Політичні ідеї європейського соціалізму XVI - XVII ст.

Англійський державний діяч і політичний мислитель Т. Мор став всесвітньо відомим завдяки твору "Утопія"(1516). Утопія - це неіснуючий, вигаданий автором острів, на якому випадково опинився і прожив п'ять років моряк, розповідь якого лягла в основу книги. В Утопії існувала лише суспільна власність, бо вона гарантувала добробут населення і рівність усіх. Управління здійснювалося на основі законів, передбачалася детальна регламентація усіх сторін життєдіяльності громадян. Органами управління Утопії були народні збори та сенат. З числа кандидатів, висунутих народом, сенат обирав правителя, посада якого була Довічною (крім випадків, якщо він виявив нахил до тиранії). Припускалося, що окремі питання могли виноситися на обговорення усього населення острова. Найважливіші посадові особи обиралися із числа вчених. Усі громадяни повинні працювати по шість годин щодня. Сімейне життя носило патріархальний характер; авторитет особи визначався її віком. Т. Мор стверджує, що поки існує приватна власність, немає жодних шансів на оздоровлення соціального організму. "Де тільки є приватна власність, там навряд можливий правильний і успішний плин державних справ". Вихід у людства один - "абсолютне знищення приватноі власності". Утопія змогла позбавитися приватної власності; суспільству належала земля й уся вироблена продукція. Достаток, у якому живуть утопійці, досягається примусовою працею, скороченням потреб, ліквідацією розкоші. Т. Мор зазначав, що в Утопії існувало рабство, джерелами якого ставали полонені, злочинці, які відбували покарання, а також люди, які були засуджені до смерті в інших державах і викуплені у них. Рабство в Утопії не є спадковим, і самі раби могли бути звільнені зі свого стану. Т. Мор мав великий вплив на наступних представників соціалістичної думки. Його утопія - це не лише форма вираження ідеалу, але й засіб критики існуючого ладу. На відміну від нього, італійський мислитель Т. Кампанелла відкрито не критикує соціально-економічний лад. У творі "Місто Сонця" (1601) він висунув .ідеал суспільного устрою, заснованого на спільній праці та спільній власності.На чолі Міста Сонця стоїть Верховний правитель, іменований Сонцем, Метафізиком. Він є главою як світської, так і духовної влади, йому належить право прийняття остаточного рішення з усіх питань. На посту Метафізик знаходиться доти, доки не з'явиться людина, котра перевершує його знаннями, науковими досягненнями, здатністю керувати державою. Метафізик здійснює верховну владу, опираючись на трьох радників: Пона (Міць), Сіна (Мудрість) та Мора (Любов), У Місті Сонця існує ще цілий ряд посадових осіб, які відають вузькими напрямками роботи. Ними обираються ті, "кого ще з дитинства визначають у школах найпридатнішими, щоб посісти їх". Посадові особи змінюються з волі народу. Не міняються тільки четверо найвищих, якщо з власної волі вони не передадуть владу мудрішим. Регулярно у Місті Сонця збирається Рада, на якій присутні всі від двадцяти років і старше, і всім пропонується поодинці висловлюватись про те, які недоліки є в державі, які посадові особи виконують свої обов'язки добре, які - погано..." У Місті Сонця приватна власність ліквідована, землеробство та ремесла є справами колективної праці. Посадові особи слідкують за тим, щоб ніхто не отримав із виробленого більше, ніж йому належить. Держава втручається навіть у творчість поетів, вказуючи їм, у яку форму втілювати свій талант. Кожен крок громадян Міста Сонця спрямовується і контролюється. Неповторність кожної людини, наявність власних своєрідних потреб особливої цінності не мають, бо домінують нтереси держави.

У інших творах Т. Кампанелли ("Монархія Месії". "Про царство Боже" та ін.) підкреслюється велике значення всесвітнього єднання в одній монархії усіх держав, що позбавило б людство воєн, голоду, епідемії.

Окремий напрямок в політиці представляв німецький філософ, економіст Карл Маркс (1818-1883). Його теорія стала наслідком застосування філософського матеріалізму і матеріалістичної діалектики до вивчення політики, розуміння історії людства. Марксизм став противагою до політичної концепції класичного лібералізму. Марксисти (К. Маркс. Ф. Енгельс) виникнення держави пояснювали розподілом праці та привласненням засобів виробництва. Держава розглядалася ними як знаряддя панівного класу, що використовується для підкорення пригноблених класів. Непримиренність антагоністичних класів призводить їх до класової боротьби, а основною силою революційного процесу є пролетаріат. Марксисти вважали, шо революційне насильство є необхідною умовою переходу до нового суспільного ладу.Вони заперечували парламентаризм та доцільність поділу влади. Монізм (філосовське вчення, яке основою всього існуючого визначає одне начало – матерію або дух) матеріалістичного розуміння історії полягає у тому, що Маркс розглядав його як живий організм, де взаємодіють не випадкові чинникі, а функціонально залежні елементи єдиного цілого, підвладного дії певних об’єктивних закономірностей розвитку. Визначальними серед них вважав економічні закономірності. Саме вони з виробничими відносинами, на його думку, становлять економічну структуру (базис) суспільства, на який спирається юридична, політична, ідеологічна надбудова.У дослідженні політичних явищ це дало змогу використати критерій повторюваності, завдяки чому стало можливим виділити спільне в політичному устрої різних країн, застосувати поняття “суспільно-економічна формація” – історично окреслений тип суспільства, що грунтується на певному способі виробництва. Спосіб виробництва – це єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Зміна різних епох в історії людства розглядалась, як закономірний процес зміни прогресуючих з кожною епохою способів виробництва. В основі їх зміни – постійна суперечність між рівнем продуктивних сил і певними виробничими відносинами, яка виявляється у боротьбі класів і вирішується революцією. Пролетар, вважав Маркс, саме той клас, який здобуде перемогу в революції, приведе до звільнення суспільства від усіх форм експлуатації, до безкласової, комуністичної формації. Марксизм відрізняється від інших політичних теорій претензіями та єдністю теорії та практики. Якщо інші теорії, як правило, не претендували на їх практичне втілення, не ставили за мету звільнити світ, задовольняючись його поясненням, то марксизм був, насамперед, програмою суспільного переустрою. Але твердження Маркса про месіанську роль пролетаріату виявилось утопічним.

Політична думка в Росії.

Ідеї Герцена, Чернишевського, Белінського започаткували напрямок революційного демократизму,який стверджував, що в основі російського соціалізму має лежати общинний устрій.