Методичні рекомендації при вивченні теми. Тема № 10. Громадські об'єднання - суб'єкти адміністративного права.
ДИСЦИПЛІНА : АДМІСТРАТИВНЕ ПРАВО
САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ
Тема № 10. Громадські об'єднання - суб'єкти адміністративного права.
Мета:дати студентам чітке поняття громадських об'єднань. Студенти повинні знатипорядок утворення та реєстрації громадських об'єднань. Студенти повинні орієнтуватисяв адміністративно-правовому статусі політичних партій та правовому положенні релігійних організацій.
Форми контролю:
- доповіді;
- обговорення;
- тести.
Питання для самостійного вивчення:
1. Адміністративно-правовий статус: непідприємницьких товариств, що утворюються актами органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань; саморегульованих організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування; непідприємницьких товариств (які не є громадськими об'єднаннями), утворених на підставі інших законів.
2. Відповідальність за порушення законодавства про громадські об'єднання.
Рекомендована література до теми:
| 1. | КонституціяУкраїни від 28.06.1996р. |
| 2. | Кодекс України про адміністративні порушення від 07.12.1984р.зі змінами і доповненнями |
| 3. | Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07 2005р. зі змінами і доповненнями |
| 4. | Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. зі змінами і доповненнями |
| 5. | Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. зі змінами і доповненнями |
| 6. | Закон України „Про звернення громадян” від 02.10.1996р. зі змінами і доповненнями |
| 7. | Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. зі змінами і доповненнями |
| 8. | Закон України „Про міліцію” від 2012.1990р. зі змінами і доповненнями |
| 9. | Закон України „Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999р. зі змінами і доповненнями |
| 10. | Закон України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльність" 5 липня 2012 року № 5076-VI |
| 11. | Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 01.12.1994р. зі змінами і доповненнями |
| 12. | Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. зі змінами і доповненнями |
| 13. | Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19.11.1992р. зі змінами і доповненнями |
| 14. | Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 06.12.1992р. зі змінами і доповненнями |
| 15. | Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994р. зі змінами і доповненнями |
| 16. | Закон України „Основи законодавства України про культуру” від 14.02.1992р. зі змінами і доповненнями |
| 17. | Закон України „Про освіту” від 23.05.1991р. зі змінами і доповненнями |
| 18. | Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002р. зі змінами і доповненнями |
| 19. | Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992р. зі змінами і доповненнями |
| 20. | Закон України „Про дорожній рух” від 30.06.1993р. зі змінами і доповненнями |
| 21. | Закон України „Про Вищу раду юстиції” від 15.01.1998р. зі змінами і доповненнями |
| 22. | Закон України „Про оборону України” від 06.12.1991р. зі змінами і доповненнями |
| 23. | Закон України „Про Збройні сили України” від 06.12.1991р. зі змінами і доповненнями |
| 24. | Закон України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.1992р. зі змінами і доповненнями |
| 25. | Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003р. зі змінами і доповненнями |
| 26. | Закон України „Про Службу безпеки України” від 25.03.1992р. зі змінами і доповненнями |
| 27. | Закон України „Про державний кордон України” від 04.11.1991р. зі змінами і доповненнями |
| 28. | Закон України „Про державну прикордонну службу України” від 03.04.2003р. зі змінами і доповненнями |
| 29. | Закон України „Про транспорт” від 10.11.1994р. зі змінами і доповненнями |
| 30. | Закон України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. зі змінами і доповненнями |
| 31. | Закон України „ Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. зі змінами і доповненнями. |
| 32. | Закон України „ Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994р. зі змінами і доповненнями |
| 33. | Закон України „ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1991р. зі змінами і доповненнями |
| 34. | Закон України „ Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993р. зі змінами і доповненнями |
| 35. | Закон України „ Про державну податкову службу в Україні” від 24.12.1993р. зі змінами і доповненнями |
| 36. | Закон України „ Про доступ до судових рішень" №3262-1V від 22.12.2005 |
| 37. | Указ Президента України „ Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” від 15.12.1999р. зі змінами і доповненнями |
| 38. | Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р. |
| 39. | Положення про МВС, затверджене Указом Президента України від 17.10.2000 р. |
| 40. | Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001р. |
| 41. | Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена Міністерством внутрішніх справ України від 22.02.2001р. |
| 42. | Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред.С.В.Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. |
