Етапи конфліктів і методи їх вирішення та врегулювання

Динаміка конфлікту в загальних рисах виглядає так:

ПЕРЕДКОНФЛІКТНА тобто латентна фаза, коли є розбіжність

СИТУАЦІЯ інтересів, але зовнішні прояви відсутні

Процес виникнення, розвитку та вирішення конфлікту, для наочності, представимо так:

Чітке визначення етапів необхідне для того щоб:

а) краще зрозуміти витоки конфлікту [І-й етап]

б) виявити причини появи конфлікту [ІІ-й етап]

в) розібратись у формах його прояву [ІІІ-й етап]

г) простежити закономірністі розв’язання [ІУ-й етап]

д) знайти в кожному етапі можливості пом’якшення, скорочення в часі, виходу на стабільність.

Розглянемо окремо прояви кожного етапу.

	ПЕРЕДКОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ

Може проявитися, в основному, у двох видах:

МЕТА – ОДНА суб’єкти політики прагнуть однієї мети,

СУБ’ЄКТИ – РІЗНІ але практично себе ще не проявили, ще не

ввійшли в конфлікт;

Приклад: політичні партії мають намір запропонувати свої кандидатури в президенти, але виборча компанія ще не почалася й тому фактично діяльність не розгорнулась;

СУБ’ЄКТИ – РІЗНІ, коли існують різні інтереси з однієї проблеми,

МЕТА – РІЗНА ставляться різні, нерідко діаметрально

протилежні цілі, але зіткнення не відбувається.

Приклад: політичні партії та їх фракції у парламенті мають різне

уявлення, різні програми щодо формування економіки, однак на засідання парламенту ця проблема ще не винесена

Це, іншими словами, латентний стан, конфлікт тут існує в прихованому (імплітаційному) вигляді, він визрів, але не проявився.

	ПОЧАТОК КОНФЛІКТУ

За формою і сутністю він може бути різним. Його різновиди:

ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП ЛІДЕРА

Коли розбіжності в поглядах, оцінках

виносяться на широкий загал, на трибуни

мітингів, у парламент;

ДИСКУРС НА РІВНІ ПРЕСИ

коли в газеті, на телебаченні, по радіо оприлюднюється . гострий матеріал супроти протилежної сторони;

ПОЯВА НАВМИСНОГО ІНЦИДЕНТУ

коли чиниться дія, що активізує конфлікт, ( в 1914 році, - вбивство ерцгерцога Фердінанда спричинило початок Першої світової війни);

ПРИКРИЙ, НЕПЕРЕДБАЧЕНИЙ ВИПАДОК

коли в середовищі однієї зі сторін, або між

сторонами сталась подія, яка порушила

латентність відносин (вбивство лідера,

пожежа, економічна диверсія та ін.).

Початок конфлікту вносить суттєві зміни в поведінку сторін:

інтереси, що досі приховувались,

ЗАГОСТРЕННЯ КОНФЛІКТУ

тепер демонструються відкрито.

Коли конфлікт уже розпочався і відбувається реалізація

переваг кожною стороною – учасницею, він буде дедалі більш

загострюватися, адже учасники шукатимуть все нові й нові засоби здобуття переваг у конфлікті, змушені будуть відповідати на дії супротивника новими діями, вдаватимуться до підтримки

інших сил, що призводить до розширення поля протистояння

Відповідно змінюється, доповнюється поведінка сторін:

Дискусія, що мала на початковому етапі на меті переконати,

переходить у суперечку а то й у випади, образи.

Усі зусилля спрямовуються на те, щоб завдати якнайбільшої шкоди супротивнику, а то й більше того - знищити його.

Загострення конфлікту має свою динаміку, якій притаманне використання все більшої кількості засобів і перехід від менш гострих до більш гострих.

	ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТУ

Загострення не може бути нескінченним, адже такий розвиток подій може призвести до невиправданих втрат, а то й до загибелі конфліктуючих сторін. Розуміючи це, сторони на певному етапі загострення починають шукати можливості для припинення боротьби.

На цьому етапі з'являються наступні настрої, дії.

Триває пошук варіантів виходу з кризового стану

(корекція вимог до супротивника, вихід на певні контакти з

супротивником і та.ін).

Аналізуються життєві реалії, які диктують необхідність зважити

свої сили та можливості подальшого протистояння і потенціал

супротивника.

Зіставляються свої позиції із стабільними нормами, що панують

у супільстві, для подолання конфронтації.

Щодо останнього етапу конфліктних ситуацій, то існує чимало визначень, які по-різному тлумачать смисл та значення цього етапу.

Найбільш поширені такі:

УСУНЕННЯ

ЗАПОБІГАННЯ

УПРАВЛІННЯ

РОЗВ’ЯЗАННЯ

ЛІКВІДАЦІЯ

Ці поняття не є тотожніми, рівнозначними; кожне несе в собі певну, притаманну саме йому якість.

	ЛІКВІДАЦІЯ -коли, за згодою сторін, конфлікт знаходить повне вирішення, або припиняється в результаті подавлення однієї з сторін іншою. сторін подавлення іншою

Всі ці поняття об’єднуються одним узагальнюючим поняттям

ВИРІШЕННЯ.

МЕТОДИ ВІДКЛАДАННЯ МЕТОДИ ПОСЕРЕДНИЦТВА МЕТОДИ ПЕРЕГОВОРІВ

Існує чимало форм, методів вирішення конфліктів; серед них найбільш поширені такі:

Розглянемо сутність кожного.

Методи відкладання,як правило, використовуються на початковому, передконфліктному етапі, коли різні інтереси сторін ще не стали протидіючими, хоча не виключено відкладання і на інших етапах.

Методи відкладання не є надійним забезпеченням вирішення конфлікту, адже причини розбіжностей залишаються, з часом, за нових обставин, конфлікт може спалахнути з новою силою

Методи посередництвавикористовуються на будь-якому етапі

конфліктної ситуації, але найбільший сенс мають на етапі загострення, коли конфліктуючі сторони починають використовувати гострі, агресивні засоби й керуватися емоціями.

У ролі посередника виступають:

ОСОБА

якій певна організація доручила увійти в контакт з

конфліктуючими сторонами;

УСТАНОВА

яка за родом своєї діяльності покликана розв’язувати конфліктні ситуації (арбітраж);

ДЕРЖАВА

яка має найбільше можливостей (закон, матеріальна

база, авторитет) для вирішення суперечностей.

Методи посередництва є досить ефективними, тому що вони дозволяють:

а) за потреби оперативно втрутитись в конфлікт;

б) стати вище інтересів обох сторін, виявити об’єктивність;

в) займатись посередництвом і за згодою, і без згоди сторін.

Метод переговорівможе використовуватися на всіх етапах конфлікту, причому його використання залежить лише від конфліктуючих сторін, хоча ініціатива почати переговори, звичайно, виходить від однієї із сторін.

Метод переговорів – найбільш результативний та надійний порівняно з усіма іншими, адже переговори, звичайно, завершуються із врахуванням інтересів обох сторін.