Проблема об*єкту та предмету сучасних міжнародних відносин 9 страница
36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
Третій період війни хронологічно охоплює час з січня 1944 р. по 9 травня 1945 р. і визначається так: Розгром фашистського блоку, вигнання ворожих військ за межі СРСР, визволення з окупації країн Європи, повний крах фашистської Німеччини і її беззастережна капітуляція.
До січня 1944 р. німецько-фашистські війська продовжували окуповувати Естонію, Латвію, Литву, Карелію, значну частину Білорусії, Україні, Ленінградської та Калінінської областей, Молдавію і Крим. Збройні сили фашистського блоку налічували понад 10 млн. чоло-століття. Проте становище фашистської Німеччини різко погіршився. На початку 1944 р. фашистська армія мала 314 дивізій і 8 бригад, а також 38 дивізій і 18 бригад її союзників. У діючій армії налічувалося близько 6,7 млн. чоловік. Ворог перейшов до жорсткої позиційної оборони і були потрібні величезні зусилля для його розгрому. На початку 1944 р. в діючій армії Радянського Союзу було понад 6,3 млн. чоловік. Переважної переваги радянських збройних сил над німецько-фашистськими військами в силах і засобах (за винятком артилерії і авіації) ще не було. Ворог продовжував утримувати в своїх руках ряд важливих радянських військово-морських баз, внаслідок чого можливості базування і операцій Балтійського і Чорноморського флотів були обмежені. У грудні 1943 - квітні 1944 р. радянські війська в ході наступу на Правобережній Україні, що розгорнувся на фронті до 1300-1400 кілометрів, розгромити фашистське угруповання і вийшли на державний кордон в передгір'ях Карпат і на території Румунії. Були звільнені Ленінградська та частина Калінінської області, остаточно знята блокада Ленінграда. Навесні 1944 р. був звільнений Крим. Перемоги Червоної Армії показали, що Радянський Союз зможе сам завершити розгром Німеччини і звільнити народи Європи від фашистського ярма. Це змусило правлячі кола США і Великобританії прискорити відкриття другого фронту. 6 липня 1944 їх війська почали вторгнення до Північної Франції, в Нормандії. Висадці союзників сприяла загальна військово-стратегічна обстановка, що склалася на той час в результаті дій радянських збройних сил. Влітку 1944 р. Червона Армія розгорнула потужне стратегічний наступ в Карелії, Білорусії, Західної України і Молдови. Наступ в Карелії призвело до зміни загальної обстановки на північній ділянці радянсько-німецького фронту і прискорило вихід Фінляндії з війни. У ході наступу в Білорусії були звільнені білоруські території, велика частина Литви та Латвії, східна частина Польщі. Радянські війська підійшли до кордонів Східної Пруссії. Наступ на південно-заході радянсько-німецького фронту призвело до звільнення західній частині України та південно-західній частині Польщі. Були створені сприятливі умови для перемоги антифашистського збройного повстання румунського народу. Румунія вийшла з війни на боці фашистського блоку і 24 серпня оголосила війну Німеччині. Наступ Червоної Армії восени 1944 р. на південному напрямку зробило безпосередню допомогу болгарської, угорського, югославським і чехословацькому народам у їх звільнення від фашизму. Радянські війська у вересні перетнули румунсько-болгарський кордон. 9 вересня в Софії відбулося збройне повстання, в результаті якого до влади прийшов уряд Вітчизняного фронту, який оголосив війну фашистської Німеччини. У вересні - жовтні 1944 р. радянські війська звільнили частину Чехословаччини і надали допомогу Словацькому національному повстанню. Надалі Червона Армія, спільно з військами Румунії, Болгарії і Югославії, продовжувала потужний наступ з метою звільнення Угорщини та Югославії. У вересні - листопаді радянські війська провели стратегічну наступальну операцію з метою розгрому німецько-фашистських військ, що окупували Прибалтику, і завершення звільнення Прибалтійських республік. Ця операція включала в себе чотири об'єднаних спільною метою військово-наступальних операції: Ризьку, Талліннської, Моонзундских десантну і Мемельській. У результаті потужних ударів радянських військ Прибалтика була звільнена (крім Курляндії) і були створені передумови для розвитку наступу Червоної Армії у Східній Пруссії. У жовтні 1944 р. Червона Армія і Військово-морський флот здійснили Петсамо-Кіркенесской операцію, результатом якої стало звільнення району Петсамо (Печінки) і північних районів Норвегії. Тим самим було покладено початок позбавленню норвезького народу від німецько-фашистської окупації. Радянське Заполяр'я було звільнено від фашистських військ.