Функції міжнародного права

П

ід функцією міжнародно­го права мають на увазі основні напрями його впливу і взаємодії із соціальним се­редовищем, взаємодію системи міжнародного права, її ком­понентів та елементів з іншими управлінськими системами, "їхніми компонентами та елементами. Як правило, таке ро­зуміння функцій є спільним для вітчизняних і зарубіжних учених. Але оскільки визначити всі напрями і параметри взаємодії міжнародного права дуже важко, а в завершеному варіанті практично неможливо, то визначенням поняття функцій, як правило, й обмежується єдність учених.

Щодо переліку функцій та класифікації подібність стану у вітчизняній науці із зарубіжними дослідженнями полягає в тому, що їх указується безліч: від однієї до не-встановленої кількості. Багато вчених (Г. Лаутерпахт, Р. Хіг-

Функції міжнародного права

гінс, В. Фрідман, В. Коплінг, К. Перрі, Дж. Шварцен-бергер та ін.) розглядають функції міжнародного права поряд з аналізом його природи, не розмежовуючи їх у ха­рактеристиці. Більшість зарубіжних дослідників обмежу­ються лише характеристикою юридичних функцій між­народного права, зводячи дослідження до доведення: чи є правом міжнародне право або наскільки останнє можли­во застосувати в судових інституціях. Виокремлюючи со­ціальні функції міжнародного права, вони, як правило, їх не досліджують, бо не вважають предметом науки між­народного права. Щоправда, в останні роки почали з'яв­лятися наукові публікації, в яких автори не тільки дають класифікацію функцій міжнародного права, а й намага­ються вийти за суто правові межі. Наприклад, К. Ландауер розрізняє такі функції: а) класично правові; б) наукові; в) історичні; г) політичні¹. Аналіз політичних функцій особливо популярний в англо-саксонських доктринах міжнародного права (М. Н. Шоу, М. Макдугалл, В. Рейз-ман, А. Віллард, Ф. Фелісіано та ін.). Досить часто в та­ких дослідженнях науковці намагаються довести, що по­літичними й обмежуються функції міжнародного права.

Серед прихильників суто юридичних функцій міжна­родного права точиться дискусія: чи ці функції такі самі, як у внутрішньодержавного права, чи мають якісь особ­ливості. На думку перших (А. Сюі, І. Паенсон та ін.), вони є практично тотожними, з деякими варіаціями. «Го­ловною функцією кожної системи права, а отже й систе­ми міжнародного права, — вважають вони, — є визначен­ня кола ведення його суб'єктів; таким чином, загальні і партикулярні норми міжнародного права регулюють гар­монійне співіснування та співробітництво держав... Ос­новною функцією права взагалі є регулювання економіч­них, політичних та інших відносин і подолання викорис­тання сили для вирішення конфліктів між окремими людьми — позаяк це стосується міжнародного права; пра­вові домагання повинні здійснюватися не в порядку са­модопомоги, а шляхом звернення до неупереджених су­дових органів»².

¹ Landauer. С. L. Brierly and the Modernization of International Law //
Vanderbilt Journal of Transnational Law. February 1993. Vol. 25. № 5.
P. 881- 917.

² Manual of the Terminology of Public International Law. P. 7.

Глава І
__________ Поняття, природа та сфера дії міжнародного права______

На думку інших авторів (наприклад, Ш. Розенна), фун­кції міжнародного права суттєво відрізняються від функ­цій внутрішньодержавного права. Це видно хоча б з того, що у вирішенні внутрішньодержавних конфліктів (цивіль­них або кримінальних) право безпосередньо застосовуєть­ся до суб'єктів незалежно від їхнього бажання. В міжна­родному праві в кожному конкретному випадку потрібна згода держави¹.

