VII. Призупинення договорів
Підстави призупинення міжнародних договорів закріплено в ст. 57-63 Конвенції 1969 р. До них належать наступні обставини:
w Підстави, закріплені в договорі, і згода учасників. Стаття 57 говорить: «Призупинення дії договору відносно всіх учасників або у відношенні якого-небудь окремого учасника можливе: а) відповідно до положень договору; або b) у будь-який час за згодою всіх учасників по консультації з іншими Договірними державами». У відповідності зі ст. 58 за певних умов два або декілька учасників багатостороннього договору можуть укласти угоду про тимчасове призупинення дії положень договору тільки у відносинах між собою.
w Укладання наступного договору. Пункт 2 ст. 59 говорить: «Дія попереднього договору вважається лише припиненою, якщо з наступного договору випливає або іншим способом установлено, що такий був намір учасників».
w Істотне порушення договору (ст. 60).
w Тимчасова неможливість виконання (ст. 61).
w Корінна зміна обставин. Пункт. 62 говорить: «Якщо... учасник має право посилатися на корінну зміну обставин як на підставу для припинення договору або виходу з нього, то він має право також посилатися на цю зміну як на підставу для призупинення дії договору». Посилання на корінну зміну обставин міститься у Федеральному законі від 29 листопада 2007 р. № 276-ФЗ « Про призупинення Російською Федерацією дії Договору про звичайні збройні сили в Європі»[1] : «Російською Федерацією припинена дія Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ). Договір про звичайні збройні сили в Європі підписано в м. Парижі 19 листопада 1990 року й набув чинності 9 листопада 1992 року. ДЗЗСЄ обмежував можливості розміщення їх звичайних озброєнь (бронетехніки, артилерії, літаків і вертольотів). Російська Федерація неухильно виконувала прийняті на себе зобов'язання, хоча військово-політична ситуація й співвідношення сил за минулі 17 років докорінно змінилися, при цьому ряд положень ДЗЗСЄ перестав відповідати інтересам безпеки РФ. Країни НАТО, незважаючи на взяті зобов'язання, усіляко затягують процес ратифікації, прагнучи використовувати контроль над звичайними озброєннями як засіб просування своїх геополітичних інтересів і зберігаючи за собою свободу дій на випадок масованої передислокації сил для проведення воєнних операцій. Ситуація, що склалася змусила РФ призупинити дію Договору доти, поки всі країни НАТО не ратифікують Угоду про адаптацію й не почнуть сумлінно виконувати цей документ...»
w Розрив дипломатичних або консульських відносин, якщо їх наявність необхідна для виконання договору (ст. 63).
Наслідки призупинення дії договору визначені в ст. 72 Конвенції 1969 р.: «1. Якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодилися про інше, призупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до даної Конвенції: а) звільняє учасників, у взаєминах яких припиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаєминах протягом періоду призупинення; b) не впливає в іншому на правові відносини між учасниками, що встановлені договором. 2. У період призупинення дії договору учасники втримуються від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору».
100.Статті 65-68 Конвенції 1969 р. визначають процедуру, якої слід дотримуватися відносно недійсності договору, припинення договору, виходу з нього або призупинення його дії. Стаття 65 говорить: «1. Учасник, який відповідно до положень даної Конвенції посилається на ваду у своїй згоді на обов'язковість для нього договору або на підставу для заперечування дійсності договору, для припинення договору, виходу з нього або призупинення його дії, повинен повідомити інших учасників про свою вимогу. У повідомленні повинні бути зазначені заходи, які передбачається прийняти відносно договору, а також їх обґрунтування. 2. Якщо після закінчення певного періоду, який, за винятком випадків особливої терміновості, повинен становити не менше трьох місяців з моменту одержання повідомлення, жоден учасник не висловить заперечення, то учасник, що направив повідомлення, має право в порядку, встановленому статтею 67, здійснити передбачені їм заходи. 3. Якщо, однак, піде заперечення з боку будь-якого іншого учасника, то учасники повинні домагатися врегулювання за допомогою засобів, що зазначені у статті 33 Статуту Організації Об'єднаних Націй...» Стаття 66 говорить: «Якщо протягом 12 місяців після дати, коли було сформульоване заперечення, не було досягнуто ніякого рішення відповідно до пункту 3 статті 65, то застосовується наступна процедура: а) кожна зі сторін у спорі про застосування або тлумачення статей 53 або 64 може передати його, шляхом письмової заяви, на рішення Міжнародного Суду, якщо тільки сторони не домовляться за загальною згодою передати цей спір на арбітраж; b) кожна зі сторін у спорі про застосування або тлумачення будь-якої іншої статті частини V Конвенції може почати процедуру, зазначену в Додатку до даної Конвенції, звернувшись із відповідним проханням до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй».
Статті 53 і 64 стосуються договорів, що суперечать нормі jus cogens, Частина V називається «Недійсність, припинення й призупинення дії договорів» (ст. 42—72); у Додатку до Конвенції 1969 р. закріплена процедура примирення.