Західноукраїнські письменники
Іван Франко (1856-1916) — провідний український письменник звертається у своїй творчості до проблем робітників нафтових промислів. Разом із тим він намагається проникнути і в духовне життя інтелігенції, її пошуки свого місця в навколишньому світі. І Франко у своїх творах таврував усю систему тогочасної державної влади, об’єктивно і правдиво показував боротьбу трудящих за свободу й незалежність.
Василь Стефаник (1871-1936) — неперевершений митець короткої психологічної новели, його називали «співцем селянської недолі». Яскраво показав важке життя сільської бідноти, пролетаризованих селян, їхні постійні злидні, бідування, нестатки, пошуки шматка хліба. Особливо яскраві збірки творів «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога» «Моє слово» тощо.
Ольга Кобилянська (1863-1942) — талановита буковинська письменниця, яскраво показала життя і побут буковинського села. Писала новели. Відомі збірки її новел, «Покора», «Досвіта» та інші.
Марко Черемшина (1874-1927) — знавець душі селянина, його турбот та горя. Відомі його збірки оповідань «Село вигибає», «Верховина» та ін. Писав оповідання, драми («Несамовиті»), поезії в прозі. Йому характерний ліричний опис ситуацій та постатей героїв.
Лесь Мартович (1871-1916) — автор збірок оповідань «Начитальник», «Хитрий Панько» та інших, знавець життя селян і селянської душі. В його повісті «Забобон» помітні риси письменника-сатирика.
Мистецтво
Плідно працювали такі художники:
Іван Труш (1869-1941) — творчість почалася в другій половині XIX ст. і продовжувалася на початку XX ст. Його пензлю належать чудові портрети Лесі Українки, Г. Франка, М. Лисенка, В. Стефаника. Знаменитий пейзажист. У 1905 р. організував у Львові першу українську художню виставку. І. Труш найкраще зарекомендував себе в пейзажному, жанровому та портретному живописі.
Фотій Красицкий — у 1901 р. намалював картину історичного жанру «Гість із Запоріжжя». Активно співпрацював у першому українському сатиричному журналі «Шершень», який видавали у Києві в 1905-1907 pp.
Микола Івасюк (1865-1937) — буковинський митець, малював картини на історичну тематику. Відомі його картини «Битва під Хотином» (1903 p.), «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ» (1912 p.), «Іван Богун під Берестечком» (1919 р.) та інші. У 1899 р. організував у Чернівцях першу художню школу.
Опанас Сластьон — свою творчість присвятив популяризації українського мистецтва. В 1900-х роках працював над ілюстраціями до Шевченкового «Кобзаря». У 1906 р. був ілюстратором журналу «Шершень», а пізніше працював у багатьох українських видавництвах.
Порфирій Мартинович — його мистецька спадщина невелика. Але нам залишилися ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського, портрети українських діячів, картини й етюди з українського побуту, малюнки в журналах.
Музика
1903 р. У Львові було відкрито Вищий музичний інститут, якому у 1907 р. присвоїли ім’я М. Лисенка. Його діяльність сприяла вихованню цілої плеяди обдарованих музикантів і композиторів, серед яких виділявся Станіслав Людкевич.
Під впливом революційних подій 1905-1907 pp. М. Лисенко написав «Вічний революціонер», опери «Тарас Бульба» та «Енеїда», драматичний монолог «У грудях вогонь». Ці твори мали глибоке патріотичне, революційне звучання.
1904 р. М. Лисенко заснував музично-драматичну школу в Києві, яка готувала диригентів, хормейстерів, співаків, режисерів, акторів та ін.
Успішно працювали композитори,, які продовжували традиції М. Лисенка.
Кирило Стеценко (1882-1922) — збирав, вивчав і пропагував українські народні пісні. На тексти творів Т. Шевченка, І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки склав низку музично-вокальних творів, музику до сценічних творів «Про що тирса шелестіла», «Гайдамаки», дитячі опери «Івасик-Телесик» та «Котик і півник».
Микола Леонтович (1877-1921) — брав безпосередню участь у керівництві самодіяльними хорами, для їх виконання спеціально обробив революційні пісні «Марсельєза», «Варшав’янка» та ін. Писав хорові твори, обробки українських народних пісень. Широко відомі його твори: «Ой пряду», «Щедрик», «Дударик», «Зайчик» тощо.
Станіслав Людкевич (1879-1979) — західноукраїнський композитор. Писав твори, обробки українських народних пісень. Створив симфонічну оду «Кавказ» на слова Т. Шевченка. Відомі його «Вічний революціонер», «Хор підземних ковалів»; «Останній бій», симфонічна поема «Каменярі», « Стрілецька рапсодія» та інші.
Соломія Крушельницька (1873-1952) — талановита оперна співачка. В її репертуарі було 60 опер. Виступала на сценах багатьох оперних театрів — у Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі та інших. Пропагувала за кордоном українські народні пісні, твори українських композиторів. Її неповторний голос належить до скарбниці вокального мистецтва світу.
Театр
Провідне місце в театральному житті України належало авторським колективам, які очолювали видатні майстри української сцени П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, М. Садовський.
1905-1906 pp. У Львові театр «Руська бесіда» на чолі з М. Садовським та за участі Марії Заньковецької здійснив постановку кращих творів української драматургії (п’єс М. Старицького, І. Карпенка-Карого).
1907 p. М. Садовський заснував у Києві український театр, де здійснив постановку відомих українських опер «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Енеїда» та «Наталка-Полтавка» М. Лисенка, «Роксолана» Д. Січинського.
1908 р. Святкування 25-річчя творчої діяльності видатного майстра сцени — М. Заньковецької.
За умов наступу на українську культуру театр залишався єдиною легальною установою, яка мала дозвіл на використання української мови.
Архітектура
В архітектурі України на початку XX ст. поширився загальноєвропейський стиль модерн з характерними для нього природними декоративними формами. З’явилося зручне планування, використовували залізні конструкції, різноманітні оздоблювальні матеріали (ліплення, прикраси з заліза тощо).
На основі використання традицій і форм української народної архітектури формувався національний стиль.
Його зразками були:
у Львові
• будинок страхового товариства «Дністер», 1905 р. (архітектор І. Левинський);
• бурси Українського педагогічного товариства;
• Академічний дім;
• вищий музичний інститут ім. М. Лисенка;
• Академічна гімназія
в Києві
• будинок з химерами (архітектор В. Городецький);
• Державний банк (архітектор. О. Вербицький, О. Кабелєв);
• перший в Україні критий ринок на Бессарабській площі торговой площею 2896 кв. м (архітектор Г. Гай, скульптурне оздоблення Т. Руденка та О. Теремця).
у Харкові - художня школа І. Котляревського (архітектори В. Кричевський, К. Жуков).
у Полтаві
• школа 1. Котляревського (архітектор В. Кричевський);
• будинок Полтавського земства (архітектори К. Жуков, В. Кричевський).