Поняття правопорушення та його юридичні ознаки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія держави і права»

на тему:

«ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВОПОРУШЕНЬ»

Виконав:

студент I-го курсу, 4 групи

спеціальності «Правознавство»

заочної форми навчання

Королюк Андрій Олександрович

Київ 2012
Зміст

Вступ. 3

1. Поняття правопорушення та його юридичні ознаки. 5

2.Види та критерії класифікації правопорушень. 9

3.Склад правопорушення та характеристика його елементів. 17

3.Причини правопорушень та шляхи їх подолання. 20

Список використаної літератури. 28

Вступ

Усі людські вчинки умовно можна поділити на суспільно корисні і шкідливі. Всякий вчинок, який суперечить встановленим і схваленим суспільством правилам, завдає шкоди іншим людям, є викликом суспільству, порушує моральні умови існування людини і суспільства. Суспільно корисні вчинки узгоджуються з нормами права, а суспільно шкідливі, як правило, є порушенням правових норм. Протиправна поведінка є антиподом правомірної поведінки і породжує правопорушення. А тому правопорушення – це соціальне значущий акт індивідуальної поведінки, що включає в себе, крім суспільних моментів, біологічні, фізіологічні, психологічні характеристики.

Таким чином, правопорушення є одним із видів соціальних відхилень. Правопорушність виступає як неминучий наслідок соціального розвитку, пов'язаного з ним прогресу або регресу виробництва і обумовленого ними розузгодження соціального статусу індивіда. Суперечності між потребами і соціальними засобами їх задоволення, так само як і розузгодження статусу індивіда (освітнього, культурного), неминучі. Невідповідність (розузгодження) соціального статусу індивіда обумовлює замах на існуючий суспільний порядок (наприклад, політичний діяч зловживає владою, щоб «зрівняти» своє економічне становище з роллю в партії або державі; особи найманої праці використовують нелегальні можливості, коли продаж власної робочої сили не дозволяє їм задовольнити свої потреби, сформовані суспільством).

Суспільство, побудоване на товарно-ринкових відносинах, може утримувати правопорушність в її статичній рівновазі, але не здатне викорінити її. Одним з найдійовіших засобів утримання правопорушності в необхідних рамках є юридична відповідальність.

Суттєвий внесок у дослідження юридичної відповідальності, правопорушень, попередження злочинів тощо зробили такі вчені: Г.А. Аванесов, М.М. Бабаєв, Л.С. Бєлогриць-Котляревський, Л.Є. Владимиров, О. Герцен, С.Ю. Десницький, А.Е. Жалинський, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, В.К. Звирбуль, К.Е. Ігошев, О.Ф. Кістяківський, В.М. Кудрявцев, А.Г. Лекар, А.Ф. Лопушанський, Г.М. Міньковський, П.І. Пестель, О. Радищев, А.Б. Сахаров, А.П. Тузов, А.С. Шляпочников та ін.

Не зважаючи на значні досягнення вчених із вивчення проблеми курсової роботи, й досі залишається необхідність пошуку основних шляхів попередження правопорушень, дослідження причин їх скоєння тощо. Ідеї загальносоціального попередження злочинності та кримінологічної профілактики злочинів потребують подальшого розвитку.

Об’єкт дослідження – правопорушення, предмет – ознаки, види та причини скоєння правопорушень.

Мета курсової роботи – розкрити суть, ознаки, види та причини правопорушень, на основі чого обгрунтувати шляхи їх подолання.

Основними завданнями курсової роботи є:

· розкрити суть та визначити юридичні ознаки правопорушень;

· описати склад правопорушення та охарактеризувати його основні елементи;

· виокремити критерії класифікації видів правопорушень та розкрити їх особливості;

· проаналізувати основні причини та обґрунтувати шляхи подолання правопорушень.

Правопорушення є суспільно шкідливими, так як дезорганізірують нормальний ритм життєдіяльності суспільства, спрямовані проти пануючих суспільних відносин, вносять в них елементи соціальної напруженості і конфліктності.

Поняття правопорушення та його юридичні ознаки

Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки є правопорушення. Правопорушення – це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність.

Діяння, які за своїми властивостями не здатні заподіяти шкоду суспільним відносинам, цінностям суспільства і окремої особистості, її правам та інтересам, не створюють загрози правопорядку в цілому чи не підривають правовий режим в тій чи іншій сфері суспільного життя, не можуть і об'єктивно не повинні визнаватися правопорушеннями[1] [].

Визначення правопорушення, його ознаки та основні характеристики - це справа теорії права. Найпростіше визначення цього соціального явища міститься полягає у тому, що правопорушення - це порушення права, недотримання встановленого державою правила поведінки. Правопорушення – це незгода з накладеною правом обов'язком[2] []. Отже, правопорушення - це суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта, що заподіює шкоду суспільним відносинам або ставить їх під загрозу заподіяння шкоди, за вчинення якого передбачена юридична відповідальність.