У цілому радянські збройні сили в 1944 р. провели близько 50 наступальних операцій, що мали величезне воєнно-політичне значення. У результаті були розгромлені основні угруповання німецько-фашистських військ. Тільки за літо і осінь 1944 р. ворог втратив 1,6 млн. чоловік. Фашистська Німеччина втратила майже всіх своїх європейських союзників, фронт наблизився до її кордонів, а в Східній Пруссії переступив їх. З відкриттям другого фронту військово-стратегічне становище Німеччини погіршилося. Тим не менш гітлерівське керівництво зробило широкомасштабний наступ в Арденнах (Західна Європа). У результаті наступу німецьких військ англо-американські війська потрапили у важке становище. У зв'язку з цим на прохання Уінстона Черчілля радянські війська в січні 1945 р. раніше запланованого терміну перейшли в наступ по всьому радянсько-німецькому фронту. Наступ Червоної Армії було настільки потужним, що вже на початку лютого її окремі з'єднання вийшли на підступи до Берліна. Дії радянських військ у вирішальній мірі сприяли зриву німецько-фашистського наступу в Західній Європі і надали серйозну допомогу у здійсненні бойових операцій англо-американських військ проти німців. У січні - першій половині квітня 1945 р. радянські війська були здійснені Східно-Прусська, Вісло-Одерська, Віденська, Східно-Померанський, Нижньо-Сілезька і Верхньо-Сілезька наступальні операції. Їх результатом став розгром головних військових угруповань німецько-фашистських військ і звільнення майже всієї Польщі, значної частини Чехословаччини, всій Угорщині, східній частині Австрії з її столицею Віднем. Радянські війська вийшли до Одеру. У сформованих умовах німецько-фашистське командування, опинившись перед явною загрозою військово-політичної поразки, спробувало викликати розкол в антигітлерівській коаліції і домогтися сепаратного миру з США і Великобританією. Реакційні елементи правлячих кіл США і Великобританії в глибокій таємниці від уряду Радянського Союзу намагалися вести переговори з високопоставленими представниками фашистської Німеччини про припинення війни. Тим не менш Радянський Союз продовжував домагатися зміцнення антигітлерівської коаліції. У зв'язку з цим вирішальні перемоги Червоної Армії над гітлерівським вермахтом сприяли успіху Кримської конференції 1945 р. керівників СРСР, США і Великобританії. Конференція відбулася у Лівадії (поблизу Ялти) 4-11 лютого 1945 р. На конференції були узгоджені військові плани спільних дій цих країн проти Німеччини на завершальній стадії війни, визначено їх ставлення до Німеччини після її беззастережної капітуляції і намічені основні принципи загальної політики щодо післявоєнної організації світу. Зокрема, передбачена окупація Німеччини з певним зонам, створення союзницької адміністрації і "контрольного механізму в Німеччині". Конференція прийняла рішення про створення міжнародної установи, що має на меті збереження миру, - Організації Об'єднаних Націй (ООН) і постійного органу при ній - Ради Безпеки. Конференція прийняла "Декларацію про звільнену Європу", у якій союзні держави заявили про прагнення узгоджувати свої дії при вирішенні політичних та економічних проблем визволеної Європи. На конференції було також досягнуто згоди про вступ СРСР у війну проти імперіалістичної Японії через два-три місяці після закінчення війни в Європі.
37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
Формування антигітлерівської коаліції 22 чер 1941 гітлерівські війська напали на Рад Союз. Цей факт примусив уряди багатьох країн світу по-новому подивитися на зовн пол Гітлера. Співвідношення політичних сил у світі змінилося не на користь Німеч. У той же день Вінстон Черчілль (прем'єр-міністр Велик) виступив по радіо Із заявою про те. що його уряд надасть Росії екон і технічну допомогу. 24 чер 1941 р. виступив із заявою про допомогу СРСР президент США Франклін Рузвельт.
