Тема 14. Конституційні основи народного волевиявлення в Україні

Мета заняття –опанування здобувача вищої освітими теоретичними знаннями про конституційні основи прямого (безпосереднього) народовладдя, характерні ознаки безпосередньої демократії.

Кількість годин – 2.

Питання для самостійного опрацювання	Методичні рекомендації для підготовки питань для самостійного опрацювання
Характеристика конституційні основи прямого (безпосереднього) народовладдя, характерні ознаки безпосередньої демократії. Орієнтовний план 1. Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні. 2. Форми демократії: безпосередня (пряма) та представницька (репрезентативна, опосередкована, непряма). 3. Поняття та конституційні основи прямого (безпосереднього) народовладдя.	Суверенітет народу (громадян всіх національностей, що проживають на території певної країни) означає верховенство народу як джерела і носія влади, його право самому вирішувати свою долю, безпосередньо чи через представницькі органи брати участь у формуванні політики своєї держави, складу її органів, контролювати діяльність адміністративних та інших органів держави.   Ідея суверенітету народу як носія державної влади остаточно сформувалася у XVIII ст., знайшла вираження при утворенні національних держав в Європі, про що свідчить ст. З Декларації прав людини і громадянина 1789 р.; нині визначення народу носієм (джерелом) державної влади міститься в конституціях Бельгії, Іспанії, Люксембургу, Польщі, Туреччини та ін.). У ст. 5 Конституції України записано: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади і органи місцевого самоврядування". Суверенітет народу (народовладдя), закріплений у конституції,- це якісна характеристика демократії, демократичного режиму в державі; він передбачає забезпечення кожному громадянину політичної свободи і рівності. Без свободи і рівності громадян суверенітет народу, задекларований в конституціях, перетворюється на фікцію.   Основні права народу: 1) бути джерелом і носієм верховної влади в державі; 2) формувати представницькі органи влади; 3) делегувати свої повноваження представницьким органам влади; 4) мати свій статус у державі, що закріплюється в конституції; 5) брати участь у законотворчій діяльності та ін.
Характеристика сутності та видів основних форм представницької демократії. Представницькі органи в Україні: юридична природа, види, повноваження .	Представницька демократія, (репрезентативне народовладдя) – це форма народовладдя, за якої право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих, хто їх обрав. Представницька демократія стає абсолютно необхідною для великих громад, оскільки, починаючи з певного розміру, просто неможливо забезпечити регулярне зібрання усіх громадян, що є обов'язковим елементом для цього виду демократії. Як опосередкована, представницька демократія є власне менш демократичною ніж пряма. Із розвитком і зміцненням держав, ускладненням їх політичних систем стало неможливо вирішувати усі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цього всього населення, кількість якого постійно збільшувалась. За цих умов зародилась і набула поширення така форма народовладдя — як представницька. Представницька форма - основна форма здійснення державної влади в демократичному суспільстві, коли через конкретних осіб і виборні органи громадяни здійснюють своє конституційне право брати участь у політичному житті суспільства. Системою таких органів є народне представництво. Безпосередня форма демократії допускає пряме волевиявлення народу при виробленні і прийнятті державних рішень. Це - різного роду референдуми, опитування, народні збори, мітинги, демонстрації тощо. Громадяни демократичної держави, висловлюючись безпосередньо або делегуючи владу своїм представникам, беруть на себе обов'язок поважати і підтримувати її, підкорятися її рішенням. Влада ж відповідальна перед народом і підконтрольна йому. Природно, політичний режим існує як система взаємних політичних обов'язків влади та народу. Саме інститути представницької демократії відіграють першочергову роль у процесі ухвалення рішень. Особливо вагоме значення в системі цієї демократії мають парламенти, склад яких формується через загальні вибори і яким громадяни делегують свої повноваження для здійснення функцій вищої законодавчої влади. Крім парламентської форми як великого надбання цивілізації носіями представницької демократії є й інші виборні органи влади.

Теми рефератів:

1. Міжнародно-правові стандарти безпосереднього народовладдя.

