Наміри головних держав-переможниць на конференції.

Після закінчення війни з метою облаштування світу, країнами –переможницями було скликано Всесвітню мирну конференцію, на якій колишні союзники протистояли один одному, тільки не військовими діями, а дипломатично. Ще до початку проведення мирної конференції, між її учасниками точились суперечки навіть з питання як і де її проводити - у Франції чи у Швейцарії.

Початок роботи Паризької мирної конференції офіційно відкрив прем'єр-міністр Франції Ж.Клемансо. На відкритті, 18 січня 1919 року були присутні 72 делегати з 26 суверенних країн і 4 британських домініонів, серед учасників не було запрошено представників переможених країн та Росії, в якій на той час йшла громадянська війна.

Найбільш вливовою стала «Велика четвірка» в особі президента В. Вілсона, прем'єр-міністрів Ж. Клемансо (Франція), Д. Ллойд Джорджа (Велика Британія), В. Орландо (Італія), а серед «четвірки» склалася «велика трійка», без Італії

Основні проблеми вирішувалися під час коротких нарад: спочатку на "раді 9", а з березня 1919 року на "раді 4".Підписання мирних договорів з переможеними країнами, показало протиріччя між основними учасниками переговорів, у яких були свої плани і наміри.

США будувало свої плани відносно конференції, ще давно. На початку грудня 1918 р. американська делегація на пароплаві «Джордж Вашингтон» приплила у Європу. Президент В. Вілсон - «творець» відомих «14 пунктів», навіть не приховував, що метою США на мирній конференції буде збільшення політичного впливу на Європу. Американці зовсім не переймалися гаслом що панувало у Європі Д. Ллойд Джорджа «Німці за все заплатять!». Головною задачею делегації з США було створення всесвітнього парламенту - Ліги Націй. Також США розраховували стримати апетити Британії та Франції щодо Німеччини. Англія вже не могла цьому зарадити, вона втратила свій єдиний традиційний козир - перевагу над США у військово-морському флоті. Єдиним серйозним противником лідерства США міг бути лише Ватикан, і щоб не допустити впливу папи над об'єднаною німецько-австрійською державою, Сполучені Штати виступали проти об'єднання Австрії з Німеччиною.

Для США Перша світова війна кардинально змінила її становища у світі. Із боржника країна перетворились у кредитора. Економіка після років війни процвітала, країна завела могутню армією і флот. Але в середині країни точилась дискусія стосовно спрямованості американської зовнішньої політики, між прихильниками ізоляціонізму і прихильниками активної зовнішньої політики.

Президент країни Вільсон вважав, що така зміна ролі США в Світі дає шанс країні стати рятівниками світу і принести у міждержавні стосунки нові принципи. Своє бачення цих принципів він описав у "14 пунктах", які були оприлюднені 8 січня 1918 р.

В 14 пунктах описувались:

1) відкриті мирні договори;

2) свобода судноплавства;

3) подолання економічних бар'єрів у торгівлі;

4) встановлення гарантій,що скоротили б кількість озброєнь;

5) справедливе врегулювання колоніальних питань;

6) визволення від німецької окупації російських територій, а також надання Росії безперешкодної можливості визначати свій політичний розвиток і національну політику, вступ у "співтовариство вільних націй";

7) визволення і відновлення Бельгії;

8) повернення Франції Ельзасу й Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції;

9) уточнення кордонів Італії у відповідності з національними ознаками;

10) надання автономії народам Австро-Угорщини;

11) визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря;

12) самостійне існування турецьких і автономія інонаціональних частин Османської імперії;

13) створення польської держави;

14) утворення Ліги націй.

Реально зняті кадри конференції

Пропозиції Вільсона були близькими тим, хто хотів створити більш справедливий і демократичний порядок, який би не допустив би повторення світової війни. Але авторитет Вільсона серед американців був сильно підірваний, коли більшовики оприлюднили раніше таємні угоди між країнами Антанти, про існування яких Вільсон нічого не знав.

Виходило так, що американські солдати воювали за корисливі інтереси європейських держав. Це відразу ж призвело до зміни в настроях американців і на виборах до конгресу 1918 року республіканці, дотримуючись напрямку ізоляції в зовнішній політиці, здобули перемогу. А це означало, що конгрес не ратифікує жоден з мирних договорів, укладених президентом Вільсоном у Європі.

Англія та Франція, після закінченні війни, намагалися зменшити вплив США на перемогу Антанти, ігнорували факт, що саме 1 млн американців схилив на Західному фронті терези на бік Антанти. Війна закінчилася і Америка перестала бути «рятівником» для Європи.

Велика Британія покладала на конференцію сподівання, що та допоможе у відновленні її минулої могутності. Д. Ллойд Джордж, як і Ж. Клемансо, не хотіли бачити американського президента у Парижі. Прем'єр, писав союзнику: «Я не вважаю за потрібне приховувати від Вас, що вважаю його присутність і небажаною, і неможливою».

Великобританія ще до початку мирної конференції досягла своєї головної мети у війні. Німецький флот перестав існувати. Англійські домініони встановили контроль над німецькими колоніями, а сама Англія над частиною Османської імперії.

Завданням англійської делегації на чолі з прем'єр-міністром Д. Ллойд Джорджем було закріпити вже досягнуте.

Головна умова післявоєнного устрою - забезпечення миру шляхом роззброєння і створення Ліги націй як інструменту миру. На відміну від мрійливого Вільсона, Ллойд Джордж був досвідченим політиком і мав солідну опору в парламенті.

Проте не все в його країні складалося вдало. Британська імперія втрачала колишню могутність, її домініони ставали більш самостійні.

Індії та Ірландії було обіцяно надати права автономій, з світового кредитора Англія перетворилась у боржника, економіка була послаблена війною, фінанси і торгівля занепали. Загроза зі сторони Німеччини у військово-морському плані зникла та Англія з занепокоєнням спостерігала за швидким ростом американського флоту.

Своє бачення щодо нового устрою світу англійська делегація описала в документі, який отримав назву "Послання з Комбре".

Найбільше у війні постраждала Франція, на її територіях велися бойові дії. Франція з успішного кредитора перетворилась у боржника, і до того ж головний боржник Франції - Росія анулювала всі свої зобов'язання. Країна надіялася повернути собі території Ельзас та Лотарингію та на стягнення з переможеної Німеччини максимально можливих репарацій. Франція претендувала також на частину Османської імперії.

Ухвалення мирних договорів формально велося на основі "14 пунктів" Вільсона. Тому таємні домовленості не повинні були братися до уваги, але вони весь час впливали на формування домовленостей післявоєнного устрою світу. Особливо наполягали на врахуванні таємних угод Італія, Румунія та ряд інших держав.