Реформи адміністративно-політичного управління 70-х років XIX в.
Ціль реформ:пристосувати країну до нових умов соціально-економічного розвитку після скасування кріпосного права. Вони стали логічним продовженням селянської реформи 1861 р.
| Назва реформи | Дата проведення | Зміст реформи | Значення реформи |
| Судова реформа (викликана невідповідністю старого законо-давства новим умовам) | 1864р. | - уводився єдиний для всіх верств населення суд, що полягав з коронного суду (по кримінальних справах) і світового (мирового) суду (по цивільних і дрібних кримінальних справах; - уведена незалежність суду від адміністративних органів (губернаторів, міністрів і т.п.); суддів призначав уряд, але звільнити с посади могли тільки за рішенням суду; - рішення суду вважалося остаточним і могло бути оскаржене лише у вищій судовій інстанції тільки у випадку порушення порядку судочинства; - гласність суду– відкрите, публічне засідання суду (у присутності публіки й преси); - уводився суд присяжних від усіх станів; - загальність сторін (прокурор – адвокат). | - це найбільш послідовна з буржуазних реформ Російської імперії в середині XIX ст.; - однак вона суперечлива, тому що зберігала станово-феодальні пережитки: - залишалася деяка нерівність для громадян різних станів (окремі суди для духівництва і військових, волосні суди для селян); - залишалася публічність страти (повішення); - залишалося 65 покарань за релігійні злочини; - у 1889 р. скасували «мирові» суди, крім Петербурга, Москви і Одеси. - Однак реформа сприяла підвищенню законності в судочинстві, впливу громадськості на судовий процес. |
| Земська реформа (викликана прагненням царату послабити демократичний рух у країні шляхом залучення на свою сторону лібералів, які замість критики держави повинні були працювати в державних органах місцевого самоврядування) | 1864 р. | створювалися виборні органи влади у межах губернії, повіту, земства; у земствах були представники всіх верств населення; земства були позбавлені політичних прав, займалися винятково місцевими господарськими і соціально-культурними питаннями (піклуванням і змістом шкіл, лікарень, пошти, божевільних будинків, ветеринарних служб); земствам заборонялося збирати податки із промислових підприємств, що позбавляло їх фінансів; виконавча влада земств була обмежена, тому що для виконання своїх обов’язків, наприклад, за дозволом збирати податки, будувати школи, лікарні і т.п., треба було звертатися у вищі державні установи; губернатор і міністр внутрішніх справ мали право вето на діяльність земств. | Земства зіграли позитивну роль: у розвитку налагодження системи охорони здоров’я; у статистичнім вивченні господарства Росії й України (земства щороку випускали статистичні збірники про наявність на своїй території кількості селян, городян, дітей, лісових угідь і т.д.). Земства зі своїх рядів висунули багато відомих суспільних діячів, які відбувалися в основному з демократично налаштованої інтелігенції. Земства брали участь як у загально-демократичному, так і в національному русі. |
| Реформа міського самовряду-вання (викликана прагненням влади перекласти на плечі місцевого керування ряд невирішених царатом проблем) | 1870-1876 рр. | створювалися виборні органи влади – міські думи, які мали свій виконавчий орган – міські управи; на чолі якої – міський голова; міські думи вирішували питання місцевого благоустрою, охорони здоров’я, створення, розвитку промисловості і торгівлі. | Міські думи, як і земства, у сферах своєї діяльності мали позитивні результати. |
| Військова реформа (викликана вимогою реорганізації армії після поразки в Кримській війни) | 1864-1883 рр. | територія Росії ділилася на 10 військових округів. В Україні було створено три військових округи: Київський, Одеський, Харківський; уведена загальна військова повинність для чоловіків з 21 року (замість рекрутської служби строком 25 років); скорочення терміну військової служби (піхота – 6 років і 9 років у запасі), флот – 7 років і 3 роки у запасі); для осіб, яки мали освіту, встановлювався більш короткий термін служби; скасування тілесних покарань в армії; поліпшувалися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів; відкривалися військові училища і гімназії, юнкерські училища; армія була обладнана сучасними видами зброї; створений паровий військовий флот; дворянство й духівництво звільнялися від військової служби. | Підсилювалася мобільність і боєздатність російської армії. |
| Шкільна реформа (викликана збільшенням попиту на фахівців у зв’язку з початком капі-талістичного розвитку (по-треба в інженерах, механіках, лікарях і т.п.) | з 1864 р. | вводилася єдина система початкової освіти (державні і приватні школи, засновані громадськими організаціями; керували ними шкільні ради); створювалася мережа чоловічих, жіночих, класичних і реальних гімназій; у класичних гімназіях – перевага гуманітарних предметів, випускники яких без вступних іспитів зараховувались на подальше навчання до університетів; реальні гімназії надавали знання з природного циклу, випускники мали право продовжувати навчання лише у вищих технічних навчальних закладах; право на освіту одержували всі версти населення, які були здатні заплатити за навчання; університети з 1866 р. одержали більшу автономію; удосконалені програми навчання; звернули увагу на створення популярної літератури, підручників; відкриті земські школи; створювалися недільні школи для навчання дорослих. | Розширилася мережа навчальних закладів. Демократизація процесу навчання. Поліпшення якості освіти. Однак реформа всі проблеми розв’язати не могла: - різко підвищувалася плата за навчання; - існувало обмеження на навчання євреїв. |
| Цензурна реформа (для посилення контролю над найбільш освіченою частиною населення України) | 1863 р. | Ø створені спеціальні органи цензури; Ø цензурні установи виводилися з-під відомства міністерства народної освіти і підкорялися міністерству внутрішніх справ; Ø у складі міністерства внутрішніх справ створювалося управління по справах печаті і центральний комітет іноземної цензури; Ø продовжувала діяти і церковна цензура. | Здійснюючи демократизацію суспільного життя, влада одночасно поступово встановлювала свій твердий контроль над освіченою частиною населення України. |
| Фінансова реформа (викликана потребою країни у реформуванні фінансів після Кримської війни і необхідністю пошуку за-собів для про-ведення селянської реформи, для надання фі-нансової допомоги країни у зв’язку з переходом на шлях капіталістичного розвитку) | 1862 р. 1864 р. | 1. централізоване управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів; створений Державний банк (1860 р.); 2. створений єдиний державний ревізійний центр; 3. створені єдині державні каси, які зосереджували у своїх руках усі доходи і витрати держави; 4. введення акцизного податку на спиртних напоїв; 5. збільшені податки на товари масового споживання. | 6. Упорядковане управління фінансами. 7. Сформована більш-менш чітка податкова система, хоча при цьому ще довго зберігався невиправдано важкий подушний податок. |