Особливості оподаткування операцій особливого виду

Існують специфічні риси оподаткування операцій особливого виду (бартерних, страхової діяльності, нерезидентів, дивідендів тощо). Розглянемо, як відбувається нарахування податку за таки­ми операціями:

а). доходи та витрати від здійснення бартерних операційви­значаються, виходячи з договірної ціни такої операції, але не ниж­чої за звичайні ціни. Тобто, якщо податкові органи вважають, що ціни були заниженими (завищеними), вони мають право донарахувати податок, використовуючи ціни, які склалися на ринку;

б). оподаткування страхової діяльності.Об'єктом оподатку­вання в страхових організацій виступає не прибуток, а оподатко­вуваний дохід. Його сума підраховується так: сума валових внес­ків, отриманих від операцій страхування і перестрахування ри­зиків, зменшується на суму страхових платежів, сплачених за до­говорами перестрахування. Основна ставка оподаткування ста­новить 3 %. Крім того, доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподатковую­ться за ставкою 0 %, але в разі порушення вимог відповідного до­говору, у тому числі в разі його дострокового розірвання, такі до­ходи справляються за ставкою 3 %. Усі інші доходи страховиків оподатковуються податком на прибуток у загальному порядку;

в). оподаткування дивідендів.Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та здійснює до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі основної ставки, нарахованої на суму дивіден­дів, призначених для виплати, без зменшення суми дивідендів на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок оплачує до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Надалі такий платник податку зменшує суму нарахованого податку на прибу­ток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нараху­ванням дивідендів. У такому самому порядку мають сплачувати податок на дивіденди юридичні особи, які не є платниками пода­тку на прибуток, або мають пільги з цього податку. Не дозволя­ється зарахування податку на дивіденди в рахунок таких подат­ків, як єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, під час оподаткування страхових операцій та грального бізнесу.

Виплата дивідендів на користь фізичних осіб за привілейова­ними умовами прирівнюється (з метою оподаткування) до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включен­ням суми виплат до складу валових витрат платника податку. При цьому податок на дивіденди не справляється;

г). оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань.Платник податку може вибрати особ­ливий порядок оподаткування результатів діяльності, що прова­диться за довгостроковим договором. Чому для таких операцій уведено окремий порядок оподаткування? Тому що отримання доходів у виконавця розірвано в часі зі здійсненням витрат. У ре­зультаті, лише по завершенню даного договору можна підрахува­ти прибуток від такої операції.

Під терміном «довгостроковий договір» розуміють будь-яку угоду на виготовлення, будівництво або монтаж основних фондів замовника, а також на створення нематеріальних активів (напри­клад конструкторські роботи), пов'язаних з такими операціями, за умови, якщо цей контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат чи отриман­ня авансу.

Виконавець самостійно визначає доходи, нараховані протягом звітного періоду у зв'язку з виконанням довгострокового догово­ру, використовуючи оціночний коефіцієнт. Він визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем під час виконання довгострокового контракту.

Валовий дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток загально договірної ціни довгострокової угоди на оціноч­ний коефіцієнт виконання даного контракту.

Валові витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактичних витрат у такому звітному періоді.

Після завершення довгострокового договору виконавець здій­снює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо ви­значених ним за наслідками кожного податкового періоду протя­гом строку виконання такого договору. Для цього він визначає фактичні коефіцієнти виконання довгострокового контракту як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до загальної суми фактично понесених витрат. Ці коефіцієнти він застосовує до кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору і отримує таким чином перераховану суму валового до­ходу за кожний з попередніх звітних періодів.

У разі, коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, до су­ми визначеної різниці застосовується процент, що дорівнює 120 % ставки Національного банку України, яка діяла на момент прове­дення такого перерахунку, за строк дії цієї переплати чи недоплати.

Даний порядок оподаткування застосовується також для опе­рацій з передплати періодичних видань, оперативного лізингу, оренди землі та оренди жилих приміщень у разі попередньої оплати таких операцій на строк, що перевищує звітний період;

д). оподаткування неприбуткових організацій.До неприбут­кових організацій були віднесені такі:

— органи влади та бюджетні установи;

— благодійні фонди, громадські організації, політичні партії;

— пенсійні фонди;

— релігійні організації;

— інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одер­жання прибутку.

Доходи таких неприбуткових організацій звільняються від оподаткування, але не всі, а лише ті, що визначені законом. Для кожного виду неприбуткових організацій установлюється окре­мий перелік неоподатковуваних доходів. Як правило, не оподат­ковуються добровільні пожертвування, пасивні доходи, кошти, які надходять від проведення їхньої основної діяльності та з бю­джетів. Усі інші доходи оподатковуються в загальному порядку.

Центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбутко­вих організацій, які звільняються від оподаткування. Такі юридич­ні особи зобов'язані подавати податкову звітність про викорис­тання своїх коштів. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету;

е). оподаткування доходів від грального бізнесу.Платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 % суми таких виграшів.