| 43. | Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 544 с. |
| 44. | Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л.Попова . – М.: Юристъ, 2002. |
| 45. | Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права. // Право України – 1999. - №8. |
| 46. | Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336с. |
| 47. | Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. Посібник. – Тернопіль: Картбланш, 2004. – 520 с. |
| 48. | Комзюк А.Т. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч.посібник. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1998. |
| 49. | Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч. Посіб. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с. |
| 50. | Кузьменко О.В., Гуржій Т.О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник/ За ред.. О.В. Кузьменко. – К.: Атака, 2007. – 416с. |
| 51. | Пасенюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право// Право України. – 2005. - № 7. – С. 8-11. |
| 52. | Рябченко О.П., Бутенко В.І., Ясинок М.М., Лічман Л.Г., Погрібний С.О. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво «МакДен», 2008. – 200с. |
| 53. | Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків: Фірма «Консум», 2003. – 464с. |
Методичні рекомендації при вивченні теми
При вивченні першого питання (Адміністративно-правовий статус: непідприємницьких товариств, що утворюються актами органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань; саморегульованих організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування; непідприємницьких товариств (які не є громадськими об'єднаннями), утворених на підставі інших законів.) студентам слід звернути увагу на те, що
Цивільне законодавство України не містить загального визначення непідприємницьких товариств. Так, відповідно до ст. 85 ЦК ^підприємницькими товариствами є юридичні особи приватного права, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законами України "Про об'єднання громадян", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", "Про споживчі спілки", "Про кредитні спілки", "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про благодійництво та благодійні організації", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про торгово-промислові палати в Україні", підзаконними нормативно-правовими актами: постановами Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 5 червня 1985 p., № 228 "Про затвердження Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу", Ради Міністрів Української PCP від 30 квітня 1985 р. № 186 "Про затвердження примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу" тощо.
До непідприємницьких організацій, створених на підставі інших актів цивільного законодавства, застосовуються положення ЦК, якщо такими актами цивільного законодавства не встановлено інше спеціальним законом.
Законодавство України визначає правовий статус, порядок утворення та діяльності непідприємницьких товариств, права та обов'язки засновників та учасників таких організацій, порядок формування органів управління цими організаціями, набуття та використання коштів та майна, а також форми їх контролю.
Об'єднання громадян України можуть утворюватися і діяти з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських об'єднань громадян належать ті, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об'єднань належать такі, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян. Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом.
Верховна Рада України встановлює пільги щодо оподаткування доходів по окремих видах господарської або іншої комерційної діяльності об'єднань громадян, створених ними установ та організацій, заснованих підприємств, максимальні розміри окремих та загальних річних пожертвувань на користь політичних партій, затверджує перелік всеукраїнських громадських організацій, яким держава надає матеріальну допомогу. Податковим законодавством встановлюється спеціальний пільговий режим щодо оподаткування непідприємницьких організацій, які здійснюють суспільно корисну (благодійну) діяльність. Так, відповідно до п. 7.11.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неприбутковими установами і організаціями є: а) благодійні фонди і благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України "Про об'єднання громадян", науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами ІІІ-ГУ рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями-заповідниками; б) пенсійні фонди, кредитні спілки, створені у порядку, визначеному законом; в) інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів; г) спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів; д) релігійні організації; є) житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків; ж) професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок.
Непідприємницькі товариства діють на принципах рівності перед законом, свободи об'єднання, рівноправності учасників, добровільності вступу та свободи виходу, самоврядування, законності, відкритості діяльності, доступності установчих документів, вільного вибору напрямів діяльності та непідпорядкування владі.