12 лип 1941в Москві відбулася конф представників СРСР,Вел.Бр.та США. на якій обговорювалося питання про взаємні поставки зброї, військових і сировинних матеріалів. Конф заклала основу для створення антигітлерівської коаліції.Сгалін звернувся до Черчілля у лип 1941 з вимогою про відкриття другого фронту- Та англ уряд у відповідь лише пообіцяв воєнні поставки та кредит. Тоді рад уряд почав налагоджувати дипл відн з еміграційними урядами Польщі та Чехосл. У лип 1941. між цими країнами були підписані договори про взаємодопомогу у війні проти фашистської Німеч. На тер-ії Рад Союзу були сформовані іноземні військові частини.9-14 сер1941 була підписана англо-амер декларація «Атлантична хартія». 24 08 до них приєднався СРСР. Це був продовженням спільної боротьби проти Гіглера. США кредитували СРСР на суму 1 млрд доларів. А на Московській конф (29.09.1941) Анг,США та СРСР підписати угоду про допомогу останньому. У гр 1941США заявили про свій вступ у війну.1.01.1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у т.ч. СРСР,США і Великобр, підписали Декларацію Об'єднаних Націй. Вони зобов'язувалися використати всі ресурси в боротьбі проти фашистів і не укладати сепаратного миру з агресором.Наступний договір був підписаний між СРСР та Великбр у Лондоні у тр1942 Обидві сторони зобов'язувались співробітничати в боротьбі проти гітлерівців. Умови договору поширювались і на післявоєнний час. Незабаром відбулися переговори у Вашингтоні між радянськими та американськими урядами. Було досягнуто домовленості про взаємодопомогу у війні проти Німеч. Обидві країни домовились постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію,здійснювати економічне співробітництво. Переговори закінчились підписанням радянсько-американського договору. 11.06.1942р. Угоди в Лондоні та Вашингтоні завершили формування антигітлерівської коаліції.Але основне питання у боротьбі з фашизмом - відкриття Другого фронту в Європі — залишилося відкритим. Уряди Англії і США не хотіли ризикувати життям сотень тисяч своїх співвітчизників і накопичували матеріальні ресурси та військову техніку, щоб мати безперечну перевагу над вермахтом. Черчілль і Рузвельт нарешті пообіцяли відкрити другий фронт у серпні - вересні 1943р. та це залишилось тільки обіцянкою.Війна виявила збіг корінних національних інтересів держав, яким загрожував німецький фашизм та японський мілітаризм.Велике значення у зміцненні антигітлерівської коаліції мала Тегеранська конференція (28.11 - 1.12.1943). Керівники урядів США. Англії та СРСР домовились про відкриття другого фронту у травні 1944 р.. про післявоєнний устрій Німе ччини, польські кордони тощо.28 листопада — 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася перша зустріч «Великої трійки» — Й. В. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта й У. Черчілля. Перед цим Рузвельт і Черчілль зустрілися в Каїрі. Черчілль знову порушив питання про «балканський варіант». Рузвельту було не важко цього разу остаточно відкинути домагання Черчілля: напередодні німецькі війська розгромили британські десанти біля Греції. Рузвельт підкреслив, що англо-американські війська вже спізнилися, бо Червона Армія перебувала в 60 км від Праги й 40 км від Бессарабії.Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США й Англії проходила на території радянського посольства в Тегерані, де жили Сталін і Рузвельт (за запрошенням Сталіна у зв'язку із загрозою диверсії з боку гітлерівських агентів).Англійський прем'єр-міністр зауважив, що США, СРСР та Великобританія повинні "забезпечити безпеку у світі, принаймні, близько на 50 років, шляхом роззброєння Німеччини, встановлення контролю над підприємствами, забороною авіацію та шляхом зменшення її територій".Однак, думка Сталіна була негативною, щодо виказаних пропозицій, про утворення федерації у Європі. Він заявив: «Мені не подобається план нових об'єднаних держав... не потрібно утворювати будь-якого нового недієздатного об'єднання дунайських держав. Угорщина та Австрія повинні існувати окремо один від одного".Герц Гонкінс писав: «Сталін без особливого ентузіазму віднісся до обох пропозицій... обговорювання цього питання було завершено безрезультатно».Детально розібравши проблеми майбутнього, в особливому порядку питання про створення міжнародної організації по збереженню миру та безпеки, сторони виразили впевненість у тому, що існуюча між ними згода забезпечить міцний мир, та заявили про свою готовність до співпраці та високої відповідальності всіх Об'єднаних Націй за існування миру, який ліквідує горе та жахливість на подальше життя[11, c. 152-154].