До модульної контрольної роботи № 2
І. Дайте визначення поняттям: міжфразний зв’язок, предметно-логічна сітка висловлювання, мовні засоби міжфразного зв’язку, опис, розповідь, роздум, стиль, жанр, розгортання тексту, компресія тексту, редагування тексту.
ІІ. Виконайте лінгвістичний аналіз тексту:
Національний український одяг – історична спадщина наших славних предків
В Україні вже з давніх-давен люди вміли виробляти
тканини з льону, коноплі та з овечої вовни. Усі ці тканини
вироблялися домашнім способом.
Льон – це одна з найстаріших культурних рослин, яка плекалася на наших землях ще в період дохристиянської доби. Конопля була завезена нашими предками від іранців. Але теж дуже давно, бо насіння коноплі було знайдено в могилах, які датувалися періодом поганських часів. Обидві ці рослини згадуються в церковних постановах Ярослава Мудрого.
Овеча вовна та вовняні тканини згадуються в літературних пам’ятках уже з ХІ-го століття. Крім того, залишки вовняних тканин, як і тканин з льону, часто знаходять археологи, розкопуючи могили стародавніх слов’янських поховань на території нашої батьківщини (О. Воропай).
ІІІ. Напишіть анотацію і рецензію на поданий текст:
Україна не моноетнічна, а багатонаціональна держава. У ній проживають представники близько 110 національностей. Основу населення становлять українці. Вони переважають в усіх областях республіки, за винятком Криму (росіяни становлять тут 67 відсотків). За переписом 1989 року (див. Національний склад населення України. К.: Міністерство статистики, 1989), у складі населення України – 51,4 млн. чол. – налічувалося 37,4 млн. українців (72,7 відсотка). На території України проживають національні меншини (етнічні групи). Вони наділені правом на самовираження рідною мовою, мають можливість розвивати сферу рідної мови. Це, зрештою, правило світової цивілізації. Склад інших національностей розподіляється так: росіяни – 11,4 млн.; євреї – 486 тис.; білоруси – 440 тис.; молдовани – 325 тис.; болгари – 234 тис.; поляки – 219 тис.; угорці – 163 тис.; румуни – 135 тис.; греки – 99 тис.; татари – 88 тис.; вірмени – 54 тис.; цигани – 48 тис.; кримські татари – 47 тис.; німці – 43,8 тис.; азербайджанці – 37 тис.; гагаузи – 32 тис.; узбеки – 20,3 тис.; чуваші – 20 тис.; казахи – 10,5 тис.; чехи – 9 тис.; словаки – 8 тис. Точної кількості мов, які функціонують на теренах нашої держави, як і точної кількості національностей та народностей, не встановлено. Міграційні процеси сьогодні не тільки не припинилися, а й пожвавилися. А це також накладає відбиток на мовну ситуацію, як і питома вага неукраїнців (вони становлять 14 млн. чоловік – 27,2 відсотка; 34 відсотки їх проживає у містах, 13 відсотків – у селах). Важливим показником для характеристики мовної ситуації є те, яка кількість українців і неукраїнців назвали українську мову рідною. Усього за переписом 1989 року з 37,4 млн. українців рідною українську мову вважають 32,8 млн. чоловік. Для 146,5 тис. чол. неукраїнського населення наша мова стала рідною: серед поляків – 67 відсотків, словаків – 33, чехів – 31, циган – 12, румунів – 10, греків – 2,4, татар – 1,7, росіян – 1,6 відсотка. 88відсотків усього населення України вважають рідною мову своєї національності. У 80-ті роки в Україні збільшилася чисельність населення корінних національностей інших республік. Така переселенська хвиля теж впливає на мовну ситуацію (З газети).
ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ
1. Бехта І. А. Дискурс наратора в англомовній прозі. – К., 2004.
2. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. − М., 1981.
3. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. − К., 1985.
4. Гиндин С.И. Онтологическое единство текста и виды внутритекстовой организации. − В сб.: Машинный перевод и прикладная лингвистика. − Вып. 14. − М., 1971.
5. Джинджолия Г.П. О разных подходах к тексту // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту. – 2003. – № 2. – С. 15 – 20.
6. Дигмай В.Н. Абзац, сложное синтаксическое целое, компоненты текста. Общее и различное // Филол. науки. – 2002. – № 2. – С. 56 – 66.
7. Дридзе Т. Текстовая деятельность в структуре коммуникации. − М., 1984.
8. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. − К., 2001.
9. Залевская А.А. Некоторые проблемы теории понимания текста // Вопр. языкознания. – 2002. – № 3. – С. 62 – 73.
10. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методический аспекты. − М., 1981.
11. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. − М., 1990.
12. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. − К., 1984.
13. Кочан І.М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. посіб. – 2-ге вид., – К.: Знання, 2008. – 423 с.
14. Лазебник Ю. Спілкування текстом // Мовознавство. – 1995. – № 1. – С. 78 – 85.
15. Лукин В.А. Художественный текст. Основы лингвистической теории и элементы анализа. − М., 1999.
16. Мельничайко Л.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. − К., 1986.
17. Мельничайко В. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: завдання і методи // Теорія і практика лінгвістичного аналізу тексту. – Тернопіль, 1997.– С. 25–58.
18. Пентилюк М.І. Аналіз тексту на уроках мови // Дивослово. – 1999. – № 3. – С. 21– 23.
19. Пленкин Н.А. Восприятие текста учащимися // Лингвистические знания − основа умений и навыков. − М., 1985.
20. Пленкин Н.А. Умение создавать текст // Рус. яз. в шк. − 1981. − № 5. − С. 13-17.
21. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації / НАН України, Ін-т української мови: Відп. ред. М.М.Пещак. − К., 1998.
22. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. – Полтава, 2008. – С. 482 – 549.
23. Синельникова Л.М. Теория текста: аксиомы и версии // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту. – 2003. – № 2. – С. 7 – 15.
24. Ткаченко О. Діалектика номінативної та комунікативної природи заголовка як знака тексту // Актуальні проблеми металінгвістики: Наук. збірник. − К., 1999.
25. Тураева З.Я. Лингвистика текста (текст: структура и семантика). – М., 1986.
26. Харченко В.К. Виды лингвистического разбора в пояснениях и образцах. – М., 2007.
27. Чейф У. и др. Текст: аспекты изучения семантики, прагматики и поэтики. – М., 2001.
28. Шанский Н.М., Махмудов Ш.А. Филологический анализ художественного текста. − С.-П., 1999.