ТЕМА 2. СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Поняття і види суб’єктів МП. Традиційні погляди на особливий статус суб’єктів МП. Виникнення нових міркувань про характер суб’єктів МП, про зміст міжнародної здатності.

Категорія основних (первинних) суб’єктів і категорія похідних (другорядних) суб’єктів. Суб’єкти, правотворчі і разом із тим правозастосовні та суб’єкти тільки правозастосовні. Можливість розподілу суб’єктів за галузевими ознаками.

Міжнародна правосуб’єктність. Використання в міжнародно-правових актах термінів “правосуб’єктність”, “правоздатність”. Права й обов’язки суб’єктів: основні й індивідуальні.

Держави - основні суб’єкти МП. Державний суверенітет. Роль МП у регулюванні міждержавних відносин. Особливості правосуб’єктності держав.

Визнання держав. Визнання як правовий інститут. Теорії визнання. Значення визнання. Форми визнання держав. Питання про визнання урядів. Визнання органу нації, яка бореться за своє звільнення.

Правонаступництво держав. Правонаступництво як складний міжнародно-правовий інститут. Види (варіанти) правонаступництва. Теорії правонаступництва. Правонаступництво стосовно договорів, його нормативна регламентація в різних ситуаціях. Правонаступництво щодо державної власності, державних архівів, державних боргів.

Федеративні держави як суб’єкти МП. Статус цілісного суб’єкта в міждержавних відносинах. Вплив специфіки федеративної держави на механізм реалізації її правосуб’єктності. Участь членів (суб’єктів) федеративної держави у виконанні її міжнародних договорів.

Україна як суб’єкт МП. Історія формування міжнародної правосуб’єктності України. Правосуб’єктність України згідно з Конституцією України.

Міжнародно-правовий статус суб’єктів федеративної держави. Співвідношення міжнародних і внутрішньодержавних засобів регламентації статусу суб’єктів (членів) федерації. Роль практики різних держав.

Державоподібні утворення. Досвід «вільних міст». Спеціальний міжнародно-правовий статус Ватикану і Мальтійського ордену.

Міжнародна правосуб’єктність народів (націй). Право на самовизначення. Правосуб’єктність міжнародних організацій. Похідний характер їх правосуб’єктності. Специфіка функцій (компетенції) організації як суб’єкта.

Міжнародна правосуб’єктність індивідів. Різноманітність поглядів щодо міжнародно-правового статусу індивідів. Зростання в МП норм, які регламентують відносини з участю індивідів, наділення їх правами й обов’язками.

ТЕМА 3. ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Поняття і види. Статут ООН і презумпція різноманітності джерел МП. Традиційні і нові форми втілення міжнародно-правових норм. Тлумачення ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН.

Міжнародний договір - основне джерело МП. Його визначення у Віденській конвенції про право міжнародних договорів. Форма договору. Міжнародні договори України.

Міжнародний звичай. Його юридичні значення, специфіка. Співвідношення договору і звичаю.

Загальні принципи права.

Акти міжнародних конференцій. Підстави кваліфікації таких актів як джерел МП.

Акти міжнародних організацій. Роль статутів організацій в оцінці їх актів. Підстави для кваліфікації таких актів як джерел МП. Характеристика резолюцій ООН.

ТЕМА 4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Принципсуверенної рівності держав.

Принцип невтручання у внутрішні справи.

Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй.

Принцип незастосування сили або загрози силою.

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів.

Принцип нерушимості державних кордонів.

Принцип територіальної цілісності держав.

Принцип поваги прав людини й основних свобод.

Принцип співробітництва держав.

Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань.