Проблеми кримінально-правової охорони життя та здоров’я людини, як центральна проблема кримінального права
Міністерство внутрішніх справ
Львівський державний університет внутрішніх справ
Факультет №6
Кафедра кримінально-правових дисциплін
Навчально-методичні вказівки до організації самостійної роботи
З дисципліни
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
Шифр на назва галузі знань 08 Право
Шифр на назва спеціальність 081 Право
Спеціалізація кримінально-правова
Освітній ступінь магістр
Форма навчання денна
Львів 2016
Навчально-методичні вказівки до організації самостійної роботи затверджені на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ.
Протокол від 29.06.2016 року № 16
Злочини проти життя та здоров’я людини: навчально-методичні вказівки до організації самостійної роботи для здобувачів вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» / розробник: Н.Р.Лащук. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016.
ІІІ. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Навчальна дисципліна «Злочини проти життя та здоров’я людини» є однією із складових навчального плану підготовки студентів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» (кримінально-правова спеціалізація). Викладання даної навчальної дисципліни має на меті вивчення системи норм про злочини проти життя та здоров’я особи, вироблення правил кримінально-правової кваліфікації діянь, передбачених такими нормами.
В основi вивчення навчальної дисципліни є курс лекцiй i традицiйнi форми навчання, такi як: практичнi заняття та самостійна робота.
Практичнi заняття покликанi допомогти глибше засвоїти теоретичний матерiал, навчити студентів чiтко орієнтуватись в чинному кримiнальному законодавствi, тлумачити закони, виробити вмiння правильно застосовувати закон у практичнiй дiяльностi та грамотно квалiфiкувати злочинні діяння.
Курс «Злочини проти життя та здоров’я людини» охоплює 7 тем, включає рiзнi види занять: 38 годин лекцiй, 16 години практичних занять. Основний обсяг навантаження, а саме 111 год. виділено для самостійної роботи.
Готуючись до практичних занять за конкретною темою, студент повинен починати з ознайомлення з нормами Кримiнального кодексу України. Пiсля цього звернутися до постанов Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованих суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, практики судiв України в кримiнальних справах i лише пiсля цього до вивчення iнших джерел, рекомендованих за темою i вiдiбраних самостiйно. При підготовці до кожної теми студентам рекомендується пiдготувати 2-3 приклади iз опублiкованої судової практики. Такі заняття покликанi виробити у студентів навички застосовування кримiнально-правових норм до конкретних життєвих ситуацiй.
Запропоновані на практичні заняття задачi мають умовний характер. Перш, нiж вдатися до розв'язування задачi, необхiдно уважно її перечитати, звернути особливу увагу на юридичну термiнологiю, оцінити обставини, викладенi в умовi.
Розв’язувати задачу слiд у точнiй вiдповiдностi з вказаними обставинами, зробивши юридичний аналiз обставин справи та зiставивши їх зi змiстом закону. При цьому слiд назвати всi властивi ознаки кожного елементу складу злочину, якi мiстяться в законi, або виходять з його змiсту i порiвняти з обставинами вказаними в задачi.
В процесi вивчення теми студенти за власним бажанням з метою покращення своїх знань готують реферат за запропонованими темами. Обсяг реферату повинен бути в межах 25 друкованих листiв.
ІV. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Тема 1.
Проблеми кримінально-правової охорони життя та здоров’я людини, як центральна проблема кримінального права
1. Співвідношення понять «людина», «особа», «громадянин», які законодавець використовує для вказівки на потерпілого від аналізованих посягань.
Гороховська О.В. Кримінальна відповідальність за вбивство через необережність: Автореф. дис... к.ю.н./ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К., - 2003. –С. 9
Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.-К.: Атіка, 2002.-С. 118-119.
Грищук В.К. Питання системності кримінально-правового захисту людини за новим Кримінальним кодексом України.-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С. 111.
Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України.-К.: Атіка, 2003.-С. 73-74.
2. Яке місце повинен зайняти розділ «Злочини проти життя та здоров’я особи» в системі Особливої частини КК (перше, чи одне з наступних);
Сташис В. Основні новели нового Кримінального кодексу України // Вісник Академії правових наук України.-2003.-№1.-С.612.
Грищук В.К. Питання системності кримінально-правового захисту людини за новим Кримінальним кодексом України.-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С. 112;
Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій.- К.:Знання, 2000.-С. 26.
3. Віднесення окремих злочинів до групи посягань проти життя і здоров’я особи.
Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за розголошення лікарської таємниці: окремі теоретичні та прикладні проблеми// Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 102.
Литвин О.П. Злочини проти життя.-К: В-тво Європейського університету, 2002.-С. 20.
4. Доцільність виділення спеціальних норм про вбивство окремих категорій потерпілих (державних та громадських діячів, суддів, захисників).
5. Поняття потерпілого від вбивства. Насамперед, дискутується питання про те, чи може таким потерпілим виступати клонована людська істота;
6. Момент, з якого починається і до якого триває кримінально-правова охорона життя;
7. Необхідність розширення переліку ознак, з врахуванням яких посилюється відповідальність за умисне вбивство (переліку кваліфікованих видів вбивства);
8. Систематизація ознак, які кваліфікують умисне вбивство, виділення поряд з існуючим кваліфікованим складом цього злочину (ч.2 ст.115 КК), ще й особливо кваліфікованого;
9. Співвідношення окремих ознак, які класифікують умисне вбивство. В першу чергу звертається увага на ті, які є взаємовиключними – тобто, коли кваліфікація за відповідним пунктом ч.2 ст.115 КК виключає можливість застосування іншого пункту цієї ж частини статті ;
10. Уточнення змісту ознак, з врахуванням яких пом’якшується відповідальність за вбивство та розширення переліку привілейованих видів вбивства.;
11. Доцільність криміналізації підмовництва до самогубства та пособництву таким діям;
12. Розширення кола органів та тканин, незаконна трансплантація яких має тягти кримінальну відповідальність (статевих залоз, ембріонів, обличчя);
13. Доцільність виділення в КК окремої статті про катування та співвідношення цього злочину з суміжними;
14. Поняття невиліковної інфекційної хвороби
Тема 2.