Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.

· Теорія соціального обміну.( Дж. Хоманс )

· Теорія символічного інтеракціонізму (Джордж Мід )

· Теорія соціальної дії (Т. Парсонс)

Соціальний зв'язок — соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей або груп. Це сукупність особливих залежностей одних соціальних суб'єктів від інших, їх взаємні відносини, які об'єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування. Це поняття, що означає будь-які соціокультурні обов'язки індивідів або груп індивідів відносно один одного. Поняття соціальний зв'язок запровадив до наукового обігу Е. Дюркгейм, який вважав, що можна вести мову про соціальні зв'язки в групі, організації та у суспільстві в цілому.

Соціальні організації – це штучно сконструйовані спільноти людей для виконання певної легітимної цілі, наприклад, виробництва товарів чи надання послуг. Вони створюються для організації роботи певної групи людей, спрямованої на виконання певного комплексу суспільно значимих завдань. Види соціальних організацій – підприємства, школи, ресторани, банки, контори тощо.

Ознаки соціальної організації–

-створюється в певний час;

-виробляються формально структуровані взаємини між людьми ( директор – заступник директора – головний бухгалтер – начальник відділу- спеціаліст);

-має визначені цілі завдання – виробництво товарів або послуг, лікування, навчання тощо; -має місце розподіл праці між членами і групами членів.

Взаємодія індивідів і соціальних груп у суспільстві приводить до встановлення соціальних відносин . Вони є відносинами схожості й відмінності, рівності й нерівності, панування і підлеглості між окремими людьми та їх групами. Соціальні відносини — це відносини між групами людей і індивідами, соціальними групами, що посідають певне місце в структурі суспільства, беруть неоднакову участь у його економічному, політичному та державному житті, різняться за способом життя, рівнем і джерелами доходів, структурою особистого споживання.

Характер соціальної нерівності у системі соціальних відносин визначають:
— відмінності між людьми закладені природою, притаманні їм від народження: етнічна належність, статеві й вікові особливості, фізичні можливості, інтелектуальні здібності та ін.;
— відмінності між людьми, що виникають у зв´язку з професійними ролями;
— відмінності між людьми, що зумовлені володінням (власністю, товарами, привілеями ).
Відносини нерівності у певних ситуаціях перетворюються на відносини соціальної рівності (коли йдеться про справедливе стимулювання рівноцінної праці).
Виокремлюють різноманітнівиди соціальних відносин:
— за обсягом владних повноважень: відносини по горизонталі, відносини по вертикалі;
— за ступенем регламентування: формальні (офіційно оформлені), неформальні;
— за способом спілкування індивідів: безособові або опосередковані, міжособові або безпосередні;
— за суб´єктами діяльності: міжорганізаційні, внутріорганізаційні;
— за рівнем справедливості: справедливі, несправедливі.
Основою відмінностей між соціальними відносинами є мотиви і потреби, головними з яких є первинні та вторинні потреби (влада, повага) кожної людини.
Внаслідок суперечливості соціальних відносин однією з форм соціальної взаємодії суб´єктів стаєсоціальний конфлікт(від лат. conflictus — зіткнення). Це вища стадія розвитку суперечностей у системі відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів суспільства, яка характеризується максимальним посиленням суперечливих тенденцій та інтересів їх поведінки.