Конференція прийняла ряд дуже важливих узгоджених документів.1. Воєнні рішення Тегеранської конференції спрямовувалися на прискорення закінчення війни. Нарешті більш-менш точно було визначено початок операції «Оверлорд» у Нормандії — в травні 1944 р. (Але й цей строк союзники не дотримали: операція почалася 6 червня.) Характерно, що американські військові радники категорично попереджали Рузвельта: «Якщо ми не зможемо повідомити росіянам точної дати вторгнення у Францію, то немає рації продовжувати конференцію». Тоді вже стало ясно, що Радянський Союз може наодинці розгромити Німеччину.2. До цих рішень, розроблених штабами союзників, була додана «Декларація трьох держав» (прийнята в кінці конференції). В ній підкреслювалося, що наступ союзних армій буде нещадний — зі Сходу, Заходу й Півдня — і триватиме до беззастережної капітуляції Німеччини.Декларація проголосила взаєморозуміння «Великої трійки», твердий намір їхніх народів спільно працювати як під час війни, так і в мирний час. «Ми, — говорилося в Декларації, — від'їжджаємо друзями за духом і метою».3. Щодо повоєнної долі Німеччини Рузвельт знову висунув «проект Моргентау» — про розчленування Німеччини на 5 держав. Черчілль пропонував з частин Німеччини й сусідніх країн створити Дунайську федерацію. Сталій висловився проти, виступаючи за єдину, демократичну й миролюбну Німеччину. Вирішили ще повернутися до цієї проблеми.4. В «Декларації трьох держав про Іран» союзники домовилися зберегти його суверенітет, вивести радянські й англійські війська з країни після війни, надати Ірану фінансову й економічну допомогу.5. «Велика трійка» обмінялася думками про Польщу. Радянський Союз пропонував установити західні кордони Польщі по річках Одеру й Нейсе, а східну — по «лінії Керзона». Питання про уряд Польщі залишилося відкритимСторони в принципі домовилися про передання Радянському Союзові областей Кенігсберга й Мемеля, а також частини італійського військово-морського флоту. 6. Радянська делегація в таємному протоколі зазначила, що після капітуляції Німеччини СРСР вступить у війну проти Японії[17, c. 126-128].Обговорювалось також питання про міжнародну організацію. Рузвельт запропонував, щоб Організація Об'єднаних Націй складалася з трьох органів: Асамблеї, де збиратимуться всі її члени для обговорення світових проблем; Виконавчого комітету для вирішення невоєнних питань, до складу якого входитимуть СРСР, Сполучені Штати, Об'єднане Королівство, Китай, 2 європейські держави, одна південноамериканська, одна з Близького Сходу, одна з Далекого Сходу і один з домініонів; і, нарешті, держав, які Рузвельт назвав «чотирма полісменами» (СРСР, Сполучені Штати, Об'єднане Королівство і Китай); на них покладався обов'язок уживати рішучих і невідкладних воєнних дій у разі виникнення загрози мирові. Однак не було й згадки про те, що загроза мирові може виникнути з боку одного з «чотирьох полісменів».
Загалом конференція була важлива не стільки своїми конкретними результатами (незначними за винятком воєнних), скільки завдяки новій атмосфері, яка, здавалось, на ній виникла. Протягом багатьох днів три державні діячі проводили пліч-о-пліч довгі години у відвертих дискусіях, часом різкуватих, обідали разом, жартували і, як здавалося, виявляли один до одного велику приязнь. Рузвельт і Черчілль наввипередки вихваляли вирішальну роль Червоної армії, Сталін заявив, що війну не можна було б виграти без американської промисловості; Рузвельт віднині був переконаний у тому, що Сталін, за його словами, «доступний» попри його брутальну тактику та цинічне ставлення до таких питань, як права малих націй. По завершенні конференції було опубліковане офіційне комюніке та декларація щодо Ірану.Міжнародне значення Тегеранської конференції, незважаючи на певні суперечності між її учасниками, було величезним, її рішення передбачали не тільки прискорення закінчення війни в Європі, а й перспективи розвитку європейських країн у мирний час. Конференція «Великої трійки» підтвердила силу і єдність антигітлерівської коаліції, знаменувала новий етап її діяльності[1, c. 301-303].3.2. Питання ведення війни та післявоєнної організації світуУспішний наступ союзників та розпад фашистського блоку наблизили поразку Німеччини. Для того, щоб остаточно підтвердити плани її розгрому й виробити спільну політику у повоєнній Європі, Рузвельт, Черчілль та Сталін зустрілися на конференції в Ялті (4-11 лютого 1945 p.). Головним питанням була координація військових зусиль та узгодження воєнних планів до безумовної капітуляції Німеччини.«Велика трійка» узгодила практично усі питання щодо Німеччини. Було вирішено знищити її збройні сили, покарати воєнних злочинців, ліквідувати нацистську партію, скасувати гітлерівські закони та установи, змусити Німеччину сплачувати репарації.Для втілення цих рішень союзники домовилися окупувати Німеччину. Кожній з трьох держав, а також Франції, надавалися свої зони окупації: східна частина Німеччини -СРСР, північно-західна - Англії, південно-західна - США.