Генеральний прокурор України, його заступник

Слід звернути увагу, що серед осіб, які тією чи іншою мірою користуються обмеженнями щодо кримінального переслідування, Генеральний прокурор України та його заступник з’явились уперше, оскільки такі гарантії незалежності цих осіб не були передбачені відповідними законами.

Особливий порядок кримінального провадження щодо зазначених осіб полягає в особливому порядку повідомлення їм про підозру, а також затримання і обрання запобіжного заходу (причому останні два стосуються не всіх).

Розглянемо статтю 481 «Повідомлення про підозру» (за чинним КПК України цю стадію можна порівняти з такими, як порушення кримінальної справи та притягнення особи як обвинуваченого).

Згідно з цією статтею письмове повідомлення про підозру здійснюється:

1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України - Генеральним прокурором України;

3) судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному та народному засідателю на час здійснення ними правосуддя - Генеральним прокурором України або його заступником;

4) Генеральному прокурору України - заступником Генерального прокурора України.

Стаття 482 КПК України передбачає особливий порядок затримання і обрання запобіжного заходу щодо окремої категорії осіб.

1. Затримання судді, народного депутата України або обрання стосовно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом може бути здійснено лише за згодою Верховної Ради України.

Тут виникає питання: кого саме слід розуміти під терміном «суддя», адже у цій главі він згадується вперше. Вище вживались такі терміни, як «професійний суддя», «суддя Конституційного Суду України», «присяжний» та «народний засідатель». Чи можна всіх цих осіб вважати «суддями» в розумінні статті 482 КПК?

Частково відповідь на це питання можна знайти в ст.3 нового КПК, згідно з п.23 якої під терміном «суддя» слід розуміти голову, заступника голови, суддю Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжного.

Як бачимо, у цьому переліку немає народного засідателя, хоча на нього, як і на присяжного, згідно зі статтею 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів на час виконання ними обов’язків зі здійснення правосуддя.

Згідно з новою редакцією частини 3 статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов’язків».

Що ж стосується судді Конституційного Суду України, то тут проблем не виникає: згідно зі статтею 28 Закону України «Про Конституційний Суд України» Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною. Суддя Конституційного Суду України не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом.

Таким чином під терміном «суддя» у сенсі статті 482 нового КПК України слід розуміти професійного суддю, суддю Конституційного Суду України, присяжного і народного засідателя на час виконання ними обов’язків зі здійснення правосуддя, яких, як і народного, народного депутата України, можна затримати або обрати стосовно них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом лише за згодою Верховної Ради України.

Може скластись враження, що з прийняттям нового КПК України взагалі відпаде потреба звертатись до перелічених вище законів.

Аналіз положень нового КПК України та згаданих законів із внесеними до них змінами показує, що для слідчого і прокурора при провадженні досудового розслідування щодо вказаної категорії осіб самих лише положень Кримінального процесуального кодексу України буде недостатньо.

Так, наприклад, якщо розглянути статтю 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де йдеться пронедоторканність судді, можна побачити, що більшість її положень відображено у відповідній главі нового КПК.

Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.

Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Разом з тим,положення про відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності передбачено не у главі 37 нового КПК, яку ми зараз розглядаємо, а у статті 154 глави 14, де сказано: «Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством».

Крім того, у новому КПК взагалі не знайшли відображення наступні положення згаданого Закону:

«Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду».

Слід зазначити, що у згаданій нами статті 154 КПК України (частина 3) несподіванно з’являється ще одна категорія осіб, щодо яких, хоча і частково, застосовується особливий порядок кримінального провадження: «Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством». Ці особи навіть не згадуються у спеціальній 37 главі Кодексу.