Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348).
З об'єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя зазначених осіб чи їхніх близьких родичів, тобто в умисному вбивстві або замаху на нього.
форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають.
Злочин, передбачений ст. 348, з об'єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв'язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку. Для складу злочину не має значення, чи був потерпілий у цей момент при виконанні обов'язків, чи ні (наприклад у відпустці). Але якщо вбивство або замах на вбивство вчинено не у зв'язку зі службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку (наприклад на ґрунті особистих неприязних стосунків або з ревнощів), то ст. 348 не застосовується.
Злочин вважається закінченим із моменту замаху на вбивство.
Суб'єктивна сторона цього злочину — умисна вина.
Суб'єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 14-річ-ного віку.
Покарання за злочин: за ст. 348 — позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради(ст. 351).
Потерпілими від цього злочину можуть бути народний депутат України або депутат місцевої ради. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 351, полягає у невиконанні службовою особою законних вимог депутата або у створенні штучних перешкод у їх роботі, або у наданні їм завідомо неправдивої інформації.
Невиконання службовою особою законних вимог депутата виражається у діях чи бездіяльності службової особи всупереч законним вимогам депутата. Це діяння, наприклад, матиме місце у разі ненадання керівником підприємства (незалежно від форми власності) документів, необхідних для перевірки дотримання законів, відмови виконати вимогу депутата про припинення порушення законності, невиконання редактором газети свого обов'язку щодо опублікування наданих депутатом матеріалів тощо. Як створення штучних перешкод можна розглядати ухилення службової особи від свого обов'язку надати депутату можливості консультації із фахівцем, від надання йому юридичної допомоги, від реалізації права депутата на невідкладний прийом службовою особою тощо. Надання депутату будь-яких інформаційних матеріалів, необхідних для здійснення його діяльності, зміст яких для службової особи спотворено, утворить надання завідомо неправдивої інформації.
Цей злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якого діяння, зазначеного у ч. 1 ст. 351.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мета — перешкодити законній діяльності депутата.
Суб'єкт злочину — службова особа.
У частині 2 ст. 351 передбачено відповідальність за вчинення службовими особами тих самих діянь щодо комітетів чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 351 — штраф від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 351 — штраф від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Рекомендовані для використання –
література:
1. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник/М.І.Бажанов.-2-е вид., перероб. і допов.-К.:Юрінком Інтер,2002.-416 с.; с.358-384 |
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною |
редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.- К.,-“Форум”,2001., у 2-х ч.; ст.ст.338-360 |
нормативно-правові акти:
1) Конституція України, 28.06.1996 р.;
Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 “Щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України (справа про право вільного вибору захисника)”.
акти судової практики:
1) постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”;
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.03.1988 року “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”.
Питання для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:
1) Що є родовим об’єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян ?;
2) Які особливості кваліфікації діянь за ст.ст. 338-360 КК України?;
3) В чому полягає особливість суб’єктивної сторони складів злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян ?;
4) Залежно від безпосереднього об’єкта на які групи можна поділити злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян ?;