1986.

Черниченко С. В. Теория международного права: В 2 т. М., 1999. Т. 1.