Японське лінгвістичне чудо, або Те, що володіє безліччю мов

Інтерв'ю з японським професором Тетсуо Суґою

Про чудеса японської науки написано надзвичайно багато. Щодня в Японії з ються нові запатентовані винаходи, що постають із на перший погляд нездійснені-^? ідей-фікс.

Нещодавно світ облетіла новина про те, що японський учений зумів створити про­граму, здатну опановувати різні мови. Цей винахідник — японський професор Тетсу: Суґа, а його творіння — робот, що має програму для вивчення різних мов світу. Са?.!0-го робота та його мовні здібності можна порівняти зі здібностями дитини у п'ятиріч:-: :-му віці. Професор Суґа взявся за розв'язання складних механізмів продукування мовгв мозку людини, але для цього здійснив методологічний переворот: його не влаштозу вав погляд дорослої людини на структуру мови, а тому він вирішив подивитися на із: проблему з точки зору дитини. Така зухвалість зустріла опір у традиційних мовозна> чих колах, проте вчений і надалі працює над удосконаленням своєї програми.

— Професоре Суґа, моє перше запитання пов'язане з тим, якимє ваше наукове ро­зуміння природи мови як знакової системи?

— Я,на жаль, не зовсім добре знаюся на сучасних теоріях мови, зокрема щодо І зв'язку зі знаком. Це окреме складне питання, на яке лінгвістика шукає відповіді. Я ж натомість працюю в іншому вимірі лінгвістичних учень: я завжди намагався зрозуміти. як діти опановують рідну мову. Програма МЬА5, яку я розробив, показує, як від: вається вивчення мови. Мені здається, що зараз моя відповідь на це запитання ви­дається відповіддю плохенького студента на іспиті із загального мовознавства. Тал мова — це складна знакова система. Мені важко щось додати, бо після-цієї фрази почи­наються труднощі, адже знак — це замкнена система в системі, яку ми ще до кінця еє розшифрували. Мова — це система, що дає можливість описати всі об'єкти світу, вг. зв'язки між об'єктами, всі почуття людини, зокрема, настрій, стан думки, а також сам феномен знакової природи мови. Інша важлива риса мови — її експліцитність, пре ті репрезентаційна функція символів і знаків, не мовних, видається мені конотативною тобто додатковою.

— Отже, найбільшим вашим досягненням, про яке сьогодні пишуть світові наукові журнали,є Ми11і-Ьап§иа§е АеяиізШоп 8у8Іет (МЬА8), тобто Система вивчення бага­тьох мов?

— Так. Цю систему можна визначити в такий спосіб: це комп'ютерна симуляція першої мови дитини. Насправді МІА8вивчає мову, що ґрунтується на мовленнєвій інформації про віртуальний світ і досвід у цьому світі, яку вводять через клавіатур М1А8було презентовано на двох конференціях психолінґвістів та мовознавців як до-

— зі когнітивної лінгвістики. Презентація була англійською та японсь-а може навчитися мови дитини віком 4—5 років. Ми працюємо над оріг було збільшено. нкла ваша «божевільна» ідея створити цю програму? Якими були перші

— іасна ідея, а не предмет наукового дослідження, розроблений групою їді я не мав жодного Гранту на свій проект, але мене живило прагнен-:тини та думки колег, які вірили в мене.

— ка стосується МІА5, то перше, що вплинуло на мене, були ідеї мовоз-омського (Чомського в інших перекладах. — Д.Д.). Його універсальна лася настільки цікавою, що змусила працювати далі, аби розширити по-іеного, вийти на новий рівень.

— ояснити мою ідею програми МІА8. По-перше, одним із аспектів є вив-

— них операцій дорослих із точки зору тих самих дорослих (мені подо-

— ги цей механізм ІзДорослоїТочкиЗору). Але другий аспект — конструю-

— ; зв'язків із погляду дитячої системи мислення (нульовий щабель у моїй

— чергу, це дослідження заторкує складні і небезпечні в разі невдалих рухів

— та естетики, на які шукають відповіді вже кілька тисяч років. І ці пробле-

— ло розв'язано. Жоден із філософів не дав остаточної (єдино правильної)

— іке краса і що таке справедливість. Тобто йдеться про те, що в мові існу-

— жі семантично необмежені, бо вони апріорно в разі спроби визначення

— огось, що в кожної людини є неповторним. Існує безліч ланцюжків, через

— ;ати ці поняття, але немає граничного, кінцевого слова в цих ланцюжках.

— цо є безмежною, не може бути обмежувачів, бо тоді йдеться про штучну

— іретворення безкінечності на відрізок. Труднощі у вивченні інших (не

— ^являють цю проблему, адже людина, яка вивчає чужу мову, до того

— очима своєї мови^епер починає сприймати світ очима своєї мови (на

— них процесів) через форми іншої мови. І тоді вона інтуїтивно починає

— знструкти, які в чужій мові є, хоч і викладачі кажуть, що так писати чи ка-

— іьно.

— угу кілька найвідоміших прикладів із теорії Хомського:
з еазу Іо ріеазе¹» (2) «Іопп із еа§ег Іо ріеазе²».

— зок із еазу Іо геасі³» (4) «Тпе Ьоок із еа§ег іо геасі⁴».

— з еазу Іо геаа¹⁵» (6) «Тпе Ьоок із еа§ег іо ріеазе⁶».

— тачити, що всі ці речення завше подають без будь-якого контексту, а ли-:ві теоретичні конструкти (тобто семантики сусідніх речень не врахову-к забути про семантику речень, то таких варіантів-покручів може бути

— і гарантувати, що комбінації ИР і УР обов'язково створять прозоре речен-цо лінгвісти будуть сперечатися над відповіддю. Але вся хиба в тому, що і ця граматична ситуація є з точки зору системи ІзДорослоїТочкиЗору, що є складається з контекстуально вільних речень.