Обговорювалося також польське питання. Було вирішено, що східний кордон Польщі проходитиме по «лінії Керзона», а на заході та півночі вона отримає «суттєве прирощення території». Польський тимчасовий уряд вирішено було реорганізувати та ввести до його складу демократичних діячів з самої Польщі та з еміграції.В ході Ялтинської конференції Сталін, Рузвельт та Черчілль уклали таємну угоду: Радянський Союз обіцяв вступити у війну з Японією не пізніше як через три місяці після закінчення війни в Європі за умови збереження попереднього становища Монгольської Народної Республіки, передання СРСР Південного Сахаліну та Курильських островів, створення радянської воєнно-морської бази в Порт-Артурі (Китай). Важливе місце в роботі Кримської конференції було відведено обговоренню питання про створення Організації Об'єднаних Націй. Глави трьох великих держав ухвалили проект Статуту цієї міжнародної організації. Було вирішено включити до числа її фундаторів Україну й Білорусію.На конференції були прийняті «Декларація про звільнену Європу», заява «Єдність в організації миру, як і у веденні війни», вирішено утворити постійну нараду міністрів закордонних справ СРСР, США та Англії (НМЗС) для вирішення проблем повоєнного мирного врегулювання.Її склад та позиції дещо відрізнялися від попередніх. Радянський Союз представляв Й.Сталін, Англію на початку конференції - У. Черчілль, згодом К.Еттлі (якій переміг на виборах у Великобританії), делегацію США очолював новий президент країни Г.Трумен (Т. Рузвельт помер 12 квітня 1945 p.).Конференція тривала з 17 липня по 2 серпня 1945 p. Були розроблені принципи політики союзників щодо Німеччини: 4Д= демілітаризація, демократизація, декартелізація й денацифікація. Було вирішено розпочати підготовку мирних договорів з Німеччиною та її колишніми союзниками в Європі, для чого було створено Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) США, СРСР, Англії, Франції та Китаю. Після дебатів вдалося врегулювати питання про нові кордони Польщі. Був утворений Міжнародний трибунал для покарання головних воєнних злочинців.За підсумками конференції Німеччину було поділено на чотири зони окупації, кожна з яких відповідно контролювалася командуванням військ СРСР, США, Англії та Франції. Були зафіксовані нові німецькі кордони.СРСР підтвердив свій намір вступити у війну з Японією.Головною сферою обговорень були європейські справи, насамперед те, що стосувалося всебічного вирішення «німецького питання»[16, c. 296-298].Оцінюючи досягнуті в Потсдамі домовленості: вони зафіксували об'єктивне співвідношення сил та інтересів — насамперед великих держав — на момент укладання відповідних угод. Адже територіальний устрій у більшості частин Європи залишається в основному таким, яким його було встановлено в Потсдамі.Друга світова війна своїм результатом мала повну зміну системи міжнародних відносин, перерозподіл сил та сфер впливу у світі. Головна зміна полягала у трансформації системи міжнародних відносин з мультиполярної до біполярної. Це відбулося через ряд факторів.По-перше із списку великих держав випали Німеччина, Італія, та Японія, а Франція і значною мірою Велика Британія ослабили свої позиції. Якщо Німеччина (і Італія) потерпіла поразку у війні, то Франція та Британія були виснажені війною, їх економіка була підірвана, а борги були велетенськими. Загальноєвропейський ВВП за час війни скоротився на 25%.По-друге на світову арену рішуче вийшли США, які зазнали незначних втрат від війни, зате їх економіка процвітала протягом всієї війни завдяки військовим поставкам. На кінець війни США були найбагатшою і найсильнішою як в економічному так і у військовому плані країною (до 1949р. США мали монополію на ядерну зброю). Окрім того США відмовились від доктрини Монро, що відкривало їм шлях до того аби стати світовим центром сили.По-третє суттєво збільшилась роль СРСР, який незважаючи на виснаженість війною був переможцем у війні і під його окупацією на кінець війни знаходилося значна частина Європи. Окрім того СРСР у 1949 р. створив власну ядерну зброю. В наслідок цього утворилося два полюси сили навколо яких групувалися інші держави.Важливим важелем у міжнародних відносинах почала відігравати ядерна зброя. Саме вона стала причиною того, що між двома військово-політичними блоками почалася холодна, а не традиційна війна.Другим аспектом повоєнних змін став крах колоніальної системи. Це сталося в результаті поразок метрополій у війні, або сильного їх послаблення. Утворилася маса нових незалежних держав, які сформували у рамках біполярної систему третій міні-полюс сили – рух неприєднання[20, c. 84-86].