Кожне правопорушення завдає шкоди громадським, державним, колективним чи особистим інтересам, призводить до шкідливих для суспільства наслідків. Наскільки різноманітні відносини, що піддаються правовому регулюванню, настільки різноманітна і шкода, заподіяна правопорушенням. Шкода може бути матеріальною і моральною, вимірною і невимірюваною, фізичною і духовною, значною і незначною.

Основними ознаками, які характеризують правопорушення, є[3]:

ü суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;

ü протиправність діяння;

ü винність особи, що скоїла протиправне діяння;

ü деліктоздатність суб'єкта правопорушення;

ü покарання і стягнення, тобто караність протиправного діяння (поведінки) передбачає юридичну відповідальність.Аналіз виявів корисливої мотивації та її особливостей у процесі розвитку людської формації досить складний,оскільки різноманіття форм корисливої злочиності породжує неоднозначні її оцінки.У моральних аспектах вона мала негативний відтінок.

Суспільна небезпека - це основна ознака, визначальна риса правопорушення і його основоположне об'єктивне підґрунтя, відмежовує правомірне від протиправного. Ця ознака правопорушення полягає в здатності діяння заподіють шкоду суспільним відносинам, а в разі замаху на правопорушення ставити їх під загрозу заподіяння шкоди.
Суспільна небезпека проявляється в тому, що правопорушення завжди пов'язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, ущемляє приватні та громадські інтереси.

Суспільна небезпека - властивість будь-якого правопорушення. Правопорушення за характером суспільної небезпеки (шкідливості) поділяються на злочини і провини. Критерієм розмежування злочинів і проступків є не відсутність суспільної небезпеки, а її характер і ступінь.

Протиправність є об'єктивна форма суспільної небезпеки. Це означає, що суспільно небезпечне діяння має бути офіційно закріплене в нормативно-правовому акті в якості протиправного. Можливо кілька варіантів протиправності. По-перше, порушення заборони вчинення певної дії. Наприклад, суб'єкт порушив приписи і нецільовим чином використовував бюджетні кошти. По-друге, порушення обов'язку вчинити певну в нормі права дію. Наприклад, свідок не з'явився до податкових органів для дачі свідчень. У першому випадку протиправність дії виникає через порушення [4]заборонених норм, а в другому - через невиконання обов'язків[5]. Оскільки кожна норма права закріплює не тільки обов'язки, а й права, то всяке порушення норми права являє собою посягання на права інших осіб і, отже, є соціально-шкідливим, небезпечним. Проте не всяке заподіяння шкоди іншій особі є правопорушенням. Законодавством допускаються ситуації, в яких подібні дії визнаються правомірними. Це, наприклад, заподіяння шкоди в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, за згодою потерпілого, під час виконання професійних обов'язків, у випадках виробничого ризику, затримання особи, яка вчинила злочин, виконання законного наказу керівника по роботі, службі.

Для визнання протиправного діяння правопорушенням необхідно, щоб воно було скоєно винним. Винність - наступна ознака правопорушення. Діяння може бути визнано правопорушенням тільки тоді, коли скоєно винне, тобто за наявності відповідного психічного ставлення особи до діяння і настали наслідки у формі умислу або необережності. Вина - це завжди психічне ставлення до вчиненого діяння і виражається, перш за все, в тому, що правопорушник усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння або не усвідомлює, хоча міг і повинен був усвідомлювати. Сама вина існує тільки в рамках волі і свідомості суб'єкта.

Діяння - наступна ознака правопорушення. Чинне законодавство та правова теорія розрізняє дві форми діяння: дія і бездіяльність. Причому відповідальність за бездіяльність можлива тільки в тому випадку, якщо на суб'єкті лежав юридичний обов'язок діяти відповідним чином. Наприклад, на приватних нотаріусів, аудиторів, адвокатів лежить обов'язок надавати податкову декларацію, а бездіяльність (неподання) податкової декларації є правопорушенням. Діяння обов'язково повинно бути пов'язане з волею і свідомістю суб'єкта, а правове значення буде мати тільки усвідомлене і вольове діяння.

Юридична відповідальність - наступна ознака правопорушення. Принципами юридичної відповідальності є:

1) Принцип справедливості: покарання не повинно принижувати людську гідність; закон зворотної сили не має; за одне правопорушення має бути тільки одне покарання; не можна за проступки піддавати кримінальному покаранню; кара повинна відповідати важкості правопорушення.

2) Принцип законності: юридична відповідальність має місце лише за діяння, передбачені законом; юридична відповідальність застосовується в суворій відповідності процедурно-процесуальним вимогам; факт вчинення правопорушення повинен бути встановлений, як об'єктивна істина.

3) Принцип доцільності: індивідуалізація заходів залежно від тяжкості правопорушення, особистих властивостей правопорушника; можливість пом'якшення або відмови від застосування заходів і санкцій, якщо цілі можуть бути досягнуті іншим шляхом.

4) Принцип невідворотності відповідальності: жодне правопорушення не повинно бути не поміченим; швидке та оперативне застосування заходів державного примусу; високий професіоналізм кадрів правоохоронних органів (суду, прокуратури, міліції та ін.)

Таким чином, правопорушення – це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищезазначених ознак.