2. Сучасні форми демократії та особливості їх прояву в Україні.

3. Форми впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів.

4. Інститути представницької демократії в Україні.

5. Поняття і конституційно-правова регламентація референдумів.

6. Концепція народного представництва.

Аналітичне завдання:

1. В чому полягає різниця інституту представницької демократії від інституту безпосередньої демократії?

2. Теоретичні та конституційно-правові основи демократії.

3. Безпосередня демократія: поняття, конституційна природа, форми.

4. Назвіть характерні ознаки безпосередньої демократії.

5. Порядок призначення, організації і проведення референдумів.

6. Дайте характеристику поняття «пряме волевиявлення народу».

7. Дайте характеристику поняття «прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру».

8. Як відмежовуються форми безпосереднього народовладдя від інших форм участі громадян в управлінні державними справами.

4. Представницькі органи, в межах своїх повноважень уповноважені приймати обов’язкові рішення від імені народу.

5. Заповніть таблицю:

Форми прямого народовладдя	Наявність в Україні	Ефективність
виявлення громадської думки плебісцити народні обговорення народні ініціативи петиції збори мітинги походи демонстрації інші…

6. Заповніть таблицю:

Види представницьких органів	Повноваження приймати обов’язкові рішення від імені народу

Задачі

Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування було ініційовано розробку низки проектів Законів України, котрі б деталізували ст. 69 Конституції України. Зокрема, згідно з даною нормою, народне волевиявлення в Україні здійснюється окрім проведення виборів та референдумів також через інші форми безпосередньої демократії.

Які саме Ви можете назвати інші форми безпосередньої демократії?

Наскільки широко вони практикуються в Україні?

Чи дійсно є потреба у їх нормативній деталізації у національному конституційному законодавстві?

Рекомендована додаткова література

Нормативно-правові акти

1. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 06.11.2012 // Офіційний вісник України. – 2012. ‑ № 92. ‑ Ст. 3729.

2. Про Центральну виборчу Комісію України: Закон України від 30.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст. 448.

3. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 // Відомості Верховної Ради України. – 2012. ‑ № 10. ‑ Ст. 73.

4. Про вибори Президента України: Закон України вiд 05.03.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. ‑ № 14. ‑ Ст. 8.

5. Про місцеві вибори: Закон України від 14.07.2015 // Голос України від 07.08.2015. – № 143-144.

6. Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів України 28.10.2012 р.: Закон України від 05.07.2012 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 60. – Ст. 2411.

7. Про Державний реєстр виборців: Закон України від 22.02.2007 // Відомості Верховної Ради України. – 2007. ‑ № 20. ‑ Ст. 282.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35‑36, № 37. – Ст.446.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.198 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

10. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

Спеціальна література

1. Барабаш Ю. Конституційний вимір української демократії (історико-теоретичні нотатки) / Ю. Барабаш // Право України. – 2014. – № 7. – С. 137–145.

2. Берназюк І.М. Конституційно-правові основи опозиційної діяльності в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / І.М. Берназюк; Держ. вищ. навч. заклад «Київ. нац. економ. ун-т ім. В. Гетьмана». – К., 2010. – 19 с.

3. Бондарева К.В. Інститути народовладдя у функціонуванні демократичних політичних режимів / К.В. Бондарева // Держава і право. Серія: Юрид. і політ. науки. – 2013. – №58. – С. 31-37.

4. Борденюк В. Верховна Рада України і представницькі органи місцевого самоврядування в механізмі держави / В. Борденюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 58–69.

5. Васильченко О. Ю. Народне представництво як інститут демократичної держави: теоретико-методологічний аналіз / О. Ю. Васильченко // Економіка та держава. – 2013. – №7. – С. 110-113.

6. Галус О. О. Міжнародно-правові стандарти безпосереднього народовладдя / О. О. Галус // Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки. – 2013. – №62. – С. 115–122.

7. Галус О.О. Поняття та види форм безпосереднього народовладдя в Україні / О.О. Галус // Університетські наукові записки: часоп. Хмельниц. ун-ту управління та права. – 2005. – № 4. – С. 51–56.