Досить активно досліджувалися функції міжнародно­го права в радянській юридичній науці. Та попри те, що всі дослідники погоджувалися з тезою: функції сучасного міжнародного права відбивають об'єктивну роль права як фактора суспільного прогресу, і цим (об'єктивним) по­винні керуватися вчені в розкритті сутності функцій, на­справді «на-гора» видавалося надто багато суб'єктивного, ідеологічно нашарованого. Скажімо, записано в партійних документах, що соціальне призначення міжнародного права в епоху переходу від капіталізму до соціалізму та комунізму — це забезпечення миру і мирного співісну­вання, сприяння соціальному прогресові, створенню сприятливих умов для демократичного оновлення і рево­люційного перетворення світу, під цю фразу й «винахо­дилися» відповідні функції: окремо для загального міжна­родного права, окремо для соціалістичного міжнародного права, та ще й так, щоб за кількістю вони не переважали одна одну.

Для загального міжнародного права: 1) підтримка та зміцнення міжнародного миру і безпеки в умовах мир­ного співіснування держав двох систем, вживання ко­лективних заходів щодо запобігання та припинення ак­тів агресії (та інших форм протиправного застосування сили й роззброєння; 2) здійснення міждержавного спів­робітництва в економічній сфері (з урахуванням все­світнього поділу праці), а також у соціальній, науковій і культурній сферах в інтересах всебічного поліпшення умов життя людей, сприяння добробуту народів; 3) про­ведення міжнародних заходів з метою ліквідації коло­ніалізму в усіх його формах і проявах, ліквідації расиз­му та інших злочинних замахів на права народів і лю­дини.

Функції міжнародного права

Для соціалістичного міжнародного права: 1) коорди­нація зовнішньої політики соціалістичних держав з метою забезпечення загального миру та безпеки, колективного захисту соціалізму і надання взаємної допомоги в разі аг­ресії; 2) здійснення соціалістичної економічної інтеграції, проведення комплексних заходів в усіх галузях співро­бітництва в інтересах побудови соціалізму та комунізму; 3) всебічна підтримка визвольних, революційних рухів відповідно до цілей суспільного прогресу, які дістали між­народно-правове закріплення.

Перелічені «функції» виводилися за принципом: на кожну з трьох груп (систем) держав (капіталістична, со­ціалістична і країни, що розвиваються) припадає по одній функції. Звичайно, як тільки розпався Радянський Союз, розвалилася соціалістична система, зникли й зазначені функції.

Виходячи з уроків минулого, вчені почали аналізувати функції міжнародного права лише за характером і напря­мом його впливу на навколишнє середовище. Але, як свідчать результати досліджень, без класифікації напрямів подібного впливу важко встановити порядок, систему та­ких функцій та їх взаємодію. Дослідження завжди мати­муть характер незавершених, а сам перелік функцій буде нерівнозначний. Скажімо, Г. 1. Тункін так визначає функ­ції міжнародного права:

—загальна і основна — забезпечення нормального функціонування міждержавної системи;

—найважливіша — програмування міждержавних від­носин;

—просто функція — встановлення параметрів пове­дінки держав;

—функції щодо зовнішньої політики держав;

—функція юридичного закріплення досягнутих до­мовленостей;

—стабілізуючі і творчі функції;

—функція регулювання відносин міжнародних між­державних організацій;

—функція впливу міжнародного права на внутрішньо­державне та ін.¹

¹ Див ' Rosenne Sh. Practice and Methods of International Law. London; Rome; New York, 1984. P. 2, 3.

¹ Див.: Тункин Г. И. Функционирование международного нрава // Курс международного права: В 7 т. М., 1989. Т. 1. С. 149—154.

Глава I
__________ Поняття, природа та сфера дії міжнародного права______

Вада цієї класифікації полягає в її безсистемності. Самі функції виводяться довільно, і коли їх спроектувати на ре­ально функціонуюче міжнародне право, то вони нерідко перетинатимуться або суперечитимуть одна одній. Крім того, в розкритті сутності певних функцій з'ясовується, шо в реальності вони не є функціями, або якщо і є ними — то не міжнародного права. Наприклад, функції міжнародного права стосовно зовнішньої політики вчений поділяє на три категорії. Суть однієї з них полягає в тому, що міжнародне право є юридичною основою «дій держав, якщо ці дії від­повідають міжнародному праву». А якщо ні? Що це за фун­кція, коли вона спрацьовує в окремих випадках? Другу ка­тегорію функцій складають ті, що «виявляються у впливі зовнішньої політики на розвиток міжнародного права»¹. Але це має бути щонайменше стосовно функції зовніш­ньої політики, а не міжнародного права. До третьої кате­горії належать функції, що проявляються у впливі міжна­родного права на зовнішню політику держав.