— вагу цьому, в системі МЬА8 (ІзТочкиЗоруДитини) речення (1), (2) і (3) мо-тегровані в одну реченнєву структуру і розведені у два семантичні боки. діляє такі випадки у дві різні групи, відповідно до життєвого досвіду, а та-: значення (семантику) також відповідно до життєвого контексту. Частіше не інтегрувати речення (4), (5) і (6) в одну реченнєву структуру. Причина в я подібних речень немає життєвого контексту. Такі речення М1А8 інтер-ігадані, фікцію. Отже, програма ІзТочкиЗоруДитини уникає небезпек, які ограмі ІзДорослоїТочкиЗору.

— я мови дитини показує, що в мові потенційно існує безліч механізмів сполу-звести це в універсальний файл неможливо. Найперше, на чому я хочу на-

— егко задовольнити.

— же хоче задовольнити.

— пегко читати.

— дуже хоче, щоб її прочитали.

— егко читати.

— дуже хоче задовольнити.

—голосити, так це на вивченні дитячої мови, на когнітивних процесах, що відбуваються в мозку дитини, коли вона починає опановувати мову. Першим кроком у цьому мас­штабному проекті є програма МЬА8.

—— Як ви визначаєте речення як лінгвістичну одиницю?

—— У своїй дисертації (2003 рік) я описав усі фрази, які віртуальна людина познача.": як речення. МЬА8 класифікує частини фраз за їхнім розташуванням у мовленнєво>.г-потоці. Перший рівень вивчення мови у МЬА8 співвідноситься з початковим станом дитини, коли вона вже готова сприймати членороздільні звуки й аналізувати їх. Назви об'єктів (мама, книга, годинник) — це перший етап, а імена атрибутивних компонентів (червоний, синій, зелений), а також непрямі імена (цей, там) й «я», «ти», «він» — на­ступні етапи у вивченні мови. Потім починається етап вивчення реляції (зв'язків) між концептами, на кшталт «так», «ні», «хто», «є». Отже, на цьому етапі МЬА8 конкрети­зує формули речень, як, приміром: «(цей той) (є) (...) — тобто будь-який/а/е) (годинник, книга, вікно)», (що, хто) (є) (цей той) тощо. Усі ці частинки можна звести до спільно; формули: «8 -> ОТ УР». Тільки словесне (значеннєве) наповнення весь час буде різним

—— Мені здається, що ваша система має й багатьох опонентів, тобто прибічників тра­диційної теорії мови?

—— На мою думку, лінгвістичну історію потрібно поділити на два відрізки: до появи вчення Хомського та після нього. Мовознавча наука завжди прагнула пояснити систе­му мови кожного індивіда, в такому аспекті виникли психолінгвістика, нейролінгвісти­ка, когнітологія. Всі ці наукові системи мали відповісти на запитання: якою є універ­сальна індивідуальна мова людини. Але це неможливо зробити, адже сам філософсь­кий підхід був неправильним. Індивідуальна мова — незамкнена безкінечна система, і тому вона не може бути законсервована у формі навіть дуже складного алгоритму. Бу­ло створено систему чітких правил, якою має бути мова. Створена літературна мова як варіант живої індивідуальної мови — частина айсбергу. МЬА8 було задумано як про­граму, до алгоритмів якої не закладено жодних правил, вона все вибирає із персональ­ного досвіду інших осіб і лише корелює результати. МЬА8 створює певні правила ді^: своєї мови, але вони не канонічні, а тому мою програму, мабуть, не сприймуть орто­доксальні мовознавці, які бачать мову як обмежену граматичними правилами систему.

—Дозвольте мені продемонструвати це кількома прикладами:

—(1) Хлопець (будь-який)

—(2) хлопець на сцені (3) хлопець, який на сцені

—МЬА8 вибере два сегменти «хлопець» і «на сцені» як спільні, а «який (в українсько­му варіанті тут буде пропущено дієслово-зв'язку є) на сцені» та «який (також пропуще­но с)» як варіанти.

—Варто зазначити, що вибір «хлопець», «на сцені» та «який на сцені» відповідає ви­могам ортодоксальної мовознавчої науки. Але подумаймо, чи відповідає фраза «який (є)» цьому вибору?! Для МЬА8 цей фрагмент також є важливим, без нього не обійти­ся. Проте цей вибір зроблено поза каноном ортодоксальної лінгвістики. Чи можу я ска­зати, що МЬА8 витягнуло хибну структуру? Ні, насправді ця реченнєва фраза важливі для подальшої побудови мовних цеглинок. Інша річ, що вона не є важливою ІзДорос-лоїТочкиЗору. Ось так японському лінгвісту доводиться «ворогувати» з представника­ми класичної лінгвістики, які не хочуть поступатися новим експериментам у когніто-логії.

—— Професоре Суґа, як ви вважаєте: конструювання мови має універсальні закони, незалежно від типу мови (аглютинативний, полісинтетичний, флективний тощо)?

—— МЬА8 було створено як систему для вивчення будь-якої людської мови, але тес­тування відбулося лише з англійською, японською та французькою мовами. Поза екс­периментом залишалася безліч мов: турецька, суахілі, таґалоґ та багато-багато іншго: Я не думаю, що з якоюсь мовою наш дослід не вдасться, але цікаві нюанси будуть.

—Експерименти в цих мовах виводять нас на інший рівень у вивченні процесів тво­рення мови та конструювання штучного інтелекту, що може опанувати будь-яку мову. Що ж, експеримент триває.

— Усі три розмови проеи Дмитро ДРОЗДОВСЬКНЙ