8. Гамбург Л.С. Сучасні форми демократії та особливості їх прояву в Україні / Л.С. Гамбург, С.О. Жиленко // Влада. Людина. Закон. – 2011. – № 3. – С. 21-30.

9. Головатий С. Тріада європейських цінностей – верховенство права, демократія, права людини – як основа українського конституційного ладу. Частина друга: демократія (ст. 1 Конституції України) / С. Головатий // Право України. – 2013. – №8. – С. 13-39.

10. Демократичний потенціал пропорційних виборчих систем / С. Конончук, О. Ярош, С. Горобчишина. – К.: [Агентство «Україна»], 2009. – 80 с.

11. Кудерська Н. Парламентська демократія як основа діяльності органів державної влади / Н. Кудерська // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2009. – №2–3. – С. 35–40.

12. Мірошниченко Ю. Проблеми конституційно-правового регулювання реалізації принципу народного суверенітету народовладдя в Україні / Ю. Мірошниченко // Право України. – 2011. – №8. – С. 262-273.

13. Мірошниченко Ю. Теоретичні засади та проблеми конституційно-правового регулювання форм народовладдя в Україні / Ю. Мірошниченко // Право України. – 2012. – №1-2. – С. 329–335.

14. Основи демократії : посібник / за ред. Антоніни Колодій. – К. : Ай Бі, 2002. – 684 с.

15. Нестерович В. Ф. Конституційно-правове регулювання форм впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів / В. Ф. Нестерович // Право і суспільство. – 2014. – № 1. – С. 31–36.

16. Ніколаєнко Н. В. Форми правління в умовах конституціоналізму: історична ретроспектива та сучасний стан / Н. В. Ніколаєнко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2014. – № 2. – С. 26–31.

17. Петришин О. Народовладдя – основа демократичної правової держави / О. Петришин // Влада в Україні: шляхи до ефективності : [зб. наук. праць] / [гол. ред. ради: О.Д. Святоцький та ін.]. – К. : Право України ; Ін Юре, 2010. – С. 291–302.

18. Селіванов А. Право народу управляти своєю країною / А. Селіванов // Вісник Конституційного Суду України. – 2014. – № 3. – С. 80–87.

19. Скрипнюк О. Категорії «народний суверенітет», «народне волевиявлення», «безпосередня демократія», «форма безпосередньої демократії»: теоретико-методологічні аспекти / О. Скрипнюк, В. Федоренко // Право України. – 2012. – №9. – С. 281-290.

20. Скрипнюк О. Сучасна теорія демократії: питання генези та дослідження у правовій традиції / О. Скрипнюк // Право України. – 2013. – №8. – С. 40-52.

21. Толстенко В. Інститути безпосереднього народовладдя у визначенні форми сучасної держави: правові аспекти / В. Толстенко // Право України. – 2014. – №3. – С. 171-179.

22. Толстенко В. Інститути представницької демократії як фактор розвитку форми держави / В. Толстенко // Право України. – 2014. – №6. – С. 187-196.

23. Шарий В. Місцева демократія та її роль у трансформації політики органів місцевого самоврядування / В. Шарий // Вісник державної служби України. – 2011. – №4. – С. 75-79.

24. Швець Ю.В. Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії: досвід України: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ю.В. Швець; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2012. – 18 с.

25. Ющик О. Влада народу і конституційний процес в Україні / О. Ющик // Віче. – 2014. – № 3. – С. 19–21.

26. Янчук А.О. Безпосереднє здійснення влади народом в Україні (конституційно-правовий аналіз): монографія / А.О. Янчук; Ін-т законодавства Верховної Ради України. — Кам’янець-Подільський : ТОВ «Друкарня Рута», 2014. — 489 с.

27. Янчук А.О. Теоретико-нормативні підходи до визначення поняття «безпосереднє здійснення влади народом» (конституційно-правовий аспект) / А.О. Янчук // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – №1. – С. 49–51.