Більш аргументованим є поділ функцій міжнародного права, запропонований 1. І. Лукашуком:

— головна соціальна функція — зміцнення чинної си­стеми міжнародних відносин;

— головна юридична функція — правове регулювання міждержавних відносин;

— функція протидії існуванню і появі нових відносин та інститутів, які суперечать цілям і принципам міжна­родного права;

— функція інтернаціоналізації, що полягає в розши­ренні та поглибленні взаємозв'язків між державами;

— інформаційно-виховна функція.

Такий підхід може бути продуктивним у подальшому дослідженні функцій міжнародного права.

У свою чергу, вважаємо за можливе розглядати фун­кції сучасного міжнародного права з п'яти основних по­зицій (насправді вони гнучко взаємодіють, а не виокрем­люються за вказаними напрямами):

Асоціальні функції міжнародного права (стабілізації, зміцнення й забезпечення відносин між суб'єктами між­народного права);

¹ Див.: Тункин Г. И. Функционирование международного права // Курс международного права: В 7 т. М., 1989. ї. 1. С. 150, 151.

Функції міжнародного права

2) власне юридичні функції (визначення прав та обо­в'язків суб'єктів міжнародного права стосовно один од­ного, встановлення статусу різних категорій суб'єктів, їх правосуб'єктності, зміцнення міжнародного права, міжна­родної законності, міжнародного правопорядку та ін.);

3) функції взаємодії з іншими управлінськими сис­темами, що діють у міжнародній сфері (внутрішньодер­жавним правом, політикою, мораллю, релігією, етикою тощо);

4) функції програмування розвитку міжнародних від­носин та міжнародного права (програмування їхнього роз­витку на перспективу, прогнозування параметрів поведін­ки суб'єктів міжнародного права, передбачення варіантів напрямів розвитку інших систем, з якими взаємодіє між­народне право, тощо);

5) функції інформаційного порядку (забезпечення знаннями про зміст міжнародно-правових актів, вплив на формування міжнародно-правової свідомості та ін.).

РЕКОМЕНДОВАНА _ ЛІТЕРАТУРА ,.,.„,

Буткевич В. Г.

Походження терміна «міжнародне право» //

Український часопис міжнародного права. 1994. № 1.

Василенко В. А.

Основы теории международного права. К., 1988.

Курс международного права: В 7 т. М., 1989. Т.1.

Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. М, 1996.

Международное право / Под ред. К. А. Бекяшева. М., 1998.

Международное право / Под ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунова. М., 1999.

Международное право / Под ред. Г. И. Тункина. М., 1994.

Міжнародне право / За ред. I. I. Лукашука, В. А. Василенка. К., 1971.

Суверенітет України і міжнародне право / За ред. В. Н. Денисова, В. 1. Євінтова. К., 1995.

Тимченко Л. Д. Международное право. Харьков, 1999.

Тускоз Жан. Міжнародне право. К., 1998.

Україна в міжнародно-правових відносинах. К., 1996.

Глава I
__________ Поняття, природа та сфера дії міжнародного права______

Шестаков Л. Н. Понятия международного права //Вестн. Моск. ун-та. Сер. 2. Право.

1997, № 6.

Detter J.

The International Legal Order. Dartmouth; London, 1994.

Encyclopaedia of Public International Law. Amsterdam; Tokyo, 1995. Vol. 2.

Higgins Rosalin.

Problems and Process, International Law and How We Use It. Clarendon

Press. Oxford, 1995.