Крім того, будь-яка особа, котра здійснює виплату фізичній особі у зв'язку з виграшем у казино, інших іграх, має утримувати та вносити до бюджету 30 % суми прибутку такої фізичної особи, що визначається як різниця між її доходами, отриманими у ви­гляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, пов'я­заними з таким виграшем.

Не підлягають оподаткуванню виграші в державні грошові ло­тереї. Під останніми слід розуміти лотереї, які передбачають наяв­ність призового фонду в розмірах не менш як 50 % суми отрима­них доходів, а також відрахувань до Державного бюджету Украї­ни в розмірі не менше 30 % доходів, що залишаються в розпорядженні після відрахувань до призового фонду. Податок на прибу­ток не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних лотерей.

ж). оподаткування нерезидентів.Суми прибутків нерезиден­тів, які провадять свою діяльність на території України через по­стійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. У разі, якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, котра проводиться ним через постійне представ­ництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відо­кремленого балансу фінансово-господарської діяльності, пого­дженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Якщо ж нерезидент не реєструє постійного представництва на території України, обов'язки з нарахування і перерахування по­датку на прибуток з доходів, які отримує нерезидент на території України, покладаються на українські підприємства, що перерахо­вують такі кошти нерезиденту, у такому порядку:

· сума доходів нерезидентів, яка виплачується резидентами як оплата вартості фрахту, оподатковується за ставкою 6 % у дже­рела виплати таких доходів за їхній рахунок;

· страховики, котрі здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезиден­тів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування чи пе­рестрахування за ставкою 15 % за власний рахунок, якщо рей­тинг фінансової надійності (стійкості) таких нерезидентів не відповідає вимогам, установленим Кабінетом Міністрів України;

· резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від нада­них рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20 % від суми таких виплат за власний рахунок.

Усі інші доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх похо­дження з України (а саме: проценти, дисконтні доходи, дивіден­ди, роялті, доходи від послуг типу «інжиніринг», лізингова плата, комісійна винагорода тощо), оподатковуються за ставкою в роз­мірі 15 % від їхньої суми, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності;

з). тимчасово до 1 січня 2008 р. для підприємств із виробницт­ва автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них,уста­новлюються такі особливості оподаткування їхнього прибутку:

- податковим періодом для них уважається звітний податко­вий рік;

- валові доходи і валові витрати підприємства, отримані (спла­чені) протягом звітного податкового року, підлягають індексу­ванню, виходячи з офіційного індексу інфляції;

- об'єкт оподаткування зменшується на суму коштів, які направляються на погашення кредитів, отриманих для реаліза­ції інвестиційної програми та реінвестується підприємством у розвиток власного виробництва, а також на суму нарахованих і сплачених засновникам дивідендів, що реінвестуються ними на ці самі цілі.


2. Єдиний податок

Справляння єдиного податку здійснюється в Україні на основі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 26 червня 1999 р. № 746/99.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Платниками єдиного податку можуть бути:

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

- юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Не мають права переходити на спрощену систему оподаткування:

- суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

- особи, що здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи, оподаткування якої регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), під якою розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставку єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюють місцеві ради за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності, і вона не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за місяць. При здійсненні кількох видів діяльності придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Юридична особа самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору - у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Чинним законодавством також затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і видатків суб'єкта малого підприємництва- юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

При цьому підприємство зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 % - розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів. Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі споживачами.

3. Патентування підприємницької діяльності.

Для провадження деяких видів господарської діяльності крім придбання ліцензії необхідно придбавати і патент.

Патент- державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на здійснення її певних видів. Відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягають такі види підприємницької діяльності:

-торговельна діяльність за готівкові кошти та з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток;

-обмін готівкових валютних цінностей;

-надання послуг у сфері грального бізнесу;

-надання побутових послуг.

Законом передбачені кілька видів патентів:

• торгівельний – для здійснення торговельної діяльності, обміну готівкових коштів, послуги у сфері грального бізнесу, надання побутових послуг;

• пільговий – для здійснення торговельної діяльності;

• короткотерміновий – для здійснення торговельної діяльності;

• спеціальний – для здійснення торговельної діяльності, надання побутових послуг.

Торговельну діяльність слід розуміти як роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій сфері за готівку, інші платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Патентуванню підлягає кожен вид діяльності (якщо це передбачено законом) і кожен пункт продажу товару або обміну валюти, відокремлений структурний підрозділ підприємства побутового обслуговування.

У разі здійснення декількох видів торговельної діяльності (оптова, роздрібна торгівля, громадське харчування), в одному пункті продажу придбавається один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою органом місцевого самоврядування.

Без придбання торговельного патенту можна торгувати товарами лише вітчизняного виробництва, а саме: хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє, сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна, молоко і молочна продукція, продукти дитячого харчування, безалкогольні напої, яйця, риба, ягоди і фрукти тощо.