Міжнародні відносини у повоєнний період набули ідеологічного забарвлення і своїх опонентів країни сприймали як потенційного ворога.Міжнародні відносини у повоєнний період розвивалися в ключі геополітичних змін. Переважно характер міжнародних відносин визначався встановленням біполярної системи міжнародних відносин на полюсах якої були США та СРСР.Головні характеристики МВ повоєнного періоду.1. холодна війна – як результат протистояння двох наддержав в умовах можливості застосування ядерної зброї. Гарячі війни перемістилися на “околиці світу”, але провідні держави прямо чи опосередковано участь у них все одно брали.2. створення системи військових союзівта коаліційна дипломатія – відбувалося групування держав навколо полюсів сили. Було створено НАТО та Організацію Варшавського договору. Підписано цілий ряд невійськових угод, що створювали політичні блоки держав, при чіткому розмежуванні їх на східні та західні.3. військова психологія в міжнародних відносинах – в умовах холодної війни, в умовах протистояння двох військово-політичних формувань кожна сторона розглядала іншу як потенційного ворога;4. виникнення руху неприєднання як наслідок краху колоніальної системи, проголошення нових незалежних держав та їхньої реакції на біполярну структуру МВ;5. Ідеологізація міжнародних відносин – коли кожна з сторін розглядала опонента через призму власної ідеології (комуністичної, антикомуністичної, антиколоніальної)[15, c. 79-82].Першою проблемою, яку вдалося владнати на основі компромісів в межах співробітництва країн антифашистської коаліції, було врегулювання відносин з колишніми союзниками Німеччини в Європі.Це здійснювалося в три етапи.Перший етап - відбувався ході другої світової війни: на Московській конференції міністрів закордонних справ, на конференції у Тегерані, в Ялті та у Потсдамі. Згідно рішень цих конференцій підготовку мирних договорів було покладено на Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) 5 великих держав (США, Великобританії, Франції, СРСР та Китаю). Основою мирних договорів мали стати угоди про перемир'я. До вироблення цих нових документів величезної ваги було залучено тільки країни, які підписали капітуляцію.
Другий етап - попередньої роботи над цими договорами. Відбулися засідання РМЗС у Лондоні (11 вересня - 2 жовтня 1945 p.), Нарада міністрів закордонних справ СРСР, Великобританії та США в Москві (16-26 грудня 1945 p.), II сесія РМЗС у Парижі (квітень - липень 1946 p.) та мирна конференція у Парижі (липень - жовтень 1946 p.). На цьому етапі постійно виникали конфлікти між західними державами й СРСР. Їх було подолано шляхом взаємних поступок та компромісів.Третій етап - завершення підготовчого процесу та укладення 10 лютого 1947 p. в Парижі мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини в Європі.У договорах було накреслено заходи, спрямовані на демократизацію й дефашизацію цих країн, передбачався їх вступ до ООН.Територіальні угоди у більшості випадків обумовлювали повернення до передвоєнних кордонів.Італію було позбавлено усіх колоній, вона зобов'язувалася знищити свої військові укріплення на кордонах.Воєнні угоди передбачали встановлення лімітів для національних армій цих країн, виведення окупаційних військ з їхніх територій, крім Угорщини та Румунії, де залишалися радянські війська для підтримання комунікаційних зв'язків з Австрією[6, c. 119-121].Досить важливою та складною проблемою було мирне врегулювання на Далекому СходіМожна відокремити кілька етапів мирного врегулювання.Перший етап - відбувався під час другої світової війни, коли було досягнуто домовленості щодо вступу СРСР у війну з Японією. СРСР тоді висунув низку своїх умов: збереження чинного стану МНР, повернення Радянському Союзу Південного Сахаліну й передання йому Курильських островів.26 червня 1945 p. США, Англія й Китай ухвалили Потсдамську декларацію, що вимагала від Японії капітуляції й викладала принципи, які буде запроваджено після цього: демілітаризація та окупація для забезпечення гарантованого виконання умов, проголошених декларацією, покарання воєнних злочинців, демократизація країни.Другий етап - з 2 вересня 1945 p. до 1949 p.Після беззастережної капітуляції Японії її окупували американські війська. Головнокомандувачем було призначено генерала Макартура.На конференції міністрів закордонних справ СРСР, США та Англії у Москві у грудні 1945 p. було прийняте рішення про утворення Комісії у справах Далекого Сходу у складі представників СРСР, США, Англії, Австралії, Канади, Китаю, Франції, Нідерландів, Нової Зеландії, Індії та Філіппін. Вона мала працювати у Вашингтоні або у Токіо. Її завдання - сформулювати принципи політики щодо Японії. Діяла також щойно утворена Рада союзних держав з питань Японії. Втім ця Рада фактично не функціонувала.