Принцип непідпорядкування владі виявляється в тому, що органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, не належать до неприбуткових організацій, а в контексті ст. 81 ЦК вони є юридичними особами публічного права. Крім того, втручання органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування у діяльність непідприємницьких організацій не дозволяється.
Принцип добровільності полягає у тому, що об'єднання громадян створюються і діють на непримусовій основі, на засадах рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян. Належність чи неналежність до непідприємницьких організацій не може бути підставою для обмеження прав і свобод людини або для надання державою будь-яких пільг і переваг.
Принцип самоврядування полягає в тому, що всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах усіх членів об'єднання або їх представників.
Принцип полягає у тому, що непідприємницькі товариства мають регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.
Непідприємницькі товариства мають свою символіку, яка не може бути тотожною державним чи релігійним символам, ображати національні чи релігійні почуття громадян і яка підлягає державній реєстрації. Опис символіки, яка затверджується відповідно до статуту непідприємницької організації, може міститися в її установчих документах.
Найменування непідприємницького товариства складається з власної назви організації та інформації про її організаційно-правову форму. У найменуванні також може бути зазначено вид або сферу діяльності непідприємницького товариства. Інформація про організаційно-правову форму наводиться шляхом включення до найменування слів: непідприємницьке товариство, установа, фонд, громадська організація і не може вводити в оману стосовно мети, видів діяльності та організаційно-правової форми організації.
Найбільш поширеною формою товариств є господарські товариства. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Підприємницькі товариства - це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст.84 ЦК).
Визначальною ознакою підприємницького товариства є мета отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (коли учасників більше одного) або привласнення учасником (коли він один).
ЦК передбачені такі види підприємницьких товариств:
1) акціонерне товариство;
2) товариство з додатковою відповідальністю;
3) товариство з обмеженою відповідальністю;
4) повне товариство (товариство з повною відповідальністю);
5) командитне товариство .
Детально питання створення та діяльності зазначених товариств регулюються гл.8 ЦК (ст.ст.113-162).
Крім господарських товариств, до підприємницьких товариств належать також виробничі кооперативи.
Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або Іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених його статутом та законом. Види та правовий статус виробничих кооперативів визначаються нормами спеціального законодавства.
Непідприємницькі товариства - це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Некомерційні товариства можуть створюватися в організаційно-правових формах, передбачених ЦК або іншими законами. Крім того, чинне законодавство передбачає створення некомерційних організацій у інших (крім товариств) формах.
Наприклад, непідприємницькими організаціями є релігійні громади (парафії, церкви тощо), інші релігійні організації (монастирі, релігійні братства, місії, навчальні заклади). Створення і діяльність таких некомерційних юридичних осіб регулюються Законом України від 23 квітня 1991 р. “Про свободу совісті та релігійні організації”. Згідно зі ст.36 Конституції громадяни України мають право об'єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Отже, такі об'єднання, партії та інші аналогічні утворення також набувають у відповідному порядку статусу непідприємницьких юридичних осіб. Основні засади створення та діяльності об'єднань громадян передбачені законами України від 16 червня 1992 р. “Про об'єднання громадян” та від 5 квітня 2001 р. “Про політичні партії в Україні”.
Діяльність недержавних організацій, головною метою яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб передбачена Законом від “Про благодійництво та благодійні організації”. Діяльність таких організацій є безкорисливою, такою, що не передбачає одержання прибутків від неї. Благодійними, за змістом зазначеного Закону, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи .
Різновидом непідприємницьких організацій є торгово-промислові палати. Вони створюються на підставі Закону України від 2 грудня 1997 р. “Про торгово-промислові палати в Україні”. Відповідно до цього Закону торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, які створені й діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання Законом передбачено, що торгово-промислові палати мають право створювати за ініціативою учасників спору третейські суди, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів, виконувати інші повноваження.
Некомерційною, непідприємницькою організацією є також профспілки. Закон України від 15 вересня 1999 р. “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” визначає основні принципи, статус і завдання профспілок.
Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю займатися підприємництвом, тобто здійснювати діяльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку.
ЦК: Стаття 84. Підприємницькі товариства
1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.