Не потребує патентування реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичними особами, що перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

Підстава для придбання торгового патенту – заявка за формою, встановленою актами чинного законодавства. Вона повинна містити обов'язкові реквізити:

Ø найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

Ø витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності;

Ø вид підприємницької діяльності, здійснення якої вимагає патентування;

Ø найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Вартість торговельного патенту встановлюють органи місцевого самоврядування на календарний місяць у межах граничних рівнів: від 60 до 320 грн. - для обласних центрів та м. Києва; від ЗО до 160 грн. – для районних центрів і міст обласного підпорядкування; до 80 грн. – для інших населених пунктів.

Оплату вартості торговельного патенту на провадження торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяльності здійснює щомісяця, до 15 числа місяця, що передує звітному.

Термін дії торговельного патенту становить 12 календарних місяців.

Закон дозволяє придбати короткотерміновий патент від 1 до 15 днів, оплатою вартості за кожен день у фіксованому розмірі 10 грн. Оплату вартості короткотермінового патенту проводять не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.

Пільговий торговий патент видають суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність винятково з використанням таких товарів:

a) вітчизняного виробництва:

− поштові марки, листівки, конверти, тара, що використовується для поштових відправлень;

− проїзні квитки;

− товари народних промислів;

− вугілля, вугільні брикети, паливо грубне побутове, гас освітлювальний, газ скраплений, торф паливний грудковий, торф'яні брикети, дрова для продажу населенню;

b) не залежно від країни їх походження:

− періодичні видання друкованих засобів масової інформації;

− готові лікарські засоби та вітаміни для населення, ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні пасти та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони та інші санітарно-гігієнічні вироби з целюлози або її замінників, термометри індивідуальні, діагностичні прилади;

− мило господарське, пральні порошки;

− насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі;

− товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців, що реалізують на території військових частин і військових навчальних закладів.

Вартість пільгового патенту становить 25 грн. за весь термін його дії. Відповідно до чинного законодавства суб'єкт підприємницької діяльності може придбати спеціальний патент на торговельну діяльність та побутові послуги.

Вартість спеціального торгового патенту встановлюють органи місцевого самоврядування щорічно, після затвердження місцевого бюджету, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та їх асортиментного переліку, виду побутових послуг. Вартість спеціального патенту не обмежують граничні рівні.

Спеціальний торговельний патент засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування. Законом про патентування передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які придбали такий патент, не сплачують:

- податок на додану вартість;

-податок на доходи фізичних осіб;

-податок на нерухомість;

-податок на прибуток підприємств;

-плату (податок) на землю;

-збір за спеціальне використання природних ресурсів;

-збір на обов'язкове соціальне страхування;

-збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

-комунальний податок;

-ринковий збір;

-збір на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

На них не поширюються вимоги Закону України "Про використання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (за винятком тих, хто реалізує підакцизні товари). Якщо суб'єкти підприємницької діяльності реалізують підакцизні товари, вони можуть здійснювати розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.

Фізичні особи, які придбали спеціальний торговий патент, звільняються від обов'язку ведення обліку доходів і витрат щодо підприємницької діяльності, для здійснення якої придбано цей патент, а доходи від

зазначеної діяльності не включають до сукупного оподатковуваного доходу за підсумками року.

Крім цього зазначимо, що весь податок на прибуток суб'єкта підприємницької діяльності чи структурного підрозділу, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних торгових патентів, а не лише податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню.


    Додаток №2    
     
       
         
  Ставки єдиного податку для роздрібної торгівлі
    грн.    
Асортиментний перелік реалізуємих товарів Розмір ставки    
   
   
Верхній одяг із хутра і шкіри    
Автомобілі    
Комп′ютерна техніка    
Мобільні телефони та аксесуари    
Аудіо, відеотехника, холодильники, пральні машини, кухонні комбайни, мотоцикли, велосипеди    
Автозапчастини    
Ювелірні вироби    
Меблі    
Металопластикові вікна, двері, жалюзі    
Весільна атрибутка    
Одяг, взуття    
Тканини    
Жіноча білизна    
Постільна білизна    
Товари дитячого асортименту    
Канцтовари, книги, шкільні товари    
Галантерея, миючі засоби і побутова хімія    
Парфумерія, косметика    
Посуд, садово-огородний інвентар, господарчі товари    
Сувеніри, годинники    
Спортивні товари, риболовні снасті та туристичний інвентарь    
Фототовари    
Комплектуючі для комп′ютерної та офісної техники    
Періодична друкована продукція    
Пиломатеріали    
Радіодеталі    
Кабельна продукція    
Ацетилен    
Будівельні матеріали    
Квіти    
Насіння, як посівний матеріал    
Ядохімікати    
Інші промислові товари    
М′ясо, м′ясні вироби    
Морепродукти, риба    
Крупи, маргарин, цукерки, печиво, цукор, шоколад, інша бакалея    
Молочна продукція    
Пиво    
Інші продовольчі товари    
Оптова торгівля    
Побутова техніка б/в, телерадіотовари б/в    
Роздрібна торгівля сільгосппродукцією    
Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами    
Якщо платник єдиного податку здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то він повинен придбати одне свідоцтво і сплатити єдиний податок за вищою ставкою, встановленою рішенням міської ради.  
 
  Секретар міської ради А.В.Кузьменко  

Наши рекомендации