Уразливість і стійкість роботи пно в надзвичайних ситуаціях

Під стійкістю роботи об’єкта господарювання розуміється здатність підприємства в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при руйнуванні й порушенні виробничих зв’язків – відновлювати своє виробництво за максимально короткий термін. Основним завданням стійкості роботи потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) є недопущення аварій, а також збереження можливості виконувати свої виробничі функції, якщо аварії відбуваються.

Протиаварійна стійкість ПНО в основному забезпечується реалізацією таких заходів і принципів:

1) вибором найменш небезпечних технологій;

2) високою якістю і всебічним обґрунтуванням проектів;

3) вибором безпечних технологічних установок і ПНОЕ в цілому;

4) високою якістю виготовлення, монтажу, профілактичного обслуговування та ремонту технологічних установок;

5) застосуванням надійних засобів запобігання переходу технологічних установок і обладнання в критичний режим роботи, що передує аварії, і обмеження наслідків аварії;

6) кваліфікованою експлуатацією ПНОЕ відповідно до нормативно-технічної документації та інструкцій;

7) прийняттям заходів щодо захисту технологічних установок, виробничих систем і устаткування від зовнішніх впливів і ситуацій, пов'язаних з «людським фактором» (низьким рівнем кваліфікації, безвідповідальністю, помилками виробничого персоналу, тероризмом);

8) підтриманням безвідмовності роботи обладнання та систем, що перешкоджають виникненню і розвитку аварій;

9) створенням багатоешелонного захисту від небезпечних наслідків аварій.

В Україні встановлені три категорії уразливості потенційно небезпечних об’єктів у терористичному відношенні, які визначають рівень небезпеки ПНО (серед інших об’єктів) та характеристику ступеня ризику виникнення терористичних проявів за масштабами прогнозованих наслідків надзвичайної ситуації, яка може статися внаслідок терористичного акту.

Перша категорія уразливості об’єктів у терористичному відношенні встановлюється для об’єктів, щодо яких існує дуже високий рівень ризику виникнення терористичних проявів, у результаті чого можливе виникнення надзвичайних ситуацій загальнодержавного (транскордонного) рівня, що загрожує життю значної кількості людей, а також тяжкими внутрішньо- та зовнішньополітичними, соціальними, економічними та екологічними наслідками для України, а в деяких випадках – і для інших держав.

Друга категорія уразливості об’єктів встановлюється для об’єктів, відносно яких існує високий рівень ризику виникнення терористичних проявів, у результаті чого можливе виникнення надзвичайних ситуацій регіонального (обласного) рівня, що можуть призвести до загибелі (загрози загибелі) людей або значного погіршення умов їх життєдіяльності, а також до ускладнення соціально-політичного, економічного та екологічного стану регіону (області).

Третя категорія уразливості об’єктів встановлюється для об’єктів, щодо яких існує ймовірність виникнення терористичних проявів, у результаті чого можливе виникнення надзвичайних ситуацій місцевого рівня, що загрожують життю людей або суттєво погіршують умови їх життєдіяльності, а також спричиняють ускладнення соціально-політичної, економічної та екологічної ситуації в регіоні або в його окремому районі.

Відповідно до основних нормативно-правових документів з питань цивільного захисту потенційно небезпечні об’єкти можливої спрямованості терористичних дій поділяються на:

· радіаційно-небезпечні об’єкти;

· хімічно-небезпечні об’єкти;

· гідроспоруди (Дніпровського та Дністровського каскадів);

· залізничні станції, що віднесені до груп з цивільного захисту;

· вибухо-пожежонебезпечні об’єкти.

При систематизації об’єктів можливої терористичної спрямованості визначення найбільш важливих з них здійснюється за такими показниками:

1. Радіаційно небезпечні об’єкти. Радіаційно небезпечними є такі об’єкти, аварії на яких можуть призвести до викиду (виходу) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом за умови їх нормальної експлуатації в кількостях, що перевищують установлену межу їх безпечної експлуатації.

2. Хімічно небезпечні об’єкти. До хімічно небезпечних об’єктів відносяться об’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини. При аваріях або зруйнуванні цих об’єктів можуть виникати осередки масових уражень людей, тварин і сільськогосподарських рослин.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

· першого ступеня хімічної небезпеки;

· другого ступеня хімічної небезпеки;

· третього ступеня хімічної небезпеки;

· четвертого ступеня хімічної небезпеки (зона можливого хімічного зараження від яких не виходить за межі об’єкта).

3. Гідроспоруди Дніпровського та Дністровського каскадів. До найбільш небезпечних гідродинамічних об’єктів відносяться такі, екстраординарні події на яких можуть призвести до прориву гребель (дамб, шлюзів) з утворенням хвилі прориву та катастрофічного затоплення, або до аварійного спрацювання водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою прориву гідроспоруди.

4. Залізничні станції, що віднесені до груп з цивільного захисту. Терористичні акти на крупних залізничних вузлах та станціях можуть призвести до значних аварій (катастроф) і тривалого припинення залізничного руху на окремих ділянках та загального порушення його графіка (за рахунок виведення з ладу чи відключення систем та приладів сигналізації, централізації, блокування та зв’язку). За своїм значенням залізничні вузли та станції, як об’єкти, розподіляються на категорії: особливої важливості (ОВ), першої категорії та другої категорії. До цих об’єктів також слід віднести споруди Управлінь та Відділень залізниць, у яких знаходяться диспетчерські пункти, що здійснюють безперервне керівництво експлуатацією залізниць та управління рухом на магістральних залізничних лініях.

Крім того, на цих об’єктах можуть знаходитися (транспортуватися) сильнодіючі отруйні речовини та вибухо-пожежонебезпечні вантажі.

5. Об’єкти метрополітену (для міст Києва, Дніпропетровська і Харкова). Превентивні плани для зазначених об’єктів розробляються із залученням відповідних фахівців (у частині, що стосується) проектних та експлуатуючих організацій, з урахуванням специфіки та особливостей кожної лінії та станції (залізничної чи метрополітену).

6. Вибухо-пожежонебезпечні об’єкти. Категорія ступеня вибухо- та пожежної небезпеки об’єкта визначається, виходячи із властивостей речовин, що використовуються у виробництві. До таких властивостей речовин відносяться:

· для горючих рідин – температура займання;

· для твердих речовин – можливість їх займистості (вибуху), у тому числі при взаємодії з водою або окислювачем.

На підставі відповідних показників, які характеризують вибухову та пожежну небезпеку речовин, а також умов їх обробки та зберігання, за ступенями вибухо- та пожежної небезпеки, об’єкти розподіляються на п’ять категорій (А, Б, В, Г та Д). При цьому, до переліку основних потенційно небезпечних об’єктів, уразливих у терористичному відношенні, слід включати об’єкти категорій А, Б та В, як такі, що складають найбільшу загрозу.