До модульної контрольної роботи № 2

І. Дайте визначення поняттям: міжфразний зв’язок, предметно-логічна сітка висловлювання, мовні засоби міжфразного зв’язку, опис, розповідь, роздум, стиль, жанр, розгортання тексту, компресія тексту, редагування тексту.

ІІ. Виконайте лінгвістичний аналіз тексту:

Національний український одяг – історична спадщина наших славних предків

В Україні вже з давніх-давен люди вміли виробляти
тканини з льону, коноплі та з овечої вовни. Усі ці тканини
вироблялися домашнім способом.

Льон – це одна з найстаріших культурних рослин, яка плекалася на наших землях ще в період дохристиянської доби. Конопля була завезена нашими предками від іранців. Але теж дуже давно, бо насіння коноплі було знайдено в могилах, які датувалися періодом поганських часів. Обидві ці рослини згадуються в церковних постановах Ярослава Мудрого.

Овеча вовна та вовняні тканини згадуються в літера­турних пам’ятках уже з ХІ-го століття. Крім того, залишки вовняних тканин, як і тканин з льону, часто знаходять археологи, розкопуючи могили стародавніх слов’янських поховань на території нашої батьківщини (О. Воропай).

ІІІ. Напишіть анотацію і рецензію на поданий текст:

Україна не моноетнічна, а багатонаціональна держава. У ній проживають представники близько 110 націо­нальностей. Основу населення становлять українці. Вони переважають в усіх областях республіки, за винятком Криму (росіяни становлять тут 67 відсотків). За переписом 1989 року (див. Національний склад населення України. К.: Міністерство статистики, 1989), у складі населення України – 51,4 млн. чол. – налічувалося 37,4 млн. україн­ців (72,7 відсотка). На території України проживають на­ціональні меншини (етнічні групи). Вони наділені правом на самовираження рідною мовою, мають можливість роз­вивати сферу рідної мови. Це, зрештою, правило світової цивілізації. Склад інших національностей розподіляється так: росіяни – 11,4 млн.; євреї – 486 тис.; білоруси – 440 тис.; молдовани – 325 тис.; болгари – 234 тис.; поля­ки – 219 тис.; угорці – 163 тис.; румуни – 135 тис.; гре­ки – 99 тис.; татари – 88 тис.; вірмени – 54 тис.; цига­ни – 48 тис.; кримські татари – 47 тис.; німці – 43,8 тис.; азербайджанці – 37 тис.; гагаузи – 32 тис.; узбеки – 20,3 тис.; чуваші – 20 тис.; казахи – 10,5 тис.; чехи – 9 тис.; словаки – 8 тис. Точної кількості мов, які функціонують на теренах нашої держави, як і точної кількості національностей та народностей, не встановлено. Мігра­ційні процеси сьогодні не тільки не припинилися, а й пожвавилися. А це також накладає відбиток на мовну ситу­ацію, як і питома вага неукраїнців (вони становлять 14 млн. чоловік – 27,2 відсотка; 34 відсотки їх проживає у містах, 13 відсотків – у селах). Важливим показником для характеристики мовної ситуації є те, яка кількість ук­раїнців і неукраїнців назвали українську мову рідною. Усього за переписом 1989 року з 37,4 млн. українців рід­ною українську мову вважають 32,8 млн. чоловік. Для 146,5 тис. чол. неукраїнського населення наша мова стала рідною: серед поляків – 67 відсотків, словаків – 33, чехів – 31, циган – 12, руму­нів – 10, греків – 2,4, татар – 1,7, росіян – 1,6 відсотка. 88відсотків усього населення України вважають рідною мову своєї національності. У 80-ті роки в Україні збільшилася чисельність населення корінних національностей інших республік. Така переселенська хвиля теж впливає на мовну ситуацію (З газети).

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

1. Бехта І. А. Дискурс наратора в англомовній прозі. – К., 2004.

2. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. − М., 1981.

3. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. − К., 1985.

4. Гиндин С.И. Онтологическое единство текста и виды внутритекстовой организации. − В сб.: Машинный перевод и прикладная лингвистика. − Вып. 14. − М., 1971.

5. Джинджолия Г.П. О разных подходах к тексту // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту. – 2003. – № 2. – С. 15 – 20.

6. Дигмай В.Н. Абзац, сложное синтаксическое целое, компоненты текста. Общее и различное // Филол. науки. – 2002. – № 2. – С. 56 – 66.

7. Дридзе Т. Текстовая деятельность в структуре коммуникации. − М., 1984.

8. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. − К., 2001.

9. Залевская А.А. Некоторые проблемы теории понимания текста // Вопр. языкознания. – 2002. – № 3. – С. 62 – 73.

10. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методический аспекты. − М., 1981.

11. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. − М., 1990.

12. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. − К., 1984.

13. Кочан І.М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. посіб. – 2-ге вид., – К.: Знання, 2008. – 423 с.

14. Лазебник Ю. Спілкування текстом // Мовознавство. – 1995. – № 1. – С. 78 – 85.

15. Лукин В.А. Художественный текст. Основы лингвистической теории и элементы анализа. − М., 1999.

16. Мельничайко Л.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. − К., 1986.

17. Мельничайко В. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: завдання і методи // Теорія і практика лінгвістичного аналізу тексту. – Тернопіль, 1997.– С. 25–58.

18. Пентилюк М.І. Аналіз тексту на уроках мови // Дивослово. – 1999. – № 3. – С. 21– 23.

19. Пленкин Н.А. Восприятие текста учащимися // Лингвистические знания − основа умений и навыков. − М., 1985.

20. Пленкин Н.А. Умение создавать текст // Рус. яз. в шк. − 1981. − № 5. − С. 13-17.

21. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації / НАН України, Ін-т української мови: Відп. ред. М.М.Пещак. − К., 1998.

22. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. – Полтава, 2008. – С. 482 – 549.

23. Синельникова Л.М. Теория текста: аксиомы и версии // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту. – 2003. – № 2. – С. 7 – 15.

24. Ткаченко О. Діалектика номінативної та комунікативної природи заголовка як знака тексту // Актуальні проблеми металінгвістики: Наук. збірник. − К., 1999.

25. Тураева З.Я. Лингвистика текста (текст: структура и семантика). – М., 1986.

26. Харченко В.К. Виды лингвистического разбора в пояснениях и образцах. – М., 2007.

27. Чейф У. и др. Текст: аспекты изучения семантики, прагматики и поэтики. – М., 2001.

28. Шанский Н.М., Махмудов Ш.А. Филологический анализ художественного текста. − С.-П., 1999.

Наши рекомендации