У жовтні 1945 p. генерал Макартур схвалив директиву японському уряду, що передбачала:
• демократизацію, право трудящих об'єднуватися у профспілки;
• демократизацію системи освіти;
• ліквідацію абсолютизму;
• демократизацію економіки, ліквідацію засилля великих фамільних трестів (дзайбацу);
• рівноправність жінок.3 травня 1947 p. набула чинності Конституція Японії. Згідно зі статтею 9, передбачалася відмова Японії від війни як суверенного права нації й від використання збройної сили як засобу розв'язання міжнародних конфліктів та взагалі від власних збройних сил. У підготовці мирного договору у Раді союзних держав з питань Японії зростала напруженість між СРСР та США, тому усі спроби скликати конференцію з приводу укладення договору були невдалими: СРСР вважав, що мирний договір повинна підготувати Рада міністрів закордонних справ, а США наполягали на тому, щоб покласти це на Комісію у справах Далекого Сходу[2, c. 264-265].КОНФЕРЕНЦІї28 лист-1 гр 1943 в Тегерані відбулася перша зустріч «Великої трійки»-Й.. Сталіна,Ф. Рузвельта,У. Черчілля. Кожна делегація переслідувала насамперед власні інтереси. Тегеранська конф глав урядів СРСР,США й Анг проходила на території радянського посольства в Тегерані. Конф прийняла ряд дуже важливих узгоджених документів.Воєнні рішення Тегеранської конф спрямовувалися на прискорення закінчення війни. Основним питанням конференції було питання відкриття другого фронту. Сторони домовилися відкрити другий фронт розпочавши наступ з Нормандії та півдня Фр не пізніше 1 тр 1944. Йшлося також про налагодження контакту між штабами трьох держав, вперше було вироблено погоджену стратегію СРСР,США та анг. Москва виборола собі право на врегулювання балканських проблем після закінчення війни.Підкреслювалося, що наступ союзних армій буде нещадний - зі Сх, Зах й Півд-і триватиме до беззастережної капітуляції Німеч.Обговорюючи питання післявоєнного влаштування Німеч, зах делегації висловились за її розчленування- Рузвельт запропонував розділити Німеч на 5 автономних держ. Черчілль відстоював план поділу «третього рейху» на три частини. Півд німецькі держ він пропонував ввести до складу Дунайської конфедерації. Сталін наполягав на створенні єдиної демокр-ї держ- Зрештою це питання передали на розгляд Євр-ої консультативної комісії.Актуальним було питання про майбутні кордони Польщі. Сталін запропонував обмежити її зах кордони Одером та Зах Нейсе, з чим погодилися Рузвельт і Черчілль. Що стосувалося сх кордону, то він викликав суперечки. Сталін наполягав встановити кордон на лінії Керзона, аргументуючи це тим, що укр території повинні належати Укр, а білоруські- Білор. Після численних дискусій був схвалений радянський варіант, який передбачав передачу Рад Союзу Кенігсберга і Мемеля (Клайпеди) з відповідною частиною території Сх Пруссії.Рад делегація в таємному протоколі зазначила, що після капітуляції Німеч СРСР вступить у війну проти Яп. Міжн значення Тегеранської конф, незважаючи на певні суперечності між її учасниками, було величезним, її рішення передбачали не тільки прискорення закінчення війни в Європі, а й перспективи розвитку євр кр у мирний час. Конф«Великої трійки» підтвердила силу і єдність антигітлерівської коаліції, знаменувала новий етап її діяльності.4-11 лют1945 «велика трійка» зібралась в Ялті. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталіним. Рузвельтом і ЧерчІллем. Атмосфера майбутньої перемоги немовби відсувала на другий план розбіжності і прагнення кожної із сторін зміцнити своє становище у післявоєнному світі.Конф передбачала вироблення плану остаточного розгрому фашистської Німечі визначення основ післявоєнного влаштування світу. Союзники домовилися розділити Німеч на окупаційні зони, в яких верховну владу будуть здійснювати відповідно СРСР,США та Анг. Для розв'язання загально-німецьких питань було створено Верх контрольний орган, пізніше перейменований на Контрольну раду.З багатьох питань вдалося досягнути реальних домовленостей-погодження принципів беззастережної капітуляції гітлерівської Німеч: ліквідація таких її інститутів,як нацистська партія,репресивний апарат гітлерівського режиму,розпуск збройних сил,встановлення контролю над німецькою військовою промисловістю, покарання воєнних злочинців.Делегація СРСР заявила про потребу й необхідність відшкодування збитків, завданих Німеч. На конф було досягнуто домовленості про ств у Москві міжсоюзної Комісії з питань репарацій-Конф прийняла Декларацію про звільнення Євр, за якою СРСР,США,Анг зобов'язувалися проводити узгоджену політику щодо розв'язання пол і екон проблем держав, які будуть звільнені від фашизму, відповідно до принципів демократії.Важливим досягненням Ялтинської конф стало рішення заснувати ООН. Для прийняття статуту 00Н сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско.Було розв'язано і питання про участь Радянського Союзу в війні з Яп. Рузвельт вважав, що це необхідно для якнайшвидшого закінчення війни на Далекому Сх. Саме тому він не заперечував проти пропозиції Сталіна зафіксувати у спеціальному документі повернення СРСР після перемоги над Яп Півд Сахаліну, Курильських островів, відновлення права на Порт-Артур як військово-морської бази СРСР. забезпечення інтересів Радянського Союзу в порту Дайрен на території Китаю. Було погоджено й інші далекосхідні проблеми.Відбувалися і гострі дискусії. Не було до кінця погоджено питання про післявоєнні зони окупації Німеч, про репарації на користь переможців. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою-одночасним, вилученням устаткування підприємств, суден, рухомого складу залізниць, товарними поставками протягом 19років. У цьому питанні Сталіна підтримав Рузвельт, який підкреслював необхідність задовольнити вимоги СРСР.Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщі з СРСР було в принципі розв'язане-кордон повинен проходити по «лінії Керзона» з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: «Польща повинна дістати Істотне прирощення на півночі і на заході». Питання з польським урядом остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації «Про Польщу» творилось, що «діючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути реорганізований на більш широкій демократичній основі з включенням демократичних діячів 11 самої Польщі і поляків з-за кордону».25 квітня на Ельбі відбулися зустріч військ союзників, після чого розпочався штурм Берліна. У ніч з 8 па 9 травня представники німецькою командування підписали акт про беззастережну капітуляцію фашистської Німеч. Верховна влада на німецькій території перейшла до уряду союзних держав.Після завершення війни у Євр 17 лип 2 сер 1945. відбулася Потсдамська конф «великої трійки. На конф було розв'язано питання про майбутнє Німеч, де мали бути провезені денацифікація, демілітаризація, декартелізація та демократизація. Для суду над головними воєнними злочинцями створювався Міжн військовий трибунал.Була прийнята система чотиристоронньої окупації Німеч:СРСР,США,Брит та Фр; визначено нові польські кордони на зах та сх; розв'язані питання про передачу СРСР Кенігсбергу й області; про поділ флоту Німеч союзниками; про передачу військових злочинців Міжн військовому трибуналові; про заснування Ради міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод з Німеч та її союзниками. Щодо майбутнього Німеч, то конф вирішила залишити її як єдину держ. Малося на увазі в майбутньому провести в країні загальні вибори і підписати з Німеч мирний договір- До цього часу владні функції мала здійснювати окупаційна адміністрація. Відповідно на чотири сектори було поділено Берлін.На конф розглядалися проблеми репарацій. Вирішено було компенсувати її за рахунок промислового устаткування, шо вивозилося із Німеч до СРСР. Домовилися і про взаємну репатріацію військовополонених, які опинилися в різних зонах.Таким чином, на конф були закладені основи для післявоєнного розвитку не тільки країн Євр